2) Методи групової роботи в нейролінгвістичному програмуванні

Нейролінгвістичне програмування (НЛП) — метод коригуючої роботи, розроблений у 70-х роках Р. Бендлером та Д. Гріндером на основі узагальнення досвіду видатних психотерапевтів В. Сатір та М. Еріксона.

Річард Бендлер та Джон Гріндер наводять як приклад використання нлп такі можливості:

• Лікування фобій та інших неприємних відчуттів за один сеанс.

• Допомога дітям з невисоким рівнем сприйняття навчання.

• Подолання неприємних звичок, таких як алкоголізм, тютюнопаління.

• Підвищення рівня продуктивності в різних інтеракціях, таких як подружжя, організації.

• Лікування соматичних захворювань.

Може використовуватися при роботі з дітьми й підлітками будь-якого віку та при будь-яких формах особистісних порушень. При вираженій розумовій відсталості застосування неефективне, але щодо дітей з нормальним інтелектом можливе успішне використання деяких НЛП-технік вже з 4—5-річного віку.Особливого обладнання не потребує.

Метою даного виду коригуючої роботи є зміна напрацьованих дитиною стереотипів (спілкування, навчання, сприйняття, емоційного реагування) на більш ефективні для клієнта.

НЛП-техніки:

Істотним моментом у класичній НЛП-моделі є робота з формою, структурою проблеми, а не з її змістом. Проте при роботі з підлітками бажано знати й зміст проблеми.

Стратегічна модель НЛП (Метод Уолта Діснея)

— методика творчості, яка проводиться у формі рольової гри, в якій учасники розглядають поставлену задачу з трьох точок зору: творчої, реалістичної та критичної. Автором методики є Роберт Б. Ділтс.

Техніка застосування

У варіанті групового застосування учасники займають позиції трьох ролей.

• Мрійник відіграє роль творчої людини, ентузіаста, який пропонує різноманітні, навіть нереальні варіанти розв'язку проблеми.

• Реаліст займає тверезу та прагматичну позицію і пропонує як структурувати, спланувати роботу і визначає які кроки потрібні для реалізації розв'язків проблеми.

• Критик намагається оцінити цінність ідей, знаходить помилки у запропонованому та ідентифікує слабкі місця у попередніх пропозиціях.

Під час рольової гри учасники можуть циклічно змінювати свої ролі і продовжувати обговорення проблеми до тих пір, поки рішення не буде знайдено.

Подальшим розширенням методу Уолта Діснея є техніка 6 шляп, запропонована Едвардом де Боно.

Техніка шести шляп (англ. Sixthinkinghats) використовується для розгляду проблеми з шести різних точок зору. Учасники дискусії мислять по-різному подумки вдягнувши кожну з шести шляп: білу - аналітичне мислення, червону - емоційне мислення, чорну - критичне мислення, жовту - оптимістичне мислення, зелену - творче мислення, синю - мислення у великій перспективі. У метафоричному розумінні, вдягаючи кожну з шляп, людина може поглянути на проблему з декількох точок зору і тим розкрити та розширити її сприйняття.

«Зміна субмодальностей» При загальній схемі роботи в цій техніці необхідно провести такі дії:

1) з'ясувати, в якому вигляді подана ця проблема: картина, фільм, розмова тощо;

2) з'ясувати, чого клієнт хоче досягти (якого почуття, стану, поведінки);

3) встановити максимум параметрів цього зображення чи звуку (яскравість, розмір, колір, рух, контрастність, перспектива, рамка тощо; для звуку — висота, ритм, гучність, тембр, моно чи стерео);

4) змінювати по одному ці параметри й запитувати в клієнта, що відбувається з його станом, до досягнення бажаного результату;

5) впевнитися, що клієнт може це робити самостійно.