Диференційна діагностика

Кома	Кетоацидотична (діабетична)	Гіперосмолярна	Гіпоглікемічна
Ознаки
Причина розвитку	Значне підвищення рівня глюкози в крові, у зв’язку з недостатністю інсуліну	Екстремальна гіперглікемія у людей похилого віку	Значне зниження рівня глюкози в крові
Тривалість розвитку	Повільно	Повільно, сонливість	Швидко, інтенсивне почуття голоду
Запах з рота	Прілих яблук ацетону	Без специфіки	Без специфіки
Шкіра	Суха, бліда	Суха	Бліда, волога
Дихання	Кусмауля	Без специфіки	Без специфіки
АТ, пульс	Тахікардія, аритмія	Тахікардія, АТ знижений	Тахікардія, аритмія
Тонус м'язів	М'язова ригідні сть	М’язовий гіперто- нус	М’язовий гіперто- нус, клонічні судоми

. НЕВІДКЛАДНА ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ ПРИ ЦИХ КОМАХ

Невідкладна долікарська допомога:

Гперглікемічна кома	Гіпоглікемічна кома
1. Дати випити розчин натрію гідрокарбонату	1. Швидко дати пацієнту з'їсти 1 ст. ложку меду, чи варення 1 ст. ложку (1-2 шматочки) цукру.
2. Ввести інсулін, якщо він є у хворого	3. Дати випити солодкий чай.
3. Викликати лікаря	4. Зручно покласти пацієнта в ліжко
	5. Викликати лікаря

Інтенсивна терапія.

Кетоацидотична ( діабетична ) кома	Гіперосмолярна (некетоацидотична) кома	Гіпоглікемічна кома
1. Вводять в/в ізотонічний розчин натрію хлориду, Рингера	1. Вводять гіпотонічний (0,45%) розчини натрію хлориду	1. Вводять в/в фракційно 40% розчин глюкози
2. Вводять інсулін в/м 20 ОД	2. Вводять інсулін	2. Якщо це неефективно  вводять 5 % розчин глюкози з глюкокортикоїдами
3. Після усунення гіперглікемії водять розчин глюкози з інсуліном і калієм		3. Вводять вітаміни, серцеві засоби
		4. Якщо є судоми  вводять діазепам

ГІПЕРТЕРМІЧНИЙ СИНДРОМ

Гіпертермічиий синдром  це підвищення температури тіла вище 38,5°С, що спричиняє значні порушення гемодинаміки, дихання , процесів обміну, ЦНС.

Гіпертермічні реакції виникають у відповідь на вплив різних ендо - та ек­зогенних факторів, при порушенні рівноваги між теплопродукцією та тепловіддачею.

Причини: інфекційні, гострі хірургічні ( перитоніт, остеомієліт тощо) і аутоімунні захворювання, травми головного мозку і м'язів, роздавлювання м'язів, порушення водно - сольового обміну ( гіпер - та дегідратація), внутрішньо - черепні крововиливи, дія фармакологічних препаратів ендокринні захворювання, вплив фізичних факторів навколишнього середовища, алергійні процеси, деякі отруєння ( атропіну сульфат,).

Тривале та значне підвищення температури ( більш 2-3 годин ) призводить до надмірного посилення обміну речовин та зростання потреб організму в кисні. Зменшується тепловіддача.

( В умовах теплового комфорту тепловіддача складає: 45 %  інфракрасне випромінення; 30 %  шляхом конвекції; 22 %  піт і видихальне повітря; 3 %  сеча і кал ).

При зростанні температури тіла на кожний градус вище 37°С частота дихання прискорюється на 4, а пульс на 10 - 20 ударів за 1 хв. утрата вод з потом і диханням підвищується на 500 мл. Зростають тканинна гіпоксія, ацидоз. Підвищення втрати рідини призводить до розвитку гіповолемії і дегідратації.

Розрізнюють три види гіпертермічного синдрому:

1. нормальний  підвищення температури тіла до 37,5 38⁰ С.

2) патологічний  підвищення температури тіла до 40⁰ С

3) злоякісний  швидке підвищення температури тіла ( 1⁰ С за годину) до 4142⁰ С

Клінічна картина: швидке підвищення температури, ціаноз слизових оболонок, блідість шкіри , тахіпноє, тахікардія.

При злоякісній гіпертермії відзначають різкий ціаноз, швидку втрату свідомості. Вона може розвиватись також у момент наркозу, операції або в післяопераційний період.

Невідкладна долікарська допомога:

• обтирання тіла водноспиртовим розчином;

• промивання шлунка і кишечнику холодною водою;

• міхури зі льодом до ділянки розміщення великих судин;

• холодні обгортання;.

• обдування пацієнта за допомогою вентилятора. Охолодження припиняють при температурі 3837,5⁰ [4].

Інтенсивна терапія.

1. Вводять при бактеріальній інфекції  антибіотики; при вірусній  інтерферон.

2. Симптоматична терапія.

3. Для зниження теплопродукції вводять нейроплегіки, снотворні, нейролептики ( дроперидол , натрію оксибутират, седуксен, аміназин, антигістаміині препарати )[1].