5.1.4. Забруднення ґрунтів пестицидами

Пестициди – це загальноприйнята назва

отрутохімікатів, які використовуються в сільському

господарстві для захисту рослин і тварин. Термін

«пестицид» походить від грецьких слів «pestis» – зараза і

«cido» – вбивати. Пестициди – це різні хімічні сполуки,

що володіють високою біотичною активністю та здатні

знищувати або пригнічувати життєдіяльність живих організмів – комах, гризунів, бактерій, рослин, спор

грибів тощо [85, с.280].

Світовий асортимент пестицидів, що випускались

у 1989 р. у промисловому масштабі, нараховував близько

700 найменувань хімічних сполук. На їх базі

виготовлялося понад 12 000 препаратів, і ця кількість

постійно збільшується. Хімічна промисловість продовжує

виготовляти морально застарілі та малоефективні

пестициди, що характеризуються тривалою токсичною

дією. Іноземні компанії завозять і реалізують в Україні

значну кількість пестицидів, не завжди найкращої якості.

До того ж методи визначення залишкової кількості цих

засобів захисту рослин у ґрунтах, рослинах і продукції

відстають від впровадження нових методів їх хімічного

синтезу. Нез’ясованими залишаються і віддалені наслідки

застосування препаратів нових поколінь для ґрунтів та

живих організмів. У результаті світове забруднення ґрунтів

пестицидами з року в рік зростає [67, с.116].

Пестициди використовуються з різною метою і за

призначенням їх поділяють на декілька груп:

 інсектициди – препарати для боротьби зі шкідливими

комахами (наприклад, із тлею);

 фунгіциди – препарати для боротьби з

паразитуючими грибами, що є збудниками різноманітних

хвороб;

 гербіциди – препарати для боротьби з бур’янами.

Можуть бути вибіркової та суцільної (обробка

залізничних колій, ділянок під асфальтування тощо) дії;

 акарициди – препарати для боротьби з кліщами;

 арборициди – препарати для знищення небажаної

деревної і кущової рослинності;

 бактерициди – препарати для боротьби з

бактеріями та бактеріальними захворюваннями;

 зооциди – препарати для боротьби зі шкідливими

хребетними, переважно гризунами;

 нематоциди – препарати для боротьби із круглими

хробаками-нематодами.

Крім того, до пестицидів відносять ряд інших

препаратів, що використовуються для:

 відлякування комах, гризунів та інших тварин –

репеленти;

 притягування комах, звірів та інших тварин з метою

їх подальшого знищення або необхідності запилення

рослин – атрактанти;

 стерилізації комах та звірів – статеві стерилізатори;

 висушування рослин на кореню – десиканти;

 видалення листя, наприклад, при зборі бавовни, –

дефоліанти;

 видалення надлишкових квітів і зав’язей рослин –

дефлоранти;

 регулювання росту та розвитку рослин – регулятори

росту (інгібітори та активатори).

Найбільш поширеними препаратами є інсектициди,

фунгіциди та гербіциди. У той самий час спектр

використання пестицидів є широким, і до класу

пестицидів можуть належати речовин різної хімічної

природи. Передусім, пестициди можуть бути органічного

і неорганічного походження, причому останні

використовуються здавна. Так, препарати купруму, арсену

та меркурію почали використовувати ще із середини XVIII

століття, а бордоська рідина (суміш купрум(ІІ) дигідроксосульфату та купрум(ІІ) гідроксиду (CuOH)₂SO₄ • Cu(OH)₂) використовується і в наш час як

фунгіцид [85, с.284 – 285].

Проте, лише 1 – 3 % фунгіцидів та інсектицидів

досягають мети, лише 5 – 40 % гербіцидів знищують

бур’яни. Деякі пестициди здатні до міграції у природному

середовищі. З ґрунту їх залишки потрапляють до

атмосфери, у поверхневі та підземні води, донні відклади

водойм, а через продукти рослинного і тваринного

походження – в організм людини. Нешкідливих для

людини пестицидів не існує. Вони здатні накопичуватися

у живих тканинах. Потрапляючи з продуктами харчування

до організму людини, пестицидні препарати можуть

спричинити низку захворювань: алергію (ГХЦГ, цінеб);

дерматит (гранозан); бронхіальну астму (фосфорорганічні

сполуки – метафос, хлорофос). Деякі фосфор- та

хлорорганічні пестициди характеризуються ендокринною,

гонадотоксичною, катарактогенною та канцерогенною

дією. Багато пестицидів завдають вираженого мутагенного

впливу [67, с.116 – 117].

Найчастіше забруднення навколишнього

середовища пестицидами відбувається повітряним

шляхом. Повітря може переносити аерозолі і тонко

дисперсний пил пестицидів на значні відстані. Як правило,

виділяють три зони забруднення пестицидами:

 зона їх безпосереднього використання, в якій

спостерігаються найбільші концентрації пестицидів;

 зона, що прилягає до оброблюваних територій.

Пестициди переносяться сюди вітром. Як правило, ця зона

в кілька разів більша за площею, ніж зона безпосереднього

використання пестицидів. Проте концентрація пестицидів

у ній є значно меншою;

 зона, яка утворена внаслідок дальнього перенесення

пестицидів. Вона може сягати десятків кілометрів від

місця застосування пестицидів. Отже, зі збільшенням

відстані від оброблюваних пестицидами територій, їх

загальна концентрація у навколишньому середовищі

знижується, але площі зон забруднення

зростають [85, с.293].

Використання пестицидів може мати згубні для

екосистем наслідки, зокрема це загибель корисних

організмів, передусім, комах-запилювачів та ентомофагів.

Унаслідок цього, у межах екосистем можуть

розмножуватися нехарактерні представники флори та

фауни. У районах з інтенсивним застосуванням пестицидів

відбувається зміна чисельності та видового складу комах,

птахів, ссавців, особливо мешканців ґрунту. Застосування

далапону зменшує чисельність дощових черв’яків у 5 – 8

разів, а в деяких випадках спричинює зникнення окремих

видів. Інтенсивне застосування гербіцидів у агроценозах

Литви призвело до скорочення видового складу тварин

ґрунту зі 150 до 5 домінуючих видів, стійких до

отрутохімікатів. Вже зараз відомо понад 800 видів комах,

нечутливих до інсектицидів. Швидко зростає стійкість

бур’янів до гербіцидів, грибкових захворювань – до

фунгіцидів. У результаті, відбувається порушення

стабілізації і навіть переродження екосистем. Одним із

таких прикладів є наступний.

В одній із тропічних країн світу для боротьби з

москітами, з метою попередження розповсюдження

малярії, використали ДДТ. Це інсектицид нервово-

паралітичної дії, стійкий до впливу факторів

навколишнього середовища, що має високу здатність до

біокумуляції. У той самий час, проти тарганів ДДТ

виявився недостатньо ефективним. Проте у ящірок, що

живляться тарганами, спостерігалось пригнічення

рухливих функцій. Це, у свою чергу, призвело до того, що

на них почали інтенсивно полювати місцеві кішки, для

яких ДДТ виявився смертельною отрутою. Масова загибель котів та зниження чисельності ящірок унаслідок

надмірного полювання на них викликали процеси

бурхливого розвитку комах, гусені та пацюків. Таких

прикладів можна навести безліч, і вони показують, що

чутливість окремих представників органічного світу,

зокрема бджіл, птахів тощо, значно вища за чутливість

шкідників. Це призводить до їх масової загибелі. Отже,

при застосуванні пестицидів необхідно враховувати всі

можливі наслідки. У першу чергу, слід враховувати

можливість зростання концентрації стійких пестицидів у

ланцюгах живлення, адже ці концентрації можуть

здійснювати ембріотоксичний та мутагенний вплив на

вищих тварин [85, с.292 – 294].

Гербіциди атразин, симазин, монурон діють як

інгібітори фотосинтезу, пригнічують ріст водоростей в

агроекосистемах. Всі пестициди уповільнюють

розчинення фосфатів у ґрунті. Використання гербіцидів

під попередні культури та накопичення їх у ґрунтах

супроводжуються ще одним негативним явищем –

пригніченням, а нерідко і загибеллю чутливих культур,

що вирощуються наступними у сівозміні. Це найчастіше

проявляється у разі внесення гербіцидів під кукурудзу

(атразину, симазину, ТХАН, 2,4 Д, ленацилу) у

концентраціях від 0,0085 до 13,0 млн-¹.

Якщо хімічні препарати не пригнічують активності

ґрунтової біоти і не порушують її функцій, то пестициди піддаються біодеградації. Мікроорганізми ґрунту

розкладають від 10 до 70 % пестицидів. Але вони

спричиняють і накопичення у природі деяких продуктів

розкладу, що є більш токсичними, ніж вихідний препарат.

Таким чином, пестициди забруднюють ґрунт не

властивими йому сполуками; пригнічують його біотичну

активність; породжують небезпеку пригнічення корисної

фауни ґрунту, виникнення популяцій стійких до пестицидів

шкідників, порушення складу популяцій біоценозів;

спричиняють небезпеку масової появи мутацій, що

порушують генетичну чистоту високопродуктивних сортів;

погіршують якість сільськогосподарської продукції,

породжуючи небезпеку інтоксикації тварин і людини [67,

с.117 – 119].