Показуються і відпрацьовуються чотири види поведінкових вмінь:

• Вираження міжособистісних почуттів;

• Емпатична відповідь - повне розуміння і передача цього розуміння співрозмовнику;

• Перемикання способу дії - адекватний перехід від вираження міжособистісних почуттів до емпатичних відповідей;

• Сприяння (фасилітація) - навчання тому, як ефективно навчати інших вище зазначеним вмінням.

На відміну від інших психокорекційних груп, групи тренінгу вмінь досить жорстко структуровані, а їх керівники активно керують групою, ставлячи перед учасниками конкретну мету і плануючи кожне завдання.

3. Вимірювання і оцінка. Завдання групи тренінгу вмінь зазвичай зводяться до вирішення двох основних проблем:

а) надлишок чогось (багато курить, п'є багато спиртного, нестриманий, відчуває нав'язливий страх);

б) недолік чогось (недолік сну, контактів, впевненості у собі).

Ці проблеми та пов'язані з ними поведінка і емоційні реакції можуть оцінюватися і вимірюватися в кількісному відношенні - в шкалах, балах, фізіологічних показниках (частота пульсу, дихання, рівень насичення крові киснем та ін.)

Основні процедури:

1) Оцінка впевненості в собі (здатності визначати та виражати власні потреби й очікування. Тренер сприяє визначенню впевненої та невпевненої поведінки, наполягаючи на тому, що саме впевнена поведінка є нормою. Список прав людини, які підтримують впевненість:

- право на самотність;

- право на незалежність;

- право на успіх;

- право бути вислуханим;

- право мати право;

- право відмовляти;

- прао звертатися за допомогою;

- право робити помилки та відповідати за них.

2) Репетиція впевненої поведінки (моделювання правильної поведінки іншими членами групи чи тренером, інструктаж в процесі розігрування нової поведінки, підкріплення – заохочення зі сторони присутніх).

3) Релаксаційний тренінг (розслаблення з уявленням подолання тривожної ситуації).

4) Когнітивне реструктурування (виявлення іраціонльаних переконань та їх заміна на раціональні).

5) Домашня робота (ведення щоденників для фіксації змін поведінки та слідування певним правилам поведінки).

Тема №5: групи арт-терапії та методи групової роботи в нейролінгвістичному програмуванні. Групи тілесної та танцювальної терапії.

1. Групи арт-терапії

Арт-терапія – терапія мистецтвом, передовсім художньою і творчою діяльністю.

Мета арт-терапії – гармонізація розвитку особистості через розвиток здатності самовиражатися і самого себе розуміти.

Групова арт-терапія допомагає:

• розвивати соціальні й комунікативні навички;

• надати взаємну підтримку членам групи і вирішити загальні проблеми;

• спостерігати результати своїх дій і їхній вплив на інших; засвоювати нові ролі і виявляти латентні (приховані) якості особистості, спостерігати, як модифікація рольової поведінки впливає на взаємини з іншими;

• підвищувати самооцінку і зміцнювати особисту ідентичність;

• розвивати навички прийняття рішень.

За тривалістю арт-терапевтичні заняття бувають:

– короткотерміновими (до 12 занять);

– середньотерміновими (до 1 року);

– довготерміновими (декілька років).

Моделі арт-терапії:

Психодинамічна (аналітична):

– юнгіанська (К. Юнг);

– психоаналітична (З. Фройд);

– групова.

• Гуманістична (К. Роджерс – клієнтцентрована терапія).

• Сімейна (парні малюнки).

• Ігрова модель.

• Клінічна модель.

• Холестична модель (інтеграція досвіду на всіх рівнях).

• Трансперсональна модель.

• Еклектична модель.

У психоаналізі цьому процесу відповідає механізм сублімації.

В аналітичній психології – процес індивідуалізації та саморозвитку особистості (баланс між свідомим і несвідомим Я). Для цього використовується техніка активної уяви, мета якої зіштовхнути і примирити свідоме і несвідоме за допомогою афективної взаємодії.

Гуманістична психологія – самовираження, утвердження і пізнання свого Я. Полегшує процес комунікації, об’єктивуючи афективне ставлення до світу. Процес творчості сприймається як дослідження реальності, пізнання нових сторін і створення нового продукту.

Механізми психокорекційного впливу:

1) символічна реконструкція травматичної ситуації і знаходження її вирішення через переструктурування цієї ситуації;

2) естетична реакція, перехід від муки до насолоди.

Мета арт-терапії:

• дати соціально прийнятний вихід агресивності;

• полегшити процес лікування;

• отримати матеріал для інтерпретації і діагностики;

• відпрацювати думки і почуття, які раніше витіснялися;

• налагодження стосунків між клієнтом і терапевтом;

• розвиток почуття внутрішнього контролю;

• концентрація уваги на відчуттях і почуттях;

• розвиток художніх здібностей і підвищення самооцінки.

Види арт-терапії: музикотерапія, танцювальна терапія.

Форми арт-терапії: пасивна і активна (на створення).

Задачі:

• лікування;

• зцілення;

• психокорекція;

• реабілітація;

• психопрофілактика;

• розвиток;

• діагностика.

• актуалізація вираження почуттів (катарсис);

• актуалізація переживань латентних властивостей особистості;

• актуалізація свідомих цінностей, настанов та їх корекції;

• розкриття творчого потенціалу;

• розвиток навичок включення в колективну діяльність, здатність розуміти почуття і переживання інших людей.

Заняття структуровані і неструктуровані.

Позиція психотерапевта:

• директивна (психотерапевт веде, спрямовує);

• недирективна (розвиваюча).