Лекція зм 40. Тема: Улас Самчук „Марія” План

1 Життєвий і творчий шлях.

2. Роман-спалах Уласа Самчука Марія

3. Сюжетно-композиційні особливості.

4. Проблематика твору.

1 Життєвий і творчий шлях Уласа Самчука (1905—1987)

Я не тому письменник українського на­роду, що вмію писати. Бог вложив у мої руки перо. Хай буде дозволено мені, ви­користати його для доброго, потрібного.

(Улас Самчук)

У літературу Улас Самчук увійшов як літописець життя українського народу в першій половині XX століття. В українській прозі він репрезентував аналітико-психологічну стильову течію. За кількістю зробленого Улас Самчук дорівнявся до найбільших титанів праці в українському красному письменстві.

За повнокровну, актуальну й цікаву романістику Степан Пінчук назвав Уласа Самчука «Гомером XX століття», а його роман-епопею «Волинь» вважав твором, типологічно спорідненим із «Селянами» Оноре де Бальзака і «Тихим Доном» Михайла Шолохова.

«Хочу бути літописцем українського простору в добі, яку сам переживаю» (Улас Самчук)

Народився Улас Олексійович Самчук 20 лютого 1905 року в селі Дермань (нині Рівненської області) на Волині у багатодітній селянській сім'ї. Олексія Самчука дуже тривожило те, що землі має небагато, а наділити нею нащадків треба, тож він тяжко працював, економив, намагаючись прикупити ділянки ґрунту. Уже в 1907 році колишній бідняк володів п'ятьма десятинами, а в 1913, переїхавши з сім'єю до села Тилявка Кременецького повіту, господарював на чотирнадцяти десятинах. Батьки праг­нули, щоб їхні діти вчилися. Правда, тягнувся до науки тільки Улас, інші діти пов'язували своє майбутнє з хліборобством.

1917 року Улас закінчив народну школу в селі Тилявка й перей­шов до двокласної «вищої» школи при семінарії в містечку Дер­мань. Хлопець мріяв про педагогічну освіту, але польська влада закрила всі вищі школи на Волині. Не втрачаючи надії, юнак витримав іспит до п'ятого класу гімназії в місті Крем'янець. Цей заклад йому не вдалося закінчити, бо призвали на військову службу. Та в польському війську Самчук довго не затримався, нелегально перейшов кордон, опинившись у Німеччині. Тут він вступив до Бреславського університету і навчався два роки, до переїзду в 1929 році до Праги, де закінчив Український вільний університет. Першою публікацією Самчука стало оповідання «На старих стежках» у варшавському журналі «Наша бесіда» (1926). Пізніше молодий прозаїк друкував свої твори у львівських видан­нях — «Літературно-науковому віснику» і «Дзвоні». Надсилав свої твори Самчук і до Берліна, в український альманах «Розбудова нації», й до Чернівців, де виходив часопис «Самостійна думка». Підсумком ранньої творчосі письменника стала збірка новел ( «Віднайдений рай» (1936)и Але не вона визначила творче обличчя митцяГСамчук — письменник епічного масштабу мислення. «Мій улюблений жанр — роман широких тем і широких полотен», — зазначав Самчук. Найпомітнішою спробою на початку шляху романіста став створений 1933 року невеликий за обсягом роман «Марія». Майже десятиліття (1929—1937) Самчук працював над романом-трилогією «Волинь», який польський літературознавець Ксаветрій Прушинський назвав винятковим твором, «великою селянською хронікою в стилі Кнута Гамсуна». Коли на Закар­патті було проголошено Гуцульську республіку, Самчук опинився в епіцентрі подій і разом з Олегом Ольжичем потрапив до в'язниці. На основі побаченого митець згодом написав роман «Гори гово­рять» (1936), в якому змалював боротьбу закарпатських українців за незалежність. Наприкінці 30-х років ім’я Уласа Самчука як українського митця стало відомим за кордоном.

Коли почалася війна, Улас Самчук повернувся на україн­ську землю, влаштувався редактором газети «Волинь». Та через кілька місяців нібито лояльну газету німці закрили, а Уласа Олексійовича кинули до тюрми. Хіба могли окупанти дозво­лити, щоб підпорядкована їм газета нагадувала українцям, що німецьке панування не вічне і що треба вести боротьбу за визволення? Свої гострі статті письменник друкував під час війни не лише на шпальтах «Волині», а й на сторінках київської газети «Українське слово», що свідчить про надзвичайну сміливість автора. Перебування Уласа Самчука в період війни у Галичині, Києві, Полтаві, Ромнах, Новограді-Волинському дало змогу митцеві побачити життя радянських людей зблизька. Згодом у повісті-есе «На коні вороному» Самчук з болем писав про те, що Київ був зданий радянськими військами без бою, що підпільники за наказом уряду підірвали багато безцінних храмів, припису­ючи вибухи фашистам. Книгу мемуарів доповнила співзвучна за назвою повість «На білому коні». У цьому творі, як і в трилогії «Волинь» та автобіографічній книзі «Юність Василя Шеремети» (1943), Самчук змалював своїх рідних, близьких, знайомих і показав потенційну силу нації через одну гілку роду.

Після війни Самчук опинився у таборах для біженців в оку­пованій союзниками Німеччині й пережив чимало випробувань. У Мюнхені Улас Олексійович став ініціатором створення спілки

письменників української діаспори, першим головою МУРу (Мистецького Українського Руху). На відміну від багатьох письменників-емігрантів, після війни Самчук відійшов від полі­тики і реалізовував себе виключно в сфері літератури. Митець узявся до написання трилогії «Ост», яку друкував частинами: перша — «Морозів хутір» (1948) побачила світ у Німеччині, дві наступні — «Темнота» (1957) і «Втеча від себе» (1982) — у Канаді, куди прозаїк переїхав 1948 року. Селянський син, Улас Самчук порушував проблему зв'язків людини і землі, людини і роду, аналізував, як впливає зміна моралі й світогляду нового покоління на предковічні хліборобські цінності.

Останнім з опублікованих за життя автора став роман «На твердій землі» (1967), у якому правдиво й переконливо показано нелегку долю українських емігрантів. Помер Улас Олексійович Самчук 9 липня 1987 року. Похований у Торонто.

Читачі знають Самчука насамперед як романіста, проте він відомий і як блискучий публіцист, автор мемуарів, оповідань, новел. Його нариси друкувалися і в періодиці, й окремими кни­гами: «П'ять по-дванадцятій», «Планета ДіПі» (абревіатура утво­рена від англійського словосполучення «displaced persons - DP», що означає «переміщена особа», «біженець»), «Слідамипіонерів», «Живі струни», «Сонце з заходу», «В країні занепаду й руїни».

Словникова робота.

Роман-хроніка (грец. сhronikа — літопис, cronos — час) — це великий епічний твір, в основу сюжету якого покладено істо рію суспільних або родинних подій, викладених у хронолoгічній послідовності. У ромаш-хронїці діють представники однієї великої родини, часто — навіть кількох її поколінь. Романами-хроніками є твори «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного, «Марія» Уласа Самчука.

Епопея (грец. еророiiа — епічна пісня) — монументальний, великий за обсягом епічний твір повчального характеру. Епопея як епічний жанр домінувала аж до появи роману. Епопея бере свій початок у міфології та фольклорі. У часи Просвітництва епопеєю називали великі за обсягом романи, які складалися з кількох частин (дилогія, трилогія, тетралогія). Сучасні літературознавці епопеями вважають багатотомний роман Оноре де Бальзака «Людська комедія» (97 романів), 1 роман «Війна і мир» Льва Толстого, трилогію «Ост» і тетралогію «Волинь» Уласа Самчука.

Бесіда

Який твір Уласа Самчука є романом-хронікою? А романом-епопеєю?

Назвіть основні ознаки роману-хроніки й епопеї. 3. Які романи-хроніки

чи романи-епопеї відомих зарубіжних та вітчизняних письменників вам відомі?

Підсумуйте прочитане.

1. Де і в якій родині народився Улас Самчук? Де він навчався І здобув вищу освіту?

2. Що ви довідалися про Самчука-романіста? Перелічіть його твори.

3. У яких літературних жанрах працював Улас Самчук? Назвіть приклади таких творів.

4. Що ви довідалися про внесок Самчука у створення МУРу та «канадський» період його життя?

5. Яку стильову течію презентував Самчук в українській літературі?

6. Прокоментуйте епіграф до статті про письменника.

Поміркуйте.

1. Чи відбилося соціальне становище й виховання в селянській сім'ї на тематиці творчості Уласа Самчука? Як саме?

2. Чому Самчук виїхав з України в юнацькі роки вперше, а перед наступом Червоної армії в роки війни — вдруге?

З. Як ви розцінюєте роботу письменника на посаді головного редактора газети «Волинь»?

4. Чому і Уласа Самчука називають титаном праці?