- •Тема №1: соціально-психологічний тренінг як метод практичної психології. Психологічні особливості соціально-психологічного тренінгу
- •1 ) Співвідношення понять «психотерапія», «психокорекція» та «груповий тренінг»
- •Специфічними рисами тренінгу є:
- •"Тут і тепер"
- •Щирість і відвертість
- •Принцип я
- •Активність
- •Конфіденційність
- •Негативні та позитивні фактори, що впливають на групову згуртованість
- •Кількісний склад тренінгових груп
- •За характером процесів ігри поділяються на три основні категорії:
- •Стадії розвитку груп зі спонтанною динамікою
- •Стадії розвитку груп з керованою динамікою
- •Ведучий тренінгової групи
- •За і. Д. Яломом (1970, 1975), психотерапевт може виступати в двох основних ролях:
- •Згідно с. Кратохвілу (1978), можна виділити п'ять основних ролей ведучого групи:
- •Т. Високіньска-Гонсер (1990) аналізує двоїсті критерії поведінки групового психотерапевта:
- •Стилі керівництва групою
- •Особистісні риси, бажані для керівника тренінгової групи:
- •Дж. Корі наводить класифікацію моделей тренінгових груп, створену ним на основі аналізу теоретичних і практичних напрацювань в галузі групових методів, спрямованих на розвиток особистості:
- •2 Форми:
- •Основні поняття:
- •3) Зворотній зв’язок
- •Групи зустрічей
- •Підходи:
- •Основні поняття:
- •Основні процедури:
- •Встановлення контакту (вправи на зменшення напруження).
- •Вивчення конфліктів.
- •Тема №4: особливості використання гештальтпідходу та психодрами в груповій роботі. Трансактний аналіз в групі та групи тренінгу вмінь.
- •1) Гештальт-модель психокорекційної групи
- •У сучасній груповій гештальт-терапії виділяють наступні поняття:
- •У груповій геештальт-терапії використовуються наступні принципи:
- •Найчастіше в процесі роботи доводиться стикатися з такими типами внутрішніх конфліктів:
- •В процесі гештальт-терапії на шляху до розкриття своєї істинної індивідуальності клієнт проходить через п'ять рівнів, які Перлз називає рівнями неврозу:
- •Психодрама як метод групової психокорекції
- •Кіппер виділяє дев'ять спеціальних базових технік:
- •Трансактний аналіз в групі [ Ерік Берн – 1960 р.]
- •Трансакційний аналіз розглядає людини насамперед як продукт взаємодії з оточуючими і базується на трьох основних загальнофілософських посилках:
- •Згідно трансакційному аналізу, в кожному з нас можна виділити три его-стани: Батько Дорослий Дитина
- •Теорія сценаріїв
- •Трансакційный аналіз містить чотири види аналізу:
- •Групи тренінгу вмінь
- •Показуються і відпрацьовуються чотири види поведінкових вмінь:
- •Основні процедури:
- •Тема №5: групи арт-терапії та методи групової роботи в нейролінгвістичному програмуванні. Групи тілесної та танцювальної терапії.
- •Групи арт-терапії
- •Групова арт-терапія допомагає:
- •2) Методи групової роботи в нейролінгвістичному програмуванні
- •Річард Бендлер та Джон Гріндер наводять як приклад використання нлп такі можливості:
- •«Зміна субмодальностей» При загальній схемі роботи в цій техніці необхідно провести такі дії:
- •3) Тілесна терапія_
- •Основні поняття тілесної терапії
- •Володимир Баскаков виділяє 4 базові проблеми, що відображають порушення балансу процесів, які відбуваються в тілі і психіці людини:
- •Серед методів тілесної психотерапії виокремлюють такі основні види технік:
- •4. Танцювально-рухова терапія (трт)
- •Основні поняття:
- •1. Основні завдання:
- •Основні процедури:
- •Вправи практичного характеру із танцювальної терапії
2 Форми:
- лабораторний тренінг (розвиток навичок міжособистісної взаємодії, вивчення групових процесів);
- групи розвитку сензитивності (всебічний розвиток).
Основні поняття:
Навчальна лабораторія (група – це мікрокосм, який дає можливість вирішити проблеми реального світу).
Навчання тому, як навчатися (усвідомлення свого життя, визначення причин власної поведінки, необхідність відкритості та щирості, співпраця):
самопрезентація (необхідно показувати себе такою, якою людина є – Джозеф Лафт та Гаррі Інгрем застосовували «вікно Джогарі»;
-
Арена
Сліпа пляма
Фасад (прихована частина)
Невідоме
зворотній зв’язок (дозволяє кожному краще себе усвідомлювати та дається безпосередньо в момент певної поведінки партнера у формі ставлення, а не критики);
експериментування (примірювання нових форм поведінки).
3. «Тут і тепер» (навчання через безпосередній теперішній досвід)
Учасники групи розвивають комунікативні уміння
Комунікативні уміння, які розвиваються Т-групою, включають: опис поводження, комунікацію почуттів, активне слухання, зворотний зв'язок і конфронтацію:
1) Опис поводження означає повідомлення про специфічні дії інших людей, які спостерігаються, без приписування їм мотивів дій, оцінок чи установок особистісних рис.
2) Комунікація почуттів – інше важливе для міжособистісних відносин уміння, яке включає ясне по можливості повідомлення про власний внутрішній стан, тому що почуття можуть виражатися за допомогою рухів тіла, дій, слів, через які легко помилитися щодо емоційного стану партнера.
3) Активне слухання включає прийняття людиною відповідальності за те, що вона чує, шляхом підтвердження, уточнення, перевірки значення і мети отриманого від іншої людини повідомлення. Провідним серед умінь активного слухання є точне емпатійне розуміння (емпатія), яка поєднує здатність слухати і передавати почуте іншій людині.
Точне емпатійне розуміння включає процеси адекватного представлення і комунікації:
Правильно представити – це означає сприйняти, що відбувається всередині іншої людини, що вона переживає, та ідентифікувати зміст її вербального повідомлення. Це вимагає досить тісного контакту в процесі спілкування, щоб бачити світ очима інших і в той же час досить чітко відрізняти їхні переживання від своїх.
Емпатійно спілкуватися - означає переконати інших у своєму розумінні як їхніх почуттів, так і поводження і досвіду, що лежать в основі цих почуттів. Мінімум емпатійного розуміння складається в точному відображенні значення слів і афективних реакцій співрозмовника.
Вказівки, які сприяють навчанню точному емпатійному розумінню:
1. Зосередьтеся на вербальних і невербальних повідомленнях і формах емоційної експресії іншої людини.
2. Спробуйте на ранніх стадіях навчання емпатії використовувати слова і вирази, за значенням і емоційним зарядом взаємозамінні з тими, котрі вживалися під час акту комунікації.
3. Формулюйте відповіді мовою, яка найбільш співзвучна співрозмовнику.
4. Використовуйте емоційний тон, що відповідає тону, взятому співрозмовником.
5. Глибше збагнувши емоційний стан іншого, намагайтеся уточнювати і розширювати зміст його повідомлення. Це допомагає співрозмовнику виразити почуття, які до цього він виразити не міг.
6.Намагайтеся усвідомити і зрозуміти почуття і думки, які не були прямо виражені співрозмовником, але, напевно, малися на увазі в повідомленні.
