3.5. Комерційний розрахунок у системі економічного управління підприємствами

Економічне управління суб'єктами підприємницької діяльнос­ті потребує використання комерційного розрахунку, сутність якого полягає у визначенні прибутку як мети підприємництва.

Комерційний розрахунок є, з одного боку, економічною ка­тегорією, а з іншого - методом підприємницької діяльності.

Як економічна категорія комерційний розрахунок являє со­бою систему економічних відносин, що виникають у процесі вироб­ництва й реалізації благ (товарів, робіт, послуг) між окремими (самос­тійними) суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку і державою (регіо­ном), а також в підприємницькій структурі: між окремими її підрозді­лами, між самою структурою і її трудовим колективом, між власни­ками капіталу і найманими працівниками із приводу порівняння вит­рат з доходами, виявлення, розподілу та використання прибутку.

Як метод підприємницької діяльності комерційний розраху­нок є складовою частиною економічного механізму функціонування підприємства, способом розрахунків прибутку та пошуків резервів його збільшення шляхом максимізації доходів і мінімізації витрат.

Комерційний розрахунок передбачає порівняння доходів з витратами, що дозволяє обчислити прибуток як мету підприємницт­ва. Ринкові відносини, будучи основою комерційного розрахунку, визначають принципи його функціонування.

Принципом, який відкриває можливість застосування комер­ційного розрахунку, є економічна самостійність підприємницької структури (фізичної чи юридичної особи).

Оскільки економічно самостійними в умовах ринкових від­носин можуть бути тільки прибуткові (рентабельні) суб'єкти під­приємництва, то другим принципом комерційного розрахунку є прибутковість. Без прибутку не може бути комерційного розрахун­ку так само, як і підприємницької діяльності.

Одержання прибутку стає основним інтересом діяльності підприємців і найманих працівників. Інтерес до одержання прибут­ку визначає такий принцип комерційного розрахунку, як економічна зацікавленість. Зацікавленість в одержанні прибутку має не тільки підприємець, його працівники, а й держава, тому що через оподат­кування прибутку формує доходи державного бюджету. Наймані працівники можуть одержувати премії і соціальні виплати за раху­нок прибутку, а власники капіталу (акціонери) - дивіденди. Під­приємницька структура в цілому зацікавлена в прибутку, бо може розвиватися за рахунок його реінвестування.

Принцип самостійності суб'єктів підприємництва породжує принцип матеріальної відповідальності. В умовах ринкових відно­син підприємницькі структури не можуть навіть мріяти про те, що хтось простить їм економічну заборгованість (борг) або надасть без­оплатно кошти. Важелями примусу підприємців до виконання еко­номічних зобов'язань виступають штрафи, пені, неустойки та визнан­ня банкрутами. Принцип матеріальної відповідальності в системі ко­мерційного розрахунку стосується не тільки підприємців (підпри­ємств), а й окремих працівників. Працівники відповідають за довіре­ні їм матеріальні цінності і фінансові кошти, підприємство несе від­повідальність за винагороду праці й капіталу, а власник - за борги.

Комерційний розрахунок не може здійснюватися без контро­лю. Контроль як принцип комерційного розрахунку виступає у фор­мі внутрішнього і зовнішнього. Зовнішній контроль діяльності під­приємців є важливим інструментом державного регулювання еко­номіки юридично самостійних підприємницьких структур. Держава контролює дотримання законів, правомірність підприємницької діяльності, правильність сплати податків та інших обов'язкових платежів державі, місцевим органам і спеціальним фондам.

Усі принципи комерційного розрахунку використовуються в процесі економічного управління, тобто при плануванні різних по­казників підприємницької діяльності, починаючи з формування ка­піталу для відкриття підприємства і закінчуючи оцінкою ефектив­ності його використання.

Чітке дотримання принципів комерційного розрахунку забез­печує високу ефективність планування всіх показників підприєм­ницької діяльності суб'єктів ринкових відносин.

Комерційний розрахунок передбачає не тільки самоокупність (покриття отриманими доходами витрат), а й самофінансування розвитку підприємств, відшкодування витрат, пов'язаних з розши­реним відтворення, за рахунок чистого прибутку.

Основними формами комерційного розрахунку є повний і неповний розрахунок. Повний комерційний розрахунок охоплює підприємницьку структуру в цілому, а неповний, який по-іншому називається внутрішнім, стосується структурних підрозділів, що входять до складу юридичної особи. Внутрішній комерційний роз­рахунок стосується завдань і показників, які використовуються в економічних відносинах в середині підприємств.

Контрольні запитання і завдання

1. Дайте визначення поняття «економічна стратегія».

2. Яка роль підприємницької стратегії в розвитку туристичного бі­знесу?

3. Охарактеризуйте об'єкти стратегії економічного управління дія­льністю туристичного підприємства.

4. У чому полягають особливості розробки стратегії розвитку суб'єктів туристичного бізнесу?

5. Чим визначаються види базових економічних стратегій та яка їх роль у плануванні?

6. Які заходи забезпечують перехід до вищого рівня економічної стратегії діяльності підприємств?

7. Розкрийте сутність стратегії стабілізації та охарактеризуйте за­ходи її забезпечення.

8. В чому проявляється зв'язок стратегії розвитку підприємства з життєвим циклом туристичних послуг?

9. Перерахуйте специфічні особливості окремих груп стратегій розвитку підприємств туристичного бізнесу.

10. Що є основою стратегії концентрованого росту економіки під­приємства?

11. Чим визначається стратегія інтегрованого розвитку туристич­ної діяльності?

12. Яке місце посідає диверсифікація в економічній стратегії розви­тку підприємства?

13. Яку роль відіграє стратегія якості туристичних послуг у діяль­ності підприємств?

14. Перерахуйте етапи розробки економічної стратегії діяльності підприємства.

15. Що враховується при оцінюванні діючої економічної стратегії підприємств?

16. Перерахуйте та прокоментуйте внутрішні й зовнішні фактори розвитку туристичного бізнесу.

17. Яке значення має розробка стратегічних альтернатив при визна­ченні базової економічної стратегії діяльності підприємств?

18. Які функціональні стратегії використовуються при обгрунту­ванні базової економічної стратегії туристичної діяльності?

19. Дайте визначення сутності економічного управління та докуме­нтів, в яких фіксуються управлінські рішення.

20. Охарактеризуйте систему планів і методичних особливостей їх складання.

21. Яка роль державних програм розвитку туризму в плануванні діяльності суб'єктів туристичного бізнесу?

22. За якими етапами формується модель економічного управління підприємством?

23. На чому ґрунтується ефективне планування туристичної діяль­ності підприємств?

24. Розкрийте сутність методів планування туристичної діяльності.

25. Запропонуйте методи та засоби контролю за виконанням планів туристичної діяльності.

26. Як використовується комерційний розрахунок в системі еко­номічного управління підприємством?

27. На яких принципах ґрунтується комерційний розрахунок?

28. Чим визначається ефективність планування підприємницької діяльності суб'єктів туристичного бізнесу?