24

ЛЕКЦІЯ

Тема: Серцево-легенева реанімація

План

• Поняття про реаніматологію та інтенсивну терапію

• Термінальні стани.

• Основні ознаки клінічної смерті

• Класифікація стадій реанімації за Сафаром

• Правила проведення реанімаційних заходів

• Смерть мозку

• Ускладнення серцево-легеневої церебральної реанімації

ПОНЯТТЯ ПРО РЕАНІМАТОЛОГІЮ ТА ІНТЕНСИВНУ ТЕРАПІЮ

Дві ідеї з стародавності володіють умами людства: знищення білю та оживлення раптово вмершего. Ідея знищити біль привела до виникнення анестезіології , друга - до створення реаніматології.

В А Неговський (видатний російський вчений) дає таке визначення реаніматології:

Реаніматологія – наука про профілактику та корекцію тяжких порушень гомеостазу, про неспецифічні реакції організму на захворювання, травму, поранення, про загальні закономірності згасання життєвих функцій організму під час умирання та їх відновлення після оживлення 10.

Історія реаніматології нараховує не так багато часу.

В 1908 р. лондонський лікар Сильвестр запропонував метод ручної штучної вентиляції легень. Шифф в 1874 р. обґрунтував ефективність прямого масажу серця. Прево та Бартелли в 1899 р. вперше провели електричну дефібриляцію серця. В 1904 р. Крайл пропонував вводити адреналін з метою стимуляції серцевої діяльності .А. А. Кулябко в 1902 р. оживив серце через 20 хвилин після зупинки в експерименті..

16 грудня 1939 р. радянський лікар І. А. Бирилло застосовував методику Ф. А. Андреева внутрішньоартеріального нагнітання крові, вперше оживив людину. В 1936 р. була створена “лабораторія щодо проблем відновлення життєвих процесів при явищах, схожих до смерті” – під керівництвом. В. А. Неговського.

Академік В.А Неговський розробив теорію реаніматології

У 1961 р. проф. П. Сафар (США) розробив комплексний метод серцево-легеневої церебральної реанімації зі стадіями реанімації, який прийнятий Всесвітньою асоціацією анестезіологів.

Реанімація – це комплекс заходів , спрямованих на відновлення життя.

При успішному проведенні реанімації хворому потрібно провести

інтенсивну терапію) .

Інтенсивна терапія - лікування хворих після відновлення життя, оперативних втручань, при тяжких порушеннях гемостазу внаслідок захворювань або тяжкої травми 10.

Термінальні стани

Передусім як у людини настане смерть, організм проходить через процес умирання.

Умирання - це процес згасання функцій організму, який є не тільки переходом від життя до смерті але являє собою низку послідовних закономірних порушень функцій та систем організму, які закінчуються їх виключенням. Ці порушення А.В. Неговський назвав термінальними станами. До них відносіться : прегонія, термінальна пауза, агонія , клінічна смерть. Також до термінальних станів можна віднести ранній післяреанімаційний період.

Преагонія характеризується різким загальмуванням функції організму, або розвитком коми. AT низький (70-60 мм рт ст. ) або не визначається. Відзначається ціаноз або блідість шкіри. Пульс частий , слабкого наповнення і напруження. Дихання поверхневе, часте, часом періодичне. Триває від декількох секунд до 2 хв.

Перехідним періодом між преагонією та агонією є термінальна пауза. Для неї характерне різке прискорення дихання, а потім його раптова і повна зупинка із швидким згасанням рогівкових рефлексів.

Агонія – значне зменшення дихальних рухів і врешті їх припинення, непритомність. Пульс на периферичних артеріях визначити не вдається, AT не визначається, очні рефлекси відсутні. Триває 1-2 хвилини.

Клінічна смерть – це перехідний стан між життям та смертю . Починається з моменту припинення діяльності ЦНС, кровообігу, дихання і триває до розвинення необоротних змін у життєво важливих органах і насамперед у тканинах головного мозку (декортикація), а потім і клітини інших відділів нервової системи (децеребрація, або смерть мозку) 13.

За кімнатної температури або влітку клінічна смерть триває 4 – 5 хвилин. Якщо температура тіла до зупинки серця була зниженою до 26°С, то клінічна смерть може тривати до 20 хвилин.

До термінальних станів не відносяться соціальна та біологічна смерть

Соціальна смерть, вона настає через 10 хв. після зупинки серця, якщо допомога хворому не було надана. Головна ознака соціальної смерті – незворотне втрачені функції кори головного мозку. Серцебиття і дихання можуть бути повністю відновлені.

Біологічна смерть (справжня) – необоротні зміни в усіх тканинах і органах організму.

. ОСНОВНІ ОЗНАКИ КЛІНІЧНОЇ СМЕРТІ

1. Відсутність свідомості.

2. Відсутність пульсу на сонних артеріях (зупинка серця)

3. Відсутність самостійного дихання

4. Розширення зіниць (через 40-60 секунд після зупинки серця)

5. Відсутність реакції зіниць на світло

6. Бліда або ціанотична шкіра

Алгоритм дії для констатування клінічної смерті:

• Зверніться голосно до людини (він не дає відповіді)

• Переверніть на спину

• Ще раз зверніться голосно

• Стисніть плече людини

• Стати поряд з ним на коліно

• Покладіть чотири пальця на сонну артерію (вздовж бокової поверхні шиї, в борозні між трахеєю та груднино-ключично-соскоподібним м'язом) і визначить наявність або відсутність пульсу,

• Одночасно спостерігати візуально, чи є рух грудної клітки

• Потім розведіть повіки , огляньте зіниці і оцінить величину зіниць .

Після того, як було констатовано, що людина знаходиться в стані клінічної смерті, треба негайно розпочати серцево- легеневу церебральну реанімацію за Сафаром.

Розрізняють три стадії реанімації . На кожної стадії є три етапи, які визначаються буквами англійського алфавіту.

. КЛАСИФІКАЦІЯ СТАДІЙ РЕАНІМАЦІЇ ЗА САФАРОМ

І стадія - елементарна підтримка життя. Її мета – негайна оксигенація.

Етапи:

А – забезпечення прохідності дихальних шляхів

B – проведення штучної вентиляції легень

C – підтримка штучного кровообігу.

Виконання заходів цієї стадії називають правилом АВС. Цю стадію ще називають ЕЛЕМЕНТАРНА СЕРЦЕ-ЛЕГЕНЕВА РЕАНІМАЦІЯ.

Заходи може проводити будь-яка навчена людина.

Згідно з рішенням ВООЗ, кожного дорослого і дітей віком понад 10 років потрібно навчити надавати першу допомогу хворим, у яких настала клінічна смерть.

II стадія - подальша підтримка життя . Її мета - відновлення самостійного кровообігу .

Етапи:

D– медикаментозна терапія

E – електрокардіографія для визначення виду зупинки серця ,

F – лікування фібриляції шлуночків .

Заходи виконують медичні робітники. Вона ще має назву - СПЕЦІАЛІЗОВАНА

ІII стадія – тривала підтримка життя (післяреанімаційний період). Її мета – повне відновлення функцій кори головного мозку.

Етапи

J – оцінка стану хворого що до можливості його повноцінного оживлення

H – відновлення нормального мислення

I – інтенсивна терапія ускладненого післяреанімаційного періоду.