План вивчення теми:

1. Основні поняття та терміни

2. Характеристика основних рухових режимів, особливості методик використання ЛФК у відповідності до рухового режиму.

1. Основні поняття та терміни

Фізична реабілітація - це застосування з лікувальною і Профілактичною метою фізичних вправ і природних чинників у Комплексному процесі відновлення здоров'я, фізичного стану та здоров’я хворих та інвалідів. Вона є невід'ємною складовою частиною медичної реабілітації і застосовується в усіх її періодах та етапах. Фізичну реабілітацію використовують у соціальній та професійній реабілітації. її засобами є: лікувальна фізична культура, лікувальний масаж, фізіотерапія, механотерапія, працетерапія. Призначення засобів фізичної реабілітації, послідовність застосування її форм і методів визначається характером перебігу захворювання, загальним етаном хворого, періодом та станом реабілітації, руховим режимом (С.М.Попов, 1999; В.М.Мухін, 2000).

Лікувальна фізична культура (ЛФК) - складова частина медичної реабілітації хворих, метод комплексної функціональної терапії, котрий застосовує фізичні вправи як засіб збереження організму в дійовому стані, стимуляції його внутрішніх резервів, запобігання виникненню хвороб, викликаних вимушеною нерухомістю.

Фізична активність - одна з необхідних умов життя, яка має не тільки біологічне, а й соціальне значення. Вона розглядається як Природно-біологічна потреба живого організму на всіх етапах онтогенезу, є важливим чинником корекції способу життя людини.

Засоби ЛФК - не тільки лікувально-профілактичний, а й лікувально-виховний процес. Використання ЛФК формує у хворого свідоме ставлення до фізичних вправ, загартування організму природними засобами, прищеплює йому гігієнічні навички, передбачає його участь у регуляції свого загального режиму, зокрема, рухового.

ЛФК - це єдиний дійовий засіб лікування сколіозів, артрозів, хондрозів, порушень постави, плоскостопості. Незамінна ЛФК також при лікуванні ожиріння, порушень обміну речовин та захворювань серцево-судинної системи. Широко застосовується ЛФК при лікуванні респіраторних хвороб, при ортопедичних та неврологічних захворюваннях, травмах, а також використовуватися при підготовці хворого до операції та в післяопераційний реабілітаційний період.

При розборі основних принципів проведення занять ЛФК необхідно використовувати структурно-логічну схему: етіологія (з'ясування причин й умов захворювання), патогенез (ознайомлення з глибиною і характером порушень при даних захворюваннях), завдання лікування і методика занять, запобігання хворобам та врахування ефективності.

Основними принципами використання лікувальної і фізичної культури є цілісність організму (єдність психічного й фізичного), єдність середовища й організму (соціального та біологічного), єдність форми й функції, загального й місцевого, лікування і профілактики (В.М.Мошков, 1984).

У всіх випадках дотримуватися принципу поєднання загального і місцевого впливу фізичних вправ і пам'ятати, що одужання залежить від загального стану організму хворого (рис. 1).

Рис. 1. Схема взаємодії рухового апарату з внутрішніми органами.

При розборі основних форм занять, їхньої структури, класифікації фізичних вправ необхідно звернути увагу на загальнорозвиваючі та спеціальні вправи, правила дозування навантаження і механізми лікувальної дії фізичних вправ.