12.5. Аналіз фінансової стійкості підприємства.

Фінансова стійкість — одна з характеристик відпо­відності структури джерел фінансування в структурі активів. На відміну від платоспроможності, яка оцінює оборотні акти­ви й короткострокові зобов’язання підприємства, фінансова стабільність визначається на основі співвідношення різних видів джерел фінансування і його відповідності складу ак­тивів.

На фінансову стійкість підприємства чинять вплив різні фактори:

• становище підприємства на товарному ринку;

• виробництво та випуск продукції, яка користується попитом;

• його потенціал в діловому співробітництві;

• ступінь залежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів;

• наявність неплатоспроможних дебіторів;

• ефективність господарських та фінансових операцій тощо.

Аналіз стійкості фінансового стану на ту чи іншу дату дозволяє відповісти на питання: наскільки правильно підприємство керувало фінансовими ресурсами на протязі періоду, який був попереднім цій даті. Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідав потребам розвитку підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до неплатоспроможності підприємства і нестачі у нього коштів для розвитку виробництва, а лишки — перешкоджати розвитку, обтяжувати витрати підприємства лишніми запасами і резервами. Таким чином, суть фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, а платоспроможність виступає її зовнішнім проявленням.

Аналізуючи фінансову стійкість підприємства, необхідно особливу увагу приділити вивченню поточної фінансової стійкості підприємства, яку поділяють на такі основні типи:

1. Абсолютна стійкість фінансового стану підприємства відповідає умові:

О – З = + В ,

де О — вартість власних оборотних коштів;

З — вартість запасів і затрат;

В — лишок власних оборотних коштів.

Це співвідношення показує, що всі запаси повністю покриваються власними оборотними коштами, тобто підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів.

2. Нормальна стійкість фінансового стану, за якої гарантується платоспроможність:

О – З= +В ,

де О — вартість залучених довготермінових коштів;

В — лишок власних і довготермінових позикових коштів формування запасів і затрат.

Приведене співвідношення відповідає стану, коли підприємство, яке успішно функціонує використовує для покриття запасів різні „нормальні” джерела коштів — власні та позичені.

3. Нестійкий (передкризовий) фінансовий стан, при якому порушується платоспроможність, але не виключена можливість відновити рівновагу за рахунок залучення додаткових джерел власних коштів при:

О + Д – З= +В ,

де О^с — вартість залучених коштів;

Д — додатково залучені власні кошти, що послаблюють фінансову напругу;

В^с — лишок власних і залучених коштів формування запасів і затрат.

Це співвідношення говорить про те, що підприємство для покриття частини своїх запасів повинно звертатися до додаткових джерел покриття, що не є доцільним.

4. Кризова фінансова стійкість (підприємство на межі банкрутства) визначається залежністю:

Г + П + Д К + К ,

де Г^к — грошові кошти;

П — цінні папери;

Д^з — дебіторська заборгованість;

К^з — кредиторська заборгованість;

К^н — кредити та позики, що не погашені в строк.

Характеризується ситуацією, коли на додачу до попередньої нерівності підприємство має кредити і позики, не погашені в строк, а також прострочену кредиторську і дебіторську заборгованість. Така ситуація означає, що підприємство не може вчасно розрахуватися зі своїми кредиторами. В умовах ринкової економіки при неодноразовому повторенні ситуації таке підприємство вважається збанкрутілим.

Фінансова стійкість підприємства характеризується системою абсолютних і відносних показників.

Найбільш узагальнюючим абсолютним показником фінансової стійкості є відповідність або невідповідність (лишок або нестача) джерел коштів для формування запасів і затрат, тобто різниця між величиною джерел коштів і величиною запасів і затрат. При ньому мається на увазі забезпеченість джерелами власних і залучених коштів, за виключенням кредиторської заборгованості та інших пасивів.

Для характеристики джерел формування запасів і затрат використовуються декілька показників, які відображають різну ступінь охоплення різних видів джерел:

1. Наявність власних оборотних коштів (К_во). Розраховується як різниця між джерелами власних і прирівняних до них коштів (І розділ пасиву балансу) і позаоборотними активами (розділ І активу балансу). Він характеризує чистий оборотний капітал

К_во = Ір. ПБ – Ір. АБ

де: Iр. ІІБ — підсумок розділу I пасиву балансу;

І р. АБ — підсумок розділу І активу балансу.

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат (К_п). Одержується шляхом додавання до власних оборотних коштів величини довгострокових пасивів (II розділ пасиву балансу):

К_п = К_во + IІр. ПБ,

де II р. ПБ — підсумок розділу II пасиву балансу.

3. Загальна величина основних джерел формування запасів і затрат (К_сум). Розраховується додаванням до власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат суми короткострокових кредитів і позикових коштів (за виключенням позик, не погашених у термін):

К_сум=К_п + К_зк,

де К_зк — короткострокові кредити і позикові кошти (за виключенням позик, не погашених у термін).