ОСНОВНИЙ ЗМІСТ КУРСУ

Лекція №1

Тема:  Історія виникнення аеробіки та її основні напрямки.

 

Мета: загальне знайомство з історією виникнення аеробіки та основними напрямками.

Основні поняття: аеробіка, спортивна аеробіка, оздоровча аеробіка,

лікувально-реабілітаційний напрям, адаптивний напрям, рекреативний напрям, кондиційно-профілактичний напрям.

 

Вперше термін «аеробіка» застосував американський учений Кенет Купер.  В перекладі з грецького - «аеро» - повітря, «біос»- життя. У вільному перекладі «аеробіка»- бадьорість, життєва сила. Це система вправ аеробів, виконуваних за певний час і у встановленому пульсовому режимі. Вправами аеробів, К.Купер називає такі вправи, які вимагають  великої кількості кисню протягом тривалого часу і неминуче примушують організм удосконалювати свої системи, відповідно за транспорт кисню, тобто вправи які виконуються  організмом в так названому стійкому стані. Програми аеробіки значно впливають на серцево-судинну систему, укріплює кісткову систему, допомога справиться з фізичним і емоційним стресами, служить засобом для схуднення і підтримки ваги в нормі, захищає від ризику серцевих захворювань, дозволяє отримати максимальну користь за мінімальний час .

На даний час існує більше 100 напрямів фітнес-програм оздоровчої  гімнастики: ритмічна гімнастика, «аеробні танці», оздоровча аеробіка,спортивна аеробіка, диско-гімнастика, степ-аеробіка, супер-стонг, аква-аеробіка, слайд-аеробіка, памп-аеробіка, фітта-аеробіка, тераробіка і.тд.

Звернувшись до дослідження історії становлення аеробіки, ритміки, ритмічної гімнастики, які лежать в основі ритмічних занять, ми визначили,що всі ці напрямки мають одне історичне коріння. Історичний огляд ми починаємо з характеристики системи занять Г.Демені, оригінальність якої полягала у тому, що він прагнув досягти фізичними вправами точно наміченого результату. Цей результат виражався в здоров’ї і збільшені запасу енергії. Результату естетичного, залежного від характеру вправ, від розподілу зусиль на різні частини тіла і виявляється в красі, пластичності і форми рухів.

      Г.Демені вперше вводить вправи естетичного характеру, на основі яких він створив своєрідну танцювальну гімнастику для жінок, яка здобула популярність. Ця гімнастика була заснована на провідному значенні ритму і гармонії, ритмічному чергуванні розслаблення і напруги м’язів. Естетичний результат такої гімнастики виявлявся в розвитку грації і витонченості у жінок, вихованні форми і пластичності рухів, для чого Г.Демені включав ритмічні вправи, музичні імпровізації, вправи з палицями, булавами, танцювальні комбінації. При цьому Г.Демені вважав, що вправи, виконувані без зупинок, не викликають стомлення, а ритмічна робота-необхідна. Умова їх розвитку таким чином, ритм і безперервність виконання вправ-одне із основних вимог в системі Г.Демені. Цим він заклав основу потокового методу виконання вправ, який в сучасній аеробіці є актуальним.

Швейцарський педагог Э.Жак-Далькроз увійшов до історії педагогіки як творець ритмічної гімнастики. Далькроз вважав, що ціллю ритмічної гімнастики(аеробіки) є вдосконалення сили, гнучкості, а також здатності м’язів до скорочення і розслаблення систем.  Методика А. Дункан  послужила основою для виникнення художньої гімнастики. Засоби якої використовуються на заняттях ритмікою та аеробікою.

Аеробіка сьогодні виступає як форма занять фізичного виховання. Її основу складають загально-розвиваючі  гімнастичні вправи, елементи танцю, гармонійно поєднані емоційно-ритмічною музикою, що сприяє формуванню рухової культури студентів вищих навчальних закладів. Головне в аеробіці-підбір вправ, гармонійно розвиваючих тіло, природність руху, особлива обробка гімнастичного матеріалу. Ритміка, аеробіка, ритмічна гімнастка, шейпінг -  засновані на єдності музики і руху.

В 1969року Дж.Соренсен (США) уперше запропонував використовувати хореографічна впорядковані гімнастичні вправи для занять під музику і ввела термін «аеробіка» для визначення оздоровчого виду гімнастики. Як символ  для популяризації і поширення аеробіки, успішно виступила знаменита артистка Джейн Фонда.

Сучасні види ритмічної гімнастики є результатом удосконалення систем, що існували раніше. Зміни їх змістовної сутності та спрямованості, використання різних засобів і методів сприяють появі нових видів гімнастики.

Базовими вправами аеробіки є різні види ходьби, бігу, підскоки та стрибки, махи ногами, присади, випади. Застосування цих вправ у поєднанні з пересуваннями, поворотами, рухами руками забезпечує всебічний вплив на організм тих, хто займається.

У сучасному розумінні терміни «ритмічна гімнастика», «аеробні танці», «танцювальні вправи» замінює поняття «аеробіка».

На сучасному етапі розвитку аеробіки виділяють три основних її напрямки – це спортивна аеробіка, оздоровча аеробіка та прикладна.

Спортивна аеробіка - це досить молодий вид спорту, у програмі якого гармонійно поєднані різні рухи під музичний супровід у запальному ритмі, акробатичні вправи і вправи на силу та гнучкість. Фундаментом спортивної аеробіки виступає оздоровча аеробіка, яка має схожість техніки базових вправ і спільні терміни.

Оздоровча аеробіка – один із засобів оздоровчої фізичної культури, метою якого є оздоровчий вплив на організм людини.

Прикладна аеробіка- застосовується як додатковий засіб у підготовці спортсменів різних видів спорту (аерокікбоксінг), а також у виробничій гімнастиці, в ЛФК (кардіофанк) та різних рекреаційних заходах (шоу програми, групи підтримки спортсменів, черлідінг.

Для визначення місця аеробіки серед інших форм ОФК доцільно з’ясувати організаційно-методичні напрями фізичного виховання: лікувально-реабілітаційний, адаптивний, рекреативний, кондиційно-профілактичний.

Лікувально-реабілітаційний напрям. Об’єктом цього напряму виступають люди, які мають низький рівень «практичного здоров’я», тобто хворі або з відхиленнями у стані здоров'я.

Адаптивний напрям передбачає формування у людей з обмеженими можливостями (інвалідів) якостей і вмінь, що дозволяють їм компенсувати пошкоджені функції.

Рекреативний напрям. Рухова (фізична рекреація) - відновлення фізичного та психоемоційного стану людей через активний відпочинок шляхом організації розваг, активного дозвілля тощо, з використанням засобів фізичної культури.

Кондиційно-профілактичний напрям. Заняття спрямовані на підтримання оптимального рівня розвитку фізичних якостей і зовнішнього вигляду, покращення здоров’я, профілактику захворювань «цивілізації», «вікових захворювань».

 

Запитання для самоконтролю:

 

1.Охаректеризівати поняття «аеробіка».

2.Що означає термін «аеробіка» у перекладі з грецької мови?

3.Історія виникнення аеробіки?

4.В чому полягає цільова спрямованість аеробіки?

5.Охарактеризувати поняття спортивна аеробіка, оздоровча аеробіка, прикладна аеробіка.

6.Надайте характеристику організаційно-методичним напрямкам фізичного виховання.

 

Рекомендована  література

1. Губарева Е.С. Развитие педагогических технологий в оздоровительных видах гимнастики: дис. ... канд. наук по физ. восп. и сп. : 24.00.02 / Губарева Е.С./НУФВСУ.-2001.-211 с.

2. Дункан А. Моя жизнь.-К.:Мистецтво, 1990.-213 с.

3. Кокарєв Б.В. Основи побудови та проведення занять з оздоровчої аеробіки: навч.-метод, посібник / Б. В. Кокарєв, О. Є. Черненко, О. А. Гордейченко. - Запоріжжя-: ЗНУ, 2006.- 67 с.

4. Купер К. Аэробика для хорошого настроения.-М.:Фізкультура и спорт,1987.-191 с.

5. Сосина Ю.В. Азбука ритмической гимнастики .-К.:Здоров’я. 1986.-95с.

6. Шевченко О.В., Язловецький В.С. Основи ритміки та хореографії. Навчальний  посібник. –Кіровоград :РВВ   КДПУ ім. В.Вінниченка, 2006.-142 с.

7. Шенфилд Брэд. Аэробика для верхней части фигуры.- М.:Изд-во ЭКСМО, 2004.-119 с.

Лекція №2. Вплив аеробіки на організм людини

Мета: вивчення впливу аеробіки на організм людини.

Основні поняття:організм людини, функціональні можливості, стан здоров я.

Заняття аеробікою викликають емоційний підйом, який супроводжується підвищенням функціональних можливостей організму. В процесі занять у роботу послідовно включаються всі групи м’язів і суглоби. Аеробіка має такий самий вплив на організм, як біг, ходьба, їзда на велосипеді, плавання. Комплексний вплив на нервово-м’язовий апарат, нервово-ендокринну систему, обмін речовин і емоційну сферу робить аеробіку привабливою та ефективною при усуненні порушень стану здоров’я. У виконанні вправ аеробіки бере участь велика кількість м’язових груп. Рухи виконуються плавно та з великою амплітудою. Характер рухів, зумовлений особистим сприйняттям мелодії і ритму, виразний і відзначається легкістю та невимушеністю. Основними вправами аеробіки є такі, що спрямовані на виховання сили та еластичності м’язів, збільшення амплітуди рухів.

Під впливом аеробних тренувань відбуваються наступні зміни:

1. М’язові клітини. В результаті аеробного тренування вже на тканинному рівні проходять структурні і метаболічні зміни, які допомагають росту функціонального потенціалу клітини.

Специфічним результатом аеробного тренування являється збільшення кількості і розмірів мітохондрій – головних енергетичних станцій організму; збільшення активності ферментів, які каталізують окисні процеси. В основному, це спостерігається в червоних волокнах м’язів. Завдяки позитивним змінам на рівні мітохондрій збільшується можливість використовувати кисень в окисних процесах і у великих кількостях окислювати жири. Збільшується вміст міоглобіну в м’язах під впливом аеробного тренування. Цей білок, аналогічно гемоглобіну, в еритроцитах крові має можливість зв’язувати кисень.

Вчені встановили, що у людей, тренованих на витривалість, кількість капілярів у м’язовій тканині може становити на 60% більше, ніж у нетренованих.

2.Дихальна та серцево-судинна системи (ССС). Здатність виконувати аеробну роботу визначається можливостями споживання кисню. У результаті систематичних занять вправами, спрямованими на розвиток витривалості, вдосконалюється функція дихання, зростає сила та міцність дихальних м’язів, життєва ємність легенів (ЖЕЛ) і максимальна вентиляція.

У людей, тренованих на витривалість, відмічається помірна частота дихання (до 30-35 разів за хвилину), але велика його глибина (використовується до 40-60% від ЖЕЛ), що створює умови для оновлення повітря в легеневих альвеолах, а також для переходу кисню із альвеолярного повітря в кров, і вуглекислого газу з крові в альвеолярне повітря. Завдяки розвитку дихальної мускулатури, в тренованих людей добре розвинута здатність використовувати при частоті дихання 70-80 разів за хвилину до одної третьої (а інколи і більше) від ЖЕЛ. Таким чином, при високій частоті дихання у тренованого організму більше можливостей оновлення альвеолярного повітря і газообміну.

У здорових людей об’єм серця і максимальне споживання кисню (МСК) взаємопов’язані: чим більший об’єм, тим вище МСК. Але такий зв’язок існує тільки при умові, що збільшення розмірів серця супроводжується збільшенням міцності серцевого м’язу, а це спостерігається при тренуванні на витривалість. При виконанні аеробних вправ постійної потужності одразу після початку роботи – періоду впрацьовування (швидких змін функцій) -  іде період стійкого стану, коли енерговитрати повністю покриваються за рахунок окисних процесів (аеробний шлях енергозабезпечення). Цей стан характеризується підтримкою постійного рівня потреби кисню під час навантаження.

Таким чином, по мірі збільшення інтенсивності аеробних вправ зростає їх вплив на аеробну працездатність, але в межах оптимальної інтенсивності роботи. Якщо оптимум перевищується, то припиняється і позитивний в цьому відношенні вплив тренувань.

3.Об’єм та склад крові. Систематичне тренування в аеробному режимі обумовлює ряд суттєвих змін в крові, які відображають стан внутрішнього середовища організму та ефективність гомеостатичної регуляції. Систематичні заняття аеробними вправами покращують всі функції крові (транспортну, регуляторну, захисну).

Виконуючи транспортну функцію, кров постачає тканинам не тільки кисень, але і поживні речовини: глюкозу, амінокислоти, полі пептиди, жири, вітаміни, мінеральні речовини і воду. Регуляторна функція полягає в тому, що в плазмі крові знаходяться гормони та інші біологічно активні речовини, а також метаболіти (продукти обміну). Захисна функція крові пов’язана з наявністю в ній лейкоцитів, які можуть знешкоджувати хвороботворні бактерії (фагоцитоз), та імунних тіл, які знищують мікроорганізми і їх отруйні речовини, руйнують чужорідні білки.

У тренованих осіб відмічається значна перевага в загальній кількості еритроцитів. Завдяки цьому кров може більше прийняти кисню із альвеолярного повітря. Разом з ростом рівня загального вмісту гемоглобіну збільшується і величина МСК, що свідчить про збільшення можливостей транспорту кисню кров’ю.

4.Енергетичний потенціал організму. Енергетичне забезпечення функції залежить від запасу в організмі багатих енергією речовин і їх раціонального використання. Головним джерелом енергії при довготривалій м’язовій роботі являються жири. У результаті тренування запаси вуглеводів збільшуються за рахунок збільшення вмісту глікогену в печінці та в м’язах, що має велике значення при енергозабезпеченні напруженої м’язової діяльності. Чим інтенсивніші вправи, тим більше використовується вуглеводів, а чим довша тривалість, тим більше жирів приймають участь в енергозабезпеченні роботи. Аеробне тренування збільшує здатність організму мобілізувати жири в якості джерела енергії і відповідно зменшуються запаси жирів.

При регулярних заняттях вправами на витривалість посилюється утворення мітохондрій (зростають їх розміри та кількість). Це дуже важливо для забезпечення підвищеної працездатності та опірності організму шкідливим факторам.

5.Ендокринна система. Позитивний вплив тренувань проявляється у наступному:

-     зростає маса залоз, які активно функціонують під час фізичних навантажень;

-     підтримується висока функціональна активність залоз впродовж тривалого часу;

-     змінюється чутливість тканин до гормонів, що сприяють покращенню регуляції функцій організму та обмінних процесів.

У результаті аеробного тренування покращується діяльність вегетативної нервової системи. Як правило знижується симпатичний вплив на системи організму, в першу чергу на серцево-судинну. Зберігаються її можливості швидкої активізації, необхідної для мобілізації функцій і ресурсів організму під час м’язової роботи. Тонус парасимпатичної системи переважає.

Отже, можна зробити висновки, що аеробні тренування позитивно впливають як на весь організм в цілому, так і на окремі органи.

Запитання для самоконтролю:

1.Як впливають систематичні заняття аеробними вправами на дихальну і серцево-судинну системи організму?

2.Які зміни відбуваються у структурі м язів під час аеробних тренувань?

3.Розкрити систему енергозабезпечення аеробного тренування.

4.У чому полягає позитивний вплив аеробіки на ендокринну систему?

Рекомендована література:

1.                 Давыдов В.Ю., Коваленко Т.Г., Краснова Г.О. Методика преподавания оздоровительной аэробики [Текст]: Учеб. пособие - Волгоград , 2004

2.                 Крючек Е.С.  Аэробика, содержание и методика проведения оздоровительных занятий [Текст]: Учеб. пособие -   С-Петербург, 1999 г.