Синдроми , які розвиваються при отруєннях

У хворих з гострими отруєннями виділяють декілька основних синдромів.

1. Синдром ураження нервової системи: головний біль, менінгеальні ознаки, судоми, порушення свідомості, галюцинації, токсична кома, розлад потовиділення, слиновиділення.

2. Синдром порушень кровообігу виникає внаслідок прямої токсичної дії отруйної речовин на міокард: зміни тонусу судин, зниження ОЦК, AT.

3. Синдром ураження органів дихання: недостатність дихання внаслідок порушення прохідності дихальних шляхів, прямої пригнічувальної дії отруйної речовини на дихальний центр, ушкодження паренхіми легень. Часто розвиваються аспіраційний синдром, токсичний набряк легень.

4. Синдром ураження органів травлення : виникає нудота, блювання, явища гастроентериту, біль у животі. Можуть виникати кровотечі в стравоходу, шлунка.

5. Синдром недостатності печінки і нирок: розвиваються печінкова та ниркова недостатності.

6. Судомний синдром.

7. Гіпертермічний синдром.

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ

І. Виведення отрути з організму (детоксикація).

П. Нейтралізація отрути (антидоти ).

Ш. Симптоматичне лікування з корекцією порушень функцій органів і систем.

Розрізнюють інтракорпоральні та екстракорпоральні методи детоксикації.

Інтракорпоральні  це виведення отрути із організму природними шляхами: промивання шлунка, кишок, очисна, сифонна клізма, форсований діурез, перитонеальний діаліз, ентеросорбція.

Екстракорпоральні методи  це очищення крові поза організмом: плазмаферез, гемодіаліз,

І. Виведення отрути з організму:

А) видалення отрути, що не всмокталась у кров: очищення травного каналу  промивання шлунка та кишок, миття шкіри, якщо на неї попала отрута.

• ПРОМИВАННЯ ШЛУНКА - один з основних методів виведення невсмоктуваної отрути. Застосування цього методу особливе ефективне у перші 6 годин після отруєння.

• Якщо хворий перебуває в коматозному стані, шлунок промивають тільки після інтубацп трахеї трубкою з роздувною манжеткою. Шлунок промивають у дорослих водою кімнатної температури, дітям - ізотонічним розчином натрію хлориду. Кількість одноразової порції води, що вводиться  500 мл, загальна кількість рідини для дорослих 515 літрів, дітям до 10 років вік мінус 2 ( всього  500 -1000 мл) немовлятам -1 літр.

• ДЛЯ СТИМУЛЯЦІЇ БЛЮВАННЯ хворим дають випити якомога більшу кількість води, або на склянку води 2-4 чайних ложки солі. Блювання не можна викликати при отруєннях кислотами, лугами, бензином, скипидаром,

• Для прискорення виведення отрути з організму застосовують ОЧИСНІ КЛІЗМИ. Можна застосувати провокаційну осмотичну діарею  хворому дають випити 100150 мл 25 % розчину сульфату магнію.

Б) видалення отрути, що всмокталась у кров:

• ФОРСОВАНИЙ ДІУРЕЗ (інтракорпоральний метод детоксикації) : його основні принципи.

водне навантаження – хворому вводять протягом години ізотонічний розчин, розчин 5% глюкози. Кількість рідини не повинна перевищувати добову потребу більш ніж у 1,5 разу, тобто становить 60 мл на кг маси тіла ( у нормі 40 мл /кг);

луження крові - для утруднення зворотної реабсорбції отрути в кров. Вводять розчин натрію гідрогенкарбонату;

стимуляція діурезу  діуретики.

• ПЛАЗМАФЕРЕЗ ( екстракорпоральний метод)  грунтується на заміні плазми хворого компонентами крові та плазмозамінниками. Беруть порцію крові з вени хворого об'ємом 300500 мл у пластиковий мішок “Гемакон”. Кров центрифугують, що дає можливість розділити її на плазму та еритроцитарну масу. Далі плазму видаляють, еритроцитарну масу повертають в організм хворого.

• ГЕМОДІАЛІЗ (екстракорпоральний метод ). Як метод детоксикації його застосовують у перші 6 годин після отруєння, потім  як метод лікування недостатності нирок. В основі методу лежить застосування діалізуючого розчину, який знаходиться в діалізаторі, де він омиває мембрани. Через діалізатор пропускають кров і за рахунок різниці осмотичного тиску, розчин вбирає токсичні речовини.

• ЕНТЕРОСОРБЦІЯ (інтракорпоральний метод детоксикації)  це ентеральне введення активованого вугілля або інших сорбентів (“Ентеросгель”, “Ентеродез”). На сорбентах осаджуються токсичні речовини.

• ПЕРИТОНЕАЛЬНИЙ ДІАЛІЗ (інтракорпоральний метод детоксикації) 

Його можуть застосувати, коли е протипоказання до гемодіалізу. З

промивною рідиною виходять токсини. Метод використовується рідко.

• Є також метод ГІПЕРБАРІЧНОЇ ОКСИГЕНАЦІЇ, який застосовують під час отруєння чадним газом. Хворий знаходиться в барокамері, куди подається кисень під підвищеним тиском[1].

II. НЕЙТРАЛІЗАЦІЯ ОТРУТИ (специфічна терапія ) полягає в застосуванні засобів, здатних знешкоджувати отруту. Це і є антидотна терапія.

АНТИДОТНА ТЕРАПІЯ ефективна на ранніх стадіях отруєння і може бути застосована після клініко - лабораторної ідентифікації отрути.

Застосовують 4 групи антидотів:

а) ХІМІЧНІ – нейтралізують отруту, вступаючи з нею в хімічну взаємодію. До них відносять унітіол, , натрію тіосульфат, які застосовують при отруєнні солями тяжких металів ( свинець, ртуть, кобальт ),.

б)БІОХІМІЧНІ протиотрути  змінюють метаболізм токсичних речовин, не впливаючи на його властивості. Наприклад,

при отруєнні ФОС застосовують атропіну сульфат ; при отруєнні метиловим спиртом .антифризом, етиленгліколем - етиловий алкоголь, при отруєнні чотирьохлористим вуглецем - антиоксиданти.

в) ФАРМАКОЛОГІЧНІ  дають фармакологічний ефект, протилежний дії токсичної речовини.

г)АНТИОКСИЧНА ІМУНОТЕРАПІЯ  застосовують при отруєнні тваринними отрутами, при укусах змій, комах, пауків.. Використовують антитоксичні сироватки.

III. СИМПТОМАТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ з корекцією порушень функцій органів і систем. Характер і обсяг симптоматичної терапії залежать від клінічних прояв отруєння.

• У разі порушення серцевої діяльності застосовують ізадрин, допамін.

• У разі зниження ОЦК в/в вводять плазмозамінні розчини, плазму.

• Під час вираженого психомоторного збудження вводять транквілізатори седуксен, реланіум).

• Для купірування судомного синдрому - реланіум.

• У разі розвитку ГДН - забезпечують прохідність дихальних шляхів, проводять оксигенотерапію .

• Хворим з гіпертермічним синдромом для нормалізації центральних механізмів терморегуляції призначають ненаркотичні анальгетики, нейролептики, антигістамінні.

• Для усунення вираженого больового синдрому -промедол.

. КЛІНІЧНА КАРТИНА, НЕВІДКЛАДНА ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ ОТРУЄНЬ

Отруєння седативними та снодійними: Смертельна доза 48 г.

Клінічна картина : сонливість, нерозбірливість мови, відсутність блювотного рефлексу, глибоке й повільне дихання, розширення зіниць . У міру наростання тяжкого стана хворого виникають частий пульс слабкого наповнення, зниження АТ, дихання ЧейнаСтокса з переходом у часте поверхневе, в подальшому дихання може припинитись, розвивається кома.

Інтенсивна терапія.

1. Промивання шлунка.

2. Застосування ентеросорбентів.

3. Форсований діурез.

4. Оксигенотерапія у разі порушення дихання. Якщо є потреба  ШВЛ.

5. Симптоматична терапія.

. Отруєння етанолом: Смертельна доза 5 -10 г / кг

Клінічна картина : ейфорія , збудження, надмірна балакучість , гіперемія обличчя, порушення координації рухів. У разі наростання тяжкості отруєння  апатія, адинамія, блювання, знижений АТ, частий пульс слабкого наповнення, ціаноз, зниження температури тіла , порушення дихання. Може розвитися алкогольна кома.

Невідкладна долікарська допомога::

• промивання шлунка.

Інтенсивна терапія.

1. Промивання шлунка.

2. Форсований діурез.

3. Оксигенотерапія у разі порушення дихання. Якщо є потреба  ШВЛ.

4. Симптоматична терапія.

. Отруєння метанолом: Смертельна доза 60 - 100 мл. Внаслідок метаболізму метилового спирту утворюється формальдегід і мурашина кислота.

Клінічна картина:

Є три ступеня отруєння:

І. Легке отруєння ( потерпілий випив менш 5 мл)  почуття сп'яніння, головний біль, нудота.

II. Середня тяжкість  (потерпілий випив до 10 мл)  сильний головний біль, нудота, блювота, прігничення ЦНС, порушення зору нечіткість бачення, до розвитку повної сліпоти.

III. Тяжкий  ( більше 10 мл)  кома, дихання поверхневе, різкий ціаноз, зіниці розширени, низкий АТ.

Смерть від ураження дихального та судинодвигательного центру.

Інтенсивна терапія.

1. Промивання шлунка.

2. Антидотна терапія  в/в етанол 510 % розчин 1-2 мл /кг/добу.

3. Форсований діурез.

4. Гемодіаліз.

5. Оксигенотерапія у разі порушення дихання. Якщо є потреба  ШВЛ

6. Симптоматична терапія.

. Отруєння припікаючими речовинами (лугами, кислотами)

1. Отруєння кислотами. Смертельна доза 6  15 г.

Найчастіше спостерігають отруєння соляною кислотою, оцтовою, плавиковою.

Клінічна картина :У разі потрапляння соляної кислоти у ротову порожнину розвивається опік слизових оболонок сіробурого кольору; оцтовой  бруднобілого кольору., утруднене дихання, хрипкий голос, виділення великої кількості слини. Потрапляння кислоти у шлунок призводить до блювання з домішками крові. Можлива перфорація стравоходу, шлунка.

Інтенсивна терапія.

1. Промивання шлунка водою.

2. Оксигенотерапія у разі порушення дихання. Якщо є потреба  ШВЛ.

3. Симптоматична терапія.

2. Отруєння лугами. Смертельна доза. 78 г.

У разі потрапляння лугу до травного каналу ушкоджується слизова оболонка.

Клінічна картина: біль у надчеревній ділянці, блювання , пронос. Можлива перфорація стравоходу, шлунка.

Інтенсивна терапія.

1. Промивання шлунка водою кімнатної температури.

2. Найпростіша протиотрута  слабкі розчини лимонної кислоти.

3. Оксигенотерапія у разі порушення дихання. Якщо є потреба  ШВЛ.

4. Симптоматична терапія.

Отруєння наркотичними анальгетиками групи опію ( опій, морфій, пантопон) проявляється відразу, або через 20 -60 хвилин залежно від способу введення препарату в організм ( перерально, в/в підшкірне).

Клінічна картина:

При легкий отруєннях хворі скаржаться на загальну слабкість, головний біль, погіршення слуху, шум у вухах, двоїння в очах, нудоту, блювоту. Температура тіла переважно знижується, розвивається брадикардія.

У випадках важких отруєнь хворі сонливі, марять, дуже пітніють, швидко втрачають свідомість з переходом у кому. Дихання прискорюється, пульс слабкий, АТ низький, настає ціаноз; спочатку губ, потім обличчя і кистей. Зіниці розширені , судоми литкових м'язів. Можуть бути клонічні та тонічні судоми з короткими проміжками спокою між приступами.

Невідкладна долікарська допомога:

• промивають шлунок водою кімнатної температури;

• вводять у шлунок активоване вугілля.

Інтенсивна терапія.

1. Промивають шлунок водою кімнатної температури.

2. Вводять у шлунок активоване вугілля, сольове проносне , ставлять очисну клізму.

3. Антидотна терапія  вводять налорфіну гидрохллорид. Підшкірно або внутрішньовенно

4. Форсований діурез

3. Оксигенотерапія у разі порушення дихання. Якщо є потреба  ШВЛ.

4. Симптоматична терапія.

Отруєння фосфорорганічними сполуками ( інсектицидами) може розвинутись при потраплянні через травний канал , дихальну систему, шкіру( дихлофос, карбофос).

Клінічна картина: У разі потрапляння великих доз смерть настає швидко внаслідок набряку легень.. Малі й середні дози цих речовин призводять до нудоти, блювання, болю у животі, головного болю, запаморочення, сльозотечі, пітливості, бронхореї, різкого звуження зіниць, неспокою, брадикардії.

Інтенсивна терапія.

1. Антидотна терапія  вводять налорфіну гідрохлорид підшкірно або внутрішньовенно

2. Оксигенотерапія у разі порушення дихання. Якщо є потреба  ШВЛ.

3. Симптоматична терапія.

Отруєння чадним газом (окисом вуглецю ) може статися на виробництві, у гаражах від вихлопних газів автомобілю з працюючим двигуном, при вдиханні диму під час пожежі, несправному пічному опаленні, у котельнях.

Клінічна картина: головний біль, відчуття пульсації у висках, запаморочення, нудота, блювання, шум у вухах, серцебиття. Дещо пізніше з'являється м'язова слабкість, зниження сухожильних рефлексів, сонливість , задишка, блідість шкірних покровів, іноді яскраво - червоні плями на шкірі. При подальшому перебуванні в отруєній атмосфері дихання стає поверхневим, настає смерть від

симптомів паралічу дихального центру.

Інтенсивна терапія.

1. Виведення потерпілого із цієї атмосфери.

2. Оксигенотерапія у разі порушення дихання. Якщо є потреба  ШВЛ.

3. Специфічна антидотна терапія.  гіпербарична оксигенація.

4. Симптоматична терапія.

Отруєння грибами (блідою поганкою)

Гриби поділяють на 3 категорії: їстівні, умовно їстівні та неїстівні. До неїстівних грибів належать: бліда поганка, мухомори, несправжні опеньки, сморчки. Найнебезпечнішим є отруєння блідою поганкою.

Клінічна картина: після інкубаційного періоду, що триває 6-24 год, виникає колькоподібний біль у животі, блювання і пронос, що має холероподібний гнильний характер. Згодом у випорожненнях з'являються домішки крові, що приводить до різкого зневоднення організму, екзотоксичного шоку. Після деякого поліпшення стану хворого через 2-3 доби розвиваються симптоми печінкової недостатності і болісність печінки, жовтяниця, іктеричність склер. Через 24 години можуть розвинутись гостра дистрофія печінки, кома. Може виникнути ниркова недостатність ,гостра недостатність кровообігу, коматозний стан .

Інтенсивна терапія.

1. Промивання шлунка водою кімнатної температури.

2. Введення активованого вугілля, сольового проносного.

3. Очисна клізма.

4. Заходи, спрямовані на лікування недостатності нирок і печінки  глюкокортикоїди, ліпоєва кислота.

5. Оксигенотерапія у разі порушення дихання. Якщо є потреба  ШВЛ.

6. Симптоматична терапія.

Укуси змій

За механізмом дії зміїної отрути розрізняють 3 види отрути :

1) нейро- і кардіотоксичні отрути, які пригнічують дихальний та судинно-руховий центри і паралізують дихальні і м'язові рухи. Це отрута кобр та інших змій родини аспідових, морських змій;

2) геморагічні та набряково - некротичні отрути, які діють на стінки кровоносних судин, еритроцити та систему зсідання крові Це отрута гадюкових - звичайних гадюк , гюрзи, щитомордника та і г римучої змії )

3. змішані отрути, яким властива та і та дія.

Клінічна картина : після укусів родини гадюкових ( які є в Україні), видно дві глибокі колоті ранки. Вони можуть довго кровоточити, сильний біль, набряк тканин та крововиливи, які швидко поширюються на всю кінцівку. Шкіра багряно - синя, поблискує. Розвивається збудження або сонливість, блідість шкіри, пітливість, нудота, блювання, задишка, тахікардія, зниження АТ, судоми.

Невідкладна долікарська допомога:

• потерпілого покладають на спину;

• повний спокій ;

• іммобілізація кінцівки;

• відсмоктування отрути з рани , якщо у того, хто надає допомогу немає поранень слизової оболонки рота;

• холод на рану;

• негайна доставка до травмпункту.

Інтенсивна терапія.

1. Вводять специфічну сироватку “Антигюрза” або “Антигадюка” в/м за методом Безредки.

2. Симптоматична терапія.

Укуси бджіл, джмелів, каракурта

Укуси бджіл, джмелів

Клінічна картина: інтенсивний біль, почервонення шкіри, жар у місці укусу, загальне відчуття жару. Укус у ділянці ротової порожнини може призвести до анафілактичного шоку.

Невідкладна долікарська допомога:

• видаляють жало;

• змочують місце укусу етанолом або одеколоном;

• прикладають до місця лід;

• у разі розвитку алергічних реакцій  транспортування у відділення інтенсивної терапії.

Інтенсивна терапія.

1. Боротьба з алергічними реакціями.

2. Симптоматична терапія.

Укус каракурта

Павук каракурт є в Україні у степах Приазов'я та Причорномор'я. Небезпечна тільки самка.

Клінічна картина: Часто укус залишається непоміченим. Через 3050 хвилин виникають і стрімко наростають явища нейротоксичної дії: збудження, відчуття страху смерті, підвищені слино  і сльозотечі, гіпертермія шкіри, запаморочення, головний біль, задуха, нудота, блювання, судомне скорочення м'язів, потім їх слабкість. Спочатку АТ підвищується, потім розвивається колапс.

Невідкладна долікарська допомога:

• іммобілізація потерпілого;

• холод на місце укусу;

• негайна госпіталізація до відділення інтенсивної терапії.

Інтенсивна терапія.

1. Введення специфічної протикаракуртовій сироватки за методом Безредки.

2. Симптоматична терапія [ 1 ].

Алгоритм надання невідкладної долікарської допомоги при харчовій токсикоінфекції

Клінічна картина: нудота , блювання, біль у животі, діарея, підвищення температури тіла, загальна слабкість, головний біль.

Алгоритм надання допомоги:

1. Промивання шлунка та кишечнику

2. Введення ентеросорбенту - активоване вугілля 0,5 - 1 г/кг, або розчин ентеродезу 10-50 мл.

3. Госпіталізація в інфекційний стаціонар. показана при тяжких і ускладнених формах захворювання [ 7 ].

Алгоритм надання невідкладної долікарської допомоги при ураженні газовою зброєю

Клінічна картина: може бути подразнення очей, слизових оболонок органів дихання, шкіри.

Алгоритм надання допомоги:

1. При ураженні очей промити великою кількістю проточною водою.

2. Полоскання рота та носоглотки.

3. Промивання шкіри великою кількістю води [ 8 ].