6. Рушійні сили психічного розвитку (г.С. Костюк, о.В. Запорожець).

В межах діалектико-матеріалістичного підходу стверджується ідея, згідно з якою перехід від одного рівня розвитку до іншого відбувається у зв’язку з виникнення і подоланням основних суперечностей, які виникають між потребами дитини і її можливостями в процесі виховання і навчання (О.В. Запорожець, Г.С. Костюк).

Найбільш значимими серед суперечностей є наступні:

• суперечність між новими потребами, цілями, прагненнями суб’єкта і можливостями їх задоволення;

• суперечність між рівнем психічного розвитку суб’єкта (його фізичними і психічними можливостями) і застарілими формами стосунків з оточуючими, формами діяльності, місцем в системі суспільних взаємин;

• суперечність між збільшеннями вимог з боку суспільства, новими видами діяльності і наявним рівнем психічного розвитку дитини.

В результаті розв’язання суперечностей психіка дитини переходить на більш високий рівень розвитку, що виявляється у появі нового більш складного типу провідної діяльності, виникненні у психіці дитини нових якостей, які Л.С. Виготський назвав новоутвореннями.

Конкретизуючи сказане, зупинимось на деяких типових проявах цієї основної суперечності. Так, навчальна діяльність систематично створює розходження між новими пізнавальними цілями, завданнями і вже освоєними учнями способами дій, між новими ситуаціями і попереднім досвідом, між освоєними вже узагальненнями і новими фактами тощо. Ці суперечності розв'язуються шляхом оволодіння новими способами дій, більш досконалими операціями, узагальненими прийомами розумової діяльності.

Мотиваційна сторона розвитку особистості, як правило, випереджує операційну і змістовну, спонукаючи до вдосконалення останніх.

Існують розходження між бажаним, очікуваним, і наявним, теперішнім. Суперечності виникають і між досягнутим рівнем розвитку людини й способом її життя, місцем у суспільстві. Вироблення нових мотивів діяльності особистості включає боротьбу старого і нового, вироблення спроможності підпорядковувати безпосередні мотиви більш віддаленим, опосередкованим мотивам діяльності тощо.

Становлення окремих сторін психіки також породжує безліч суперечностей, зокрема при переході від перцептивного до мислительного пізнання дійсності, від нижчих до вищих ступенів розвитку мислення і мовлення, від аналітичного розрізнення ознак об'єктів до їх синтетичного відображення тощо.

6. Провідна діяльність як чинник психічного розвитку, її характерні ознаки і розвиваюче значення.

Головні зміни в розвитку психічних функцій і особистості, що відбуваються на кожному віковому етапі, обумовлені провідною діяльністю.

Провідна діяльність - це діяльність, виконання якої визначає виникнення і формування основних психологічних новоутворень людини на даному етапі розвитку її особистості.

Психологічне новоутворення – якісно нове психічне явище (функція) поява якого характерна для певного вікового періоду.

Саме в процесі розвитку, а не росту, виникають якісно нові психологічні утворення (новоутворення), і саме вони становлять сутність кожного вікового етапу.

Психологічний новоутворення - це:

- по-перше, психічні й соціальні зміни, що виникають на даному щаблі розвитку й визначають свідомість дитини, відношення до середовища, внутрішнє й зовнішнє життя, хід розвитку в даний період;

- по-друге, новоутворення - узагальнений результат цих змін, усього психічного розвитку дитини у відповідний період, що стає вихідним для формування психічних процесів і особистості дитини наступного віку (Виготський Л. З, 1984).

Кожний віковий період характеризується специфічним для нього психологічним новоутворенням, що є провідним для всього процесу розвитку й при цьому характеризує перебудову всієї особистості дитини на новій основі. На думку Л. С. Виготського, воно виступає «основним критерієм розподілу дитячого розвитку на окремі віки» (Виготський Л. З, 1984, с. 254). Під новоутвореннями варто розуміти широкий спектр психічних явищ від психічних процесів (наприклад, наочно-діюче мислення в раннім дитинстві) до окремих властивостей особистості (скажемо, рефлексія в підлітковому віці).

Значимість поняття «психологічне новоутворення» полягає в тому, що поява принципово нових психічних характеристик істотно міняє психологічну картину віку. Уже сама по собі ця нова картина може викликати неадекватну реакцію батьків та педагогів. Для батьків і педагогів нове в поведінці дитини нерідко здається проявом упертості або капризів.

О.М. Леонтьєв виділив три ознаки провідної діяльності.

• По-перше, у рамках провідної діяльності виникають і диференціюються нові види діяльності. Наприклад, дитина починає учитися граючи: у рольовій грі дошкільника з'являються елементи навчання — діяльності, що стане провідною в наступному молодшому шкільному віці.

• По-друге, у провідній діяльності формуються і перебудовуються окремі психічні функції. У грі, наприклад, з'являється творча уява.

• По-третє, від її залежать зміни особистості, що спостерігаються в цей час. У тій же грі дошкільник освоює норми поведінки дорослих людей, взаємини яких він відтворює в ігровій ситуації, у нього формуються етичні представлення — починається розвиток моральної свідомості.

Провідною не може стати будь-як діяльність, який віддається багато часу. Хоча, безумовно, кожна діяльність вносить свій внесок у психічний розвиток (наприклад, малювання і складання аплікацій сприяють розвитку сприйняття й образного мислення). Умови життя людини такі, що на кожному віковому етапі вона одержує можливість найбільш інтенсивно розвиватися у визначеному виді діяльності: у період до 1 року — в безпосередньо-емоційному спілкуванні з матір'ю, у ранньому віці (1-3 роки) — маніпулюючи з предметами, у дошкільному дитинстві — граючи з однолітками, у молодшому шкільному віці — у навчальній діяльності, у підлітковому — в інтимно-особистісному спілкуванні з однолітками, у юності при виборі і підготовці до майбутньої професії —у професійно спрямованому навчанні, у молодості — при освоєнні обраної професії і створенні родини і т.ін.

Якщо якась діяльність стала особливо привабливою для дитини в тому чи іншому віці, це відіб'ється на становленні її особистості, але такого глибокого розвиваючого ефекту, як властива даному віку провідна діяльність, вона в більшості випадків не дасть.