Відповідальність у менеджменті: соціальні, правові та екологічні аспекти
Відповідальність – це етична характеристика особистості з точки зору дотримання нею моральних норм, продиктованих суспільством, які відображають ступінь її власного удосконалення та участь в покращенні суспільних відносин.
Про рівень відповідальності особистості можна робити висновок на основі її ставлення до своїх обов’язків. Обов’язок є важливим чинником впливу на діяльність менеджера. Обов’язковість менеджера (як почуття відповідальності) є необхідним чинником професійної майстерності. Її наявність сприяє відповідальному ставленню його до справи (зваженому плануванню, збору інформації, прийнятті рішень і т. д.)
Відповідальність є інтегральною характеристикою, тому проявляється не тільки зовнішньо (у поведінці), а й внутрішньо (у почутті відповідальності). Відповідальність за результативність та наслідки дорученої справи є однією з найважливіших характеристик керівника.
Професійна відповідальність менеджера, складовими якої є соціальна, правова та екологічна відповідальність, прямо пропорційно залежить від його особистісної морально-етичної відповідальності (рис. 4), як виміру усвідомлення ним своїх професійних обов’язків, добровільного виконання та прийняття покарання за невиконання.
Рисунок 4. Професійна відповідальність менеджера
Високий рівень морально-етичної відповідальності ґрунтується на основі відповідних моральних цінностей, проповідуваних особистістю, високого рівня освіченості та високого рівня її внутрішньої культури. У такому випадку формується висока внутрішня відповідальність, що є гарантом етичної поведінки щодо усіх сторін діяльності особистості.
Високий рівень професійної відповідальності менеджерів полягає у таких аспектах: соціальному, правовому та екологічному і є визначальним чинником забезпечення ефективності роботи організацій загалом та адекватності управління відповідно до вимог соціуму. Соціально-адекватний менеджмент – це інтегральна характеристика високоефективної моделі управління на основі її адаптованості для функціонування в суспільній системі, з найвищою мірою соціальної відповідальності, врахуванням провідних інтересів суспільного розвитку та найбільш значимих ментальних установок соціуму в цілому та його регіональних складових.
Соціальна відповідальність – це врахування організацією у процесі своєї діяльності інтересів суспільства шляхом взяття на себе відповідальності за наслідки її господарювання перед колективом, споживачами, партнерами, конкурентами, суспільством та державою загалом.
Реалізація відповідних соціальних програм підприємством сприяє втіленню позитивних аспектів соціальної відповідальності для персоналу, а саме: довгострокові перспективи для бізнесу і відповідні вигоди; створення можливості впливу на зміни суспільства; вирішення соціальних проблем, у тому числі й працівників організації; забезпечення встановлення доброзичливих відносин між підприємцями (менеджерами) та іншими членами суспільства тощо. Саме від ефективності керівництва, що передбачає високий рівень культури, залежить ставлення організації до соціальної відповідальності: сприятливе чи байдуже.
Основними принципами соціальної відповідальності організації є:
виробництво якісної продукції та послуг, що необхідні для суспільства;
безперечне дотримання законодавства: податкового, екологічного, трудового;
ефективне ведення бізнесу, що орієнтований на підвищення конкурентоспроможності в інтересах власників та суспільства;
розбудова добропорядних та взаємовигідних відносин зі всіма зацікавленими сторонами;
дотримання міжнародних угод та виконання рекомендацій міжнародних стандартів;
використання ресурсозберігаючих технологій, забезпечення екологічної безпеки виробництва;
надання робочих місць з достойним рівнем оплати праці та соціальних пільг;
забезпечення безпеки праці;
сприяння усебічному професійному розвитку та підвищенню кваліфікації працівників;
врахування очікувань суспільства та загальноприйнятих етичних норм у діловій практиці;
внесок у формування громадянського суспільства, проведення партнерських програм, соціальних та благодійних проектів.
Правова відповідальність – це дотримання конкретних законів і норм державного регулювання, що визначають межі дозволених і недозволених дій організації.
Для успішного управління організацією необхідна чітка трудова дисципліна і висока відповідальність працівників за своєчасне та якісне виконання завдання.
Виконуючи роль керівника, менеджер перебуває в одній із трьох ситуацій:
перша – коли конкретний процес адміністрування регулюється тією чи іншою чинною правовою нормою. В цьому випадку дії менеджера закріплені правовим актом, а його порушення передбачає юридичну відповідальність.
друга – коли діяльність менеджера правовою нормою не передбачена, але визначена моральною та етичною.
третя – коли адміністративний вплив забезпечується у межах практики, що склалася саме у цій організації.
У всіх цих випадках вирішальне значення має правовий аспект. Тому менеджер повинен знати закони і володіти необхідною правовою культурою.
У діяльності менеджера важливу роль відіграють усі галузі права, але особливо необхідними є знання адміністративного, трудового права, господарського законодавства. Зокрема, необхідні знання правових норм (забороняючих; установчих та альтернативних), правових актів (Конституції, Законів; Указів; Кодексів; Постанов; Правил (внутрішнього трудового розпорядку та ін.). Адже, поведінка визнається протиправною, незалежно від знання чи незнання. Протиправна поведінка реалізується у вигляді не тільки протиправної дії, а й бездіяльності. Шкода може бути майновою або моральною, полягати у моральних і фізичних стражданнях певної особи.
Менеджер зобов’язаний систематично підвищувати свою правову культуру, брати до уваги поради юрисконсульта. Правові норми допомагають формувати волю менеджера шляхом визначення, що дозволено, а що ні з точки зору законності. Більшість управлінських рішень мають відповідну юридичну форму: наказу; розпорядження; положення; інструкції; інструктивного листа, що забезпечує їм дієвість і передбачає відповідальність за їх невиконання. У правовому порядку вирішуються ряд проблем, з якими зустрічається менеджер у процесі адміністративного керівництва:
добір і розстановка персоналу;
правила заміщення посад і порядок звільнення;
оцінка працівників;
регулювання службової діяльності;
правові положення молодих працівників, праці жінок, інвалідів та ін.;
вживання заходів щодо недопущення порушень дисципліни та ін.
право відміняти, призупиняти, змінювати раніше прийняті рішення, а також рішення нижчих керівників або органів.
Забруднення навколишнього середовища, глобальні екологічні катастрофи зумовили виникнення ще одного виду відповідальності, що безпосередньо стосується професії менеджера – екологічної відповідальності. Екологічна відповідальність – це дотримання організацією у процесі своєї господарської діяльності певних норм регулювання відносин природокористування з метою збереження сталого балансу між задоволенням економічних та екологічних інтересів шляхом скорочення втрат у природному середовищі.
Одним із найскладніших чинників відповідальності організації є саме збалансованість між економічним розвитком (досягнення прибутку) та екологічною безпекою розвитку (не завдання шкоди навколишньому середовищу).
Основні принципи екологічної відповідальності підприємства полягають в наступному:
Забезпечення екологічної безпеки та технології виробництва продукції шляхом дотримання вітчизняних законів і стандартів та міжнародних екологічних нормативів і вимог.
Здійснення охорони навколишнього середовища (першочергове завдання управлінської господарської діяльності) через застосування сучасних технологій, нових наукових розробок, знань та досвіду персоналу, скорочення рівня відходів виробництва.
Удосконалення природоохоронної діяльності підприємства шляхом обліку джерел впливу на екологічну ситуацію, обсягу відходів, викидів в атмосферу тощо.
Реалізація будь-якого проекту (розширення, нове будівництво, технічне переозброєння) тільки за умови позитивного висновку державної екологічної експертизи.
Постійне вдосконалення екологічного управління та навчання персоналу з питань охорони навколишнього середовища.
Відкрита демонстрація та прозорість екологічної відповідальності підприємства перед громадськістю і суспільством.
Екологічна відповідальність фіксується у вигляді документа, що містить основні принципи екологічної політики підприємства відповідно до екологічних нормативів та механізми запобігання забрудненню навколишнього середовища. Його зміст має бути доведеним до відома всіх співробітників організації і бути доступним громадськості.
Таким документом є екологічний паспорт, комплексний документ, що містить у собі характеристику взаємовідносин будь-якого об’єкта з навколишнім природним середовищем. Він складається з двох частин.
У першій частині паспорта зазначається:
назва об’єкта і його продукція;
місце розташування (наявність поблизу інших об’єктів, житлових будинків, автомагістралей, лікувальних і навчальних закладів тощо);
обсяги використання земель (територія об’єкта й обсяги відходів), води, енергії, сировини;
технологічні схеми виробництва основної продукції (дані про небезпечні речовини й процеси, наявність альтернативних технологій);
обсяги газоподібних викидів та стічних вод, їхню температуру, хімічний склад, очищення, складування відходів та умови зберігання;
санітарна зона об’єкта.
У другій частині вказуються природоохоронні заходи, їх вартість, терміни проведення, ефективність (упровадження більш екологічних технологій, утилізація відходів тощо) [2, 275].
Метою упровадження систем відповідальності організацій є використання сучасних підходів та тенденцій управління бізнесом, що приносить суттєві переваги компанії: зростання вартості бізнесу; підвищення інвестиційної привабливості та доступу до нових ринків; формування репутації компанії; підвищення лояльності клієнтів, налагодження партнерських відносин; розвиток людських ресурсів; ефективне управління нефінансовими ризиками компанії; удосконалення екологічних процесів; підвищення довіри суспільства до компанії.
Питання для самоконтролю
Дайте визначення поняття "соціальна відповідальність бізнесу".
У чому полягає суть соціальної відповідальності? правової? екологічної?
Назвіть основні аргументи на користь соціальної відповідальності бизнесу.
Назвіть основні аргументи проти соціальної відповідальності бизнесу .
На ваш погляд, чи має бізнес обов'язки перед суспільством?
У багатьох західних фірмах існують спеціально розроблені "етичні кодекси", які являють собою основні моральні цінності й правила поведінки. Якби ви очолили велику фірму, то які правила й цінності включили б у її етичний кодекс?
Література
Александров Д. Н., Алиэскеров М. А., Ахлебинина Т. В. Основы предпринимательства. Личность и синдром предпринимателя: Учеб. пособие — М. : Флинта, 2004. — 520с.
Беттджер Фрэнк. Удачливый торговец, или Как я преумножил свои доходы и счастье, занимаясь продажей: Мини-библия коммерсанта. — М. : ФАИР-ПРЕСС, 2001. — 320с.
Герасимчук А. А., Тимошенко З. І., Шейко С. В. Філософські основи менеджменту і бізнесу: Навч. посібник / Європейський ун- т. — К. : Видавництво Європейського ун-ту, 2006. — 111с.
Социальная ответственность: новые требования к бизнесу в постиндустриальную эпоху // Персонал, 2002. – № 2. – С. 74-78.