Гвардійський ордена червоної зірки факультет військової підготовки імені верховної ради україни національного технічного університету “харківський політехнічний інститут”
ЛЕКЦІЯ
Тема 1: “Предмет і завдання тактики”.
Харків
Перше навчальне питання: "Значення тактики в підготовці офіцерів і навчанні військ. Вимоги Міністра Оборони, Командувача Сухопутними військами щодо тактичної підготовки підрозділів і підготовки офіцерів".
Воєнна наука - це система знань про характер, закони війни, підготовки Збройних Сил до війни і способах її ведення. На основі цього визначення зароджувалася і розвивалася військова наука. Однієї з основних частин воєнної науки є теорія воєнного мистецтва, що охоплює питання підготовки Збройних Сил і ведення ними бойових дій.
Воєнне мистецтво як наукова теорія розподіляється на три складові частини:
- стратегію;
- оперативне мистецтво;
- тактику.
Такий розподіл обумовлений специфічними особливостями ведення збройної боротьби різних масштабів. Він дозволяє кожній частині воєнного мистецтва конкретно та цілеспрямовано досліджувати область явищ, які відносяться до її предмету.
Стратегія - складова частина військового мистецтва, його вища область, що охоплює теорію і практику підготовки країни і Збройних Сил до війни, планування і ведення війни та стратегічних операцій.
Оперативне мистецтво - складова частина військового мистецтва, що охоплює теорію і практику підготовки та ведення сумісних і самостійних операцій (бойових дій) об’єднаннями видів Збройних Сил. Оперативне мистецтво займає проміжне положення між стратегією і тактикою. Оперативне мистецтво визначає завдання і напрямки розвитку тактики.
Тактика - складова частина військового мистецтва, що включає теорію й практику підготовки й ведення бою з'єднаннями, частинами (кораблями) і підрозділами різних видів збройних сил, родів військ (сил) і спеціальних військ на суші, у повітрі й на морі. Тактика охоплює вивчення, розробку, підготовку й ведення всіх видів бойових дій: оборони, наступу, зустрічного бою, перегрупувань тощо.
Теорія тактики вивчає закономірності, характер, способи підготовки, ведення бою з'єднаннями, частинами, підрозділами та погляди військових фахівців інших держав на ці питання. Вона розробляє теоретико - фундаментальні положення основ підготовки та ведення бою, тактичні вимоги до озброєння й військової техніки, організації з’єднань, частин і підрозділів, облаштування театру військових дій, у межах якого здійснюється підготовка до ведення бою.
Практика тактики включає підготовку та ведення бою.
Теорія та практика підготовки й ведення бою ґрунтується на:
розвитку озброєння й техніки;
досвіді ведення бою чи бойових дій з’єднаннями, частинами та підрозділами у ході воєнних дій;
досвіді бойової підготовки, особливо в ході маневрів і тактичних навчань;
принципах ведення бою;
завданнях оперативного мистецтва.
Структура тактики складається із:
загальної тактики;
тактики родів військ;
тактики спеціальних військ;
тактики з’єднань, частин і підрозділів інших військових формувань.
Загальна тактика охоплює теорію та практику підготовки й ведення загальновійськового бою з'єднаннями, частинами та підрозділами.
Тактика родів військ, спеціальних військ та інших військових формувань охоплює теорію й практику виконання завдань частинами та підрозділами родів військ, спеціальних військ та інших формувань.
Вона включає:
тактику родів Сухопутних військ - механізованих, танкових, аеромобільних, ракетних, артилерії;
тактику армійської авіації, військ протиповітряної оборони;
тактику авіації і військ Повітряних сил - бомбардувальної, винищувальної, штурмової, розвідувальної, транспортної авіації, зенітно-ракетних, радіотехнічних військ;
тактику родів військ (сил) Військово-Морських сил - надводних і підводних сил, морської авіації, берегових ракетних військ, військ берегової оборони, морської піхоти.
Під впливом зміни способів ведення воєнних дій, що зумовлені прийняттям на озброєння військ (сил) нових видів зброї й засобів ураження, взаємозв’язок і взаємозалежність між стратегією, оперативним мистецтвом і тактикою стають більш багатогранними й динамічними.