Тема №1: соціально-психологічний тренінг як метод практичної психології. Психологічні особливості соціально-психологічного тренінгу
1 ) Співвідношення понять «психотерапія», «психокорекція» та «груповий тренінг»
Психотерапія (грец. psychе — душа і therapeia — лікування) — галузь психології, яка вивчає механізми, способи і прийоми професійного надання психологічної допомоги з метою розв’язання проблем, звільнення від психосоматичних симптомів або актуалізації резервів особистісного зростання.
Групова психотерапія - психотерапевтичний метод, який цілеспрямовано використовує групову динаміку в лікувальних цілях. Групова динаміка - сукупність взаємовідносин і взаємодій, що виникають між членами групи, включаючи групового психотерапевта. ГП розглядає клієнта в соціально-психологічному плані, в контексті його взаємин і взаємодій з іншими людьми, фокусуючись при цьому не тільки на індивідуальній проблематиці людини, а й на сукупності її реальних взаємин з оточуючим світом. Група виступає моделлю реального світу, де її учасники проявляють ті ж емоційні реакції, моделі поведінки, конфлікти, відносини, установки, що і в житті.
Групова психокорекція - це цілеспрямоване використання групової динаміки, тобто всієї сукупності взаємовідносин і взаємодій, що виникають між учасниками групи, включаючи і психолога, в корекційних цілях.
Психокорекційна група - це штучно створена мала група, об'єднана цілями міжособистісного дослідження, особистісного навчання, саморозкриття. Це взаємодія «тут» і «тепер», при якій учасники вивчають, які відбуваються з ними процеси міжособистісної взаємодії в даний момент і в даному місці.
Психологічний тренінг — це форма активного навчання, яка дозволяє людині формувати навички й уміння в побудові продуктивних психологічних та соціальних міжособистісних відносин, аналізувати соціально-психологічні ситуації зі своєї точки зору і позиції партнера, розвивати в собі здібності пізнання і розуміння себе й інших у процесі спілкування.
Тренінг (від англ. Training. Totrain - навчати, виховувати) - це метод активного групового навчання, спрямований на розвиток знань, умінь, навичок та соціальних установок.
ПАРАМЕТРИ, ЯКІ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТРЕНІНГ:
Робота ведеться з психічно здоровими людьми.
Застосовується групова форма роботи.
Використовуються методи практ.псих., які передбачають активне залучення учасників групи.
У ході тренінгу вирішуються завдання з розвитку і вдосконалення особистості в цілому і особистісних якостей, необхідних для поліпшення соціального буття учасників.
2) В основу тренінгу покладено групову взаємодію-інтеракцію.
Специфічними рисами тренінгу є:
Дотримання певних принципів групової роботи;
Спрямованість на психологічну допомогу учасникам групи в саморозвитку, що ініціюється не лише ведучим, а й власне учасниками;
Наявність постійної групи (від 7 до 15 осіб), які періодично зустрічаються чи працюють без перерви протягом декількох днів;
Певна просторова організація (найчастіше робота в одному і тому ж приміщенні, коли учасники більшу частину часу сидять у колі);
Акцент на взаємовідносинах між учасниками групи, що розвиваються і аналізуються в ситуації «тут і зараз»;
Застосування активних методів групової роботи;
Вербалізована рефлексія з приводу власних почуттів і того, що відбувається в групі;
Атмосфера розкутості й свободи спілкування між учасниками, клімат психологічної безпеки.
3) МОЖНА ВИДІЛИТИ ДЕКІЛЬКА ПАРАДИГМ:
Тренінг як своєрідна форма дресури, при якій жорсткими маніпулятивними прийомами за допомогою позитивного підкріплення формуються потрібні патерни поведінки, а за допомогою негативного підкріплення "стираються" шкідливі, непотрібні, на думку ведучого.
Тренінг як тренування, в результаті якого відбувається формування і відпрацювання умінь і навичок ефективної поведінки.
Тренінг як форма активного навчання, метою якого є насамперед передача психологічних знань, а також розвиток деяких умінь і навичок.
Тренінг як метод створення умов для саморозвитку учасників і самостійного пошуку ними способів вирішення власних психологічних проблем.
4) Завдання тренінгової роботи
5) ПЕРЕВАГИ ГРУПОВОЇ ФОРМИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РОБОТИ
груповий досвід протидіє відчуженню, допомагає вирішенню міжособистісних проблем; людина уникає непродуктивного замикання в самій собі зі своїми труднощами, виявляє, що її проблеми не унікальні, що й інші переживають подібні почуття, - для багатьох людей подібне відкриття саме по собі виявляється потужним психотерапевтичним фактором;
група відображає суспільство в мініатюрі, робить очевидними такі приховані чинники, як тиск партнерів, соціальний вплив і конформізм; зокрема, в групі яскраво моделюється система взаємовідносин і взаємозв'язків, характерна для реального життя учасників, це дає їм можливість побачити і проаналізувати в умовах психологічної безпеки психологічні закономірності спілкування і поведінки інших людей і самих себе;
можливість отримання зворотного зв'язку і підтримки від людей з подібними проблемами; в реальному житті далеко не всі люди мають шанс отримати щирий, безоцінний зворотній зв'язок, що дозволяє побачити своє відображення в очах інших людей; можливість "подивитися" в цілу галерею "живих дзеркал" є, мабуть, найважливішою перевагою групової психологічної роботи;
у групі людина може навчатися новим вмінням, експериментувати з різними стилями відносин серед рівних партнерів; якщо в реальному житті подібне експериментування завжди пов'язане з ризиком нерозуміння, неприйняття і навіть покарання, то тренінгові групи виступають в якості своєрідного "психологічного полігону", де можна спробувати вести себе інакше, ніж звичайно, "приміряти" нові моделі поведінки, навчитися по-новому ставитися до себе і до людей - і все це в атмосфері доброзичливості, прийняття та підтримки;
у групі учасники можуть ідентифікувати себе з іншими, "зіграти" роль іншої людини для кращого розуміння її і себе і для знайомства з новими ефективними способами поведінки, які застосовуються кимось; емоційний зв'язок, співпереживання, емпатія, які виникають в результаті цього, сприяють особистісному зростанню і розвитку самосвідомості;
взаємодія в групі створює напруження, яке допомагає прояснити психологічні проблеми кожного; цей ефект не виникає при індивідуальній психокорекційній та психотерапевтичній роботі; створюючи додаткові труднощі для ведучого, психологічне напруження в групі може (і повинно) відігравати конструктивну роль, підживлювати енергетику групових процесів; завдання ведучого - не дати напруженню вийти з-під контролю і зруйнувати продуктивні відносини в групі;
група полегшує процеси саморозкриття, самодослідження і самопізнання; відкриття себе іншим і відкриття себе самому собі дозволяють зрозуміти себе, змінити себе і підвищити впевненість в собі;
групова форма краще і в економічному плані (в матеріальному та часовому).
6) ГРУПОВІ НОРМИ