3.2. Зміст, завдання та об’єкти аналізу собівартості продукції.

Собівартість продукції — це виражена в грошовій фор­мі сукупність витрат на виробництво та реалізацію продукції. Розрізняють виробничу собівартість продукції, собівартість усьо­го товарного випуску та окремих видів продукції. За впливом на собівартість обсягу виробництва розрізняють змінну та фіксовану частини собівартості продукції.

За Типовим положенням з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.1996 р. №473, собівартість промислової продукції (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут.

Як економічна категорія собівартість:

• є основою для обліку та контролю за рівнем затрат на випуск і реалізацію продукції;

• слугує базою ціни товару і її нижньою межею, „обмежувачем” для виробника (підприємство не може встановлювати ціну, нижчу за собівартість, оскільки воно матиме збитки);

• визначає прибуток і рентабельність;

• відображає ефективність використання виробничих ресурсів, впровадження нових технологій та нововведень, удосконалення системи організації та управління виробництвом;

• є важливим елементом економічного обґрунтування управлінських та інвестиційних рішень.

Від рівня собівартості залежать фінансові результати діяльності підприємства, його фінансовий стан.

Витрати підприємства групуються за певними ознаками, що відображено на рис. 3.2.

Об’єктами аналізу собівартості є такі показники:

• витрати на одну гривню продукції;

• виробнича собівартість продукції за калькуляційними статтями та за елементами витрат;

• собівартість одиниці окремих видів продукції.

Головними завданнями аналізу собівартості продукції є:

• оцінка обґрунтованості планових завдань із собівартості продукції;

• перевірка достовірності інформації про фактичну собівартість;

• оцінка виконання планових завдань за узагальнюючими показниками їх динаміки;

• оцінювання виконання плану за собівартістю продукції в цілому по підприємству, а також за окремими видами продукції;

• вивчення причин відхилення фактичних витрат від планових за статтями, а також за окремими видами і групами продукції;дослідження структури витрат порівняно з плановими даними та в динаміці;

• виявлення резервів зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

• розроблення заходів щодо забезпечення ефективного управління витратами і формування собівартості продукції.

Під час аналізу зазвичай використовуються такі показники:

• валові витрати;

• виробнича собівартість товарної продукції;

• витрати на 1 гривню товарної продукції;

• собівартість окремих видів продукції.

Для аналізу використовують:

• форма № 2 „Звіт про фінансові результати”;

• Звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг;

• Звіт з праці

• калькуляції собівартості окремих видів продукції;

• кошторис витрат;

• дані синтетичного та аналітичного обліку витрат за основними й допо­міжними виробництвами;

• матеріали ревізій та обстежень;

• результати аналізу собівартості за попередні роки.