Модуль 3. Фінансово-економічні результати діяльності туристичних підприємств та їх оптимізація

Тема 9. Джерела формування та напрями використання доходу туристичних підприємств

9.1. Сутність і роль доходу підприємств туристичного бізнесу

9.2. Економічний механізм формування й розподілу доходу

9.3. Стратегія формування доходу підприємств

9.4. Політика оптимізації доходу туристичних підприємств

Контрольні запитання та завдання

Тема 10. Поточні витрати та собівартість туристичного продукту

10.1. Сутність і структура витрат на формування та

реалізацію турпродукту

10.2. Калькуляція собівартості і цін на туристичний продукт

10.3. Планування витрат туристичних підприємств

Контрольні запитання та завдання

Тема 11. Система формування й розподілу прибутку туристичних підприємств

11.1. Сутність, види та джерела отримання прибутку в туристичному бізнесі

11.2. Показники прибутку та рентабельності підприємств туристичного бізнесу

11.3. Стратегія економічного управління прибутком підприємств

11.4. Економічне управління формуванням і розподілом прибутку підприємств

Контрольні запитання та завдання

Тема 12. Рух грошових коштів на підприємствах туристичного бізнесу

12.1. Сутність, роль і види грошових потоків

12.2. Мета і принципи економічного управління рухом грошових коштів

12.3. Методи оптимізації руху грошових коштів

12.4. Планування руху грошових коштів підприємств

12.5. Оцінювання ефективності формування та використання грошових коштів

Контрольні запитання та завдання

Список рекомендованої літератури

ВСТУП

Слово «економіка» в буквальному перекладі з грецької мови означає «мистецтво домашнього господарювання», інакше кажучи, «вміння управляти господарством».

Розвиток суспільного розподілу праці сприяв виокремленню різних видів діяльності, появі спеціалізації виробництва конкретної продукції та послуг, які задовольняють потреби не тільки членів свого господарства, а й інших споживачів через систему обміну. Поява й розвиток обміну на основі суспільного розподілу праці зу­мовили те, що поняття «економіка» трактується як мистецтво управління господарською діяльністю не тільки однієї сім'ї (роди­ни), а й господарських структур різного рівня відокремлення чи об'єднання цілих галузей (сфер діяльності), окремих країн або всього світу.

Мистецтво ведення будь-якого господарства ґрунтується на пізнанні того, що робити і як робити найкращим і найдешевшим способом, а це потребує розробки економічних методів та інстру­ментів управління процесами господарської діяльності на основі досвіду та наукових підходів. Тому поняття «економіка» вживаєть­ся і в значенні науки, що вивчає суспільні відносини з приводу створення матеріальних і нематеріальних благ, призначених для за­доволення невпинно зростаючих потреб конкретного споживача і суспільства в цілому. Економічна наука ставить дві мети: пояснен­ня та прогнозування. Пояснення досягається на основі спостере­жень та аналізу, а прогнозування - шляхом планування, яке прийня­то називати економічним управлінням. Основним інструментом економічного управління виступає завдання на перспективу, яке оформлюється документально у формі плану.

Слово «економіка» вживається також у значенні «господарст­во» як взаємопов'язана сукупність різноманітних видів підприємниць­кої діяльності, що мають загальну функціональну спрямованість.

Діалектика пізнання вчить: будь-що загальне проявляється в особливому, особливе - в конкретному. Тому діалектика навчаль­ної дисципліни «Економіка туристичного бізнесу» потребує роз­гляду туризму як особливої й самостійної сфери діяльності в зага­льному господарському комплексі регіону, країни чи світу. Туриз­му притаманні як загальні закони економічного розвитку та єдині правила й закономірності «ділової гри», так і особливості, пов'язані зі специфікою надання послуг споживачам туристичного продукту. Під впливом особливостей туристичної діяльності закономірності розвитку туризму набувають специфічних рис, які проявляються в конкретній діяльності кожного суб'єкта туристичного бізнесу.

Навчальна дисципліна «Економіка туристичного бізнесу» спря­мована на вивчання туризму не з техніко-технологічного боку, а як відношення людей у процесі формування, розподілу, реалізації та споживання туристичних послуг (продукту) на всіх ієрархічних і структурних рівнях сфери туристичної діяльності з метою задоволен­ня потреб населення та отримання економічного й соціального ефекту.

Оскільки економіка туристичного бізнесу конституюється (формується) із економік окремих підприємницьких структур - фі­зичних та юридичних осіб, то навчальна дисципліна «Економіка туристичного бізнесу» охоплює два рівні:

1) економіку туризму як міжгалузевого комплексу обслуго­вування туристів;

2) економіку суб'єктів туристичної індустрії.

Центром вивчення економіки туристичного бізнесу є різно­манітні підприємницькі структури різних організаційно-правових форм, видів та обсягів діяльності. Об'єктом вивчення економіки туристичного підприємства є економічні процеси, пов'язані з фор­муванням та реалізацією туристичного продукту або наданням окремих послуг з метою задоволення потреб мандрівників, а предме­том виступають економічні механізми ресурсного забезпечення ту­ристичної діяльності підприємств та отримання економічного й со­ціального ефекту.

Мета вивчення економіки туристичного бізнесу полягає у формуванні сучасного економічного мислення, глибокого розумін­ня комплексу проблем господарювання в туризмі, а також у набутті вмінь і практичних навичок економічної діяльності.

Мета викладання курсу «Економіка туристичного бізнесу» передбачає:

- отримання студентами глибоких теоретичних знань і на­буття навичок творчого підходу до оцінки діючих механізмів функ­ціонування туристичних підприємств та обґрунтування пропозицій щодо їхнього удосконалення;

- оволодіння методами та інструментами економічного управління туристичним бізнесом;

- вироблення навичок продуктивно-критичної оцінювання діючих механізмів планування діяльності підприємств і розробки прогресивних методів економічного управління;

- освоєння методів оцінювання економічної, соціальної та екологічної ефективності виконання планових рішень.

Освоєння курсу «Економіка туристичного бізнесу» спрямо­ване на розв'язання таких конкретних практичних завдань економі­чного управління:

- розробка базових стратегій розвитку діяльності туристичних підприємств;

- формування ресурсного потенціалу підприємств і пошуки шляхів підвищення ефективності його використання;

- оптимізація поточних витрат підприємств і собівартості продукції;

- вибір ефективних методів обґрунтування виробничої прог­рами підприємств;

- обґрунтування планів реалізації туристичного продукту, формування доходу та прибутку;

- мінімізація комерційних ризиків і запобігання банкрутству. Методологія викладання економіки туризму ґрунтується на філософському підході до пізнання істини: від живого споглядання до абстрактного мислення, а від нього до практики. Основою цієї методології виступає єдність емпіричної, теоретичної та прикладної сторін пізнання, а також матеріалістичної діалектики.

Емпірична сторона пізнання означає збирання, реєстрацію, оброблення та систематизацію фактів (даних). Теоретичний зріз пі­знання полягає у введенні нових понять і термінів, а також у розроб­ленні нових теорій розвитку економічних процесів і явищ. Приклад­на сторона методології пов'язана з освоєнням і застосуванням нау­кових методів і практичних рекомендацій щодо забезпечення ефек­тивних форм господарювання.

Методологія вивчення курсу «Економіка туристичного бізне­су» охоплює сукупність таких конкретних підходів:

- історичний та макроекономічний;

- інваріантність розрахунків і вибір оптимального;

- використання сучасного наукового інструментарію пізнан­ня та оцінювання ситуації для прийняття управлінського рішення;

- аналіз, узагальнення та пошуки сфер застосування прогре­сивного вітчизняного та зарубіжного досвіду економічного управ­ління туристичним бізнесом тощо.

Основою ефективного економічного рішення є всебічне ви­вчення й оцінювання ситуації та вибір рішення на основі найефек­тивнішого варіанта із безлічі розроблених.

Вивчення курсу «Економіка туристичного бізнесу» ґрунту­ється на знаннях загальнотеоретичних економічних наук (економіч­на теорія, мікро-, макроекономіка), набутих знань і практичних навичок з маркетингу, економіки підприємства, статистики, еконо­мічного аналізу, бухгалтерського обліку, ціноутворення, плануван­ня діяльності підприємств.

В результаті освоєння цього курсу майбутній економіст по­винен уміти планувати всі показники туристичної діяльності на ос­нові максимізації доходу та мінімізації витрат, що потребує раціо­нального формування та ефективного використання ресурсів під­приємств.

Туристичний бізнес являє собою сферу інтересів багатьох наук: філософії, історії, географії, соціології, психології, культуро­логії, антропології, економіки, екології, рекреалогії тощо. Цілісний погляд на сферу туризму, в якій синтезуються всі аспекти її ви­вчення, забезпечує така наука, як туристка. Туристика виступає на­укою, що синтезує дані різних наук про туризм і займається форму­ванням та удосконаленням цілісної концепції туризму.