Тема 24 методика розслідування згвалтувань.

ПИТАННЯ 1: Криміналістична характеристика зґвалтування.

ВІДПОВІДЬ: Згвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Під терміном «потерпіла особа» слід розуміти фізичну особу, як жіночої, так і чоловічою статі, неповнолітню особу.

Криміналістичну характеристику зґвалтування складають елементи: спосіб вчинення і приховання злочину; найбільш характерні сліди, які пов’язані із застосуванням насильства; особистість злочинця; особистість потерпілої (потерпілого); місце і час скоєння злочину; обстановка скоєння злочину. Найбільш характерними ознаками зґвалтування є: розірваний одяг потерпілої особи, сліди боротьби на тілі потерпілої і підозрюваного (подряпини, укуси, гемотоми, сліди виділень людського організму). Особа ґвалтівника різниться за івіком, освітою, соціальним статусом, Поведінка ґвалтівника є неоднозначною. Найчастіше вона проявляється в агресивній формі ( спричинення тілесних ушкоджень, цинізм, образи, приниження честі і гідності ). Іноді, ґвалтівник після скоєного допомагає потерпілій привести в порядок одяг, зовнішній вигляд, а також знищити сліди згвалтування.

Місцем скоєння злочину найчастіше є покинуті будинки, підвали, пустирі, лісосмуги, готелі, квартири, на які потепілі потрапили внаслідок обману.

Джерелами відомостей про обстановку скоєного злочину є заяви потерпілих, їх батьків, друзів, осіб, які надавали першу допомогу, медичних працівників, відомості, які отримані під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, або під час допиту затриманих осіб (у випадку скоєння ним злочинів протягом тривалого часу).

При розслідуванні зґвалтування необхідно встановити наступні обставини: 1) статевий акт вчинений в супереч волі потерпілої особи (застосовування ґвалтівником психічного чи фізичного насильства, використання безпорадного стану потерпілої особи); 2) форма виявлення фізичного насильства (заламування рук, здавлення шиї, больові прийоми, нанесення тілесних пошкоджень); 3) форма і зміст погроз при психічному насильстві; 4) форма виявлення безпорадного стану потерпілої особи (фізичні вади, хворобливий, або непритомний стан, психічний розлад нервової системи)

ПИТАННЯ 2: Типові слідчі ситуації при зґвалтуванні. Початковий етап розслідування та першочергові слідчі дії.

ВІДПОВІДЬ: Перелік слідчих дій при розслідуванні зґвалтування має ситуаційний характер і визначається типовими слідчими ситуаціями: 1) потерпіла знайома із ґвалтівником (мала зустрічі з ним, знає в обличчя); 2) потерпіла не знайома із ґвалтівником, але запам’ятала його зовнішність і зможе скласти його описати; 3) потерпіла не знайома із ґвалтівником і не запам’ятала його зовнішність та не зможе його описати; 4) групове зґвалтування при якому потерпіла знає / запам’ятала одного із ґвалтівників; 5) групове зґвалтування при якому один із учасників відмовився від вчинення злочину і намагався надати допомогу. В залежності від вчинення злочину особою, яка є знайомою / не знайомою потерпілій, віку потерпілої, позиції, яку займає під час розслідування підозрюваний, неодноразовості здійснення ним схожих злочинів та інших обставин, розслідування набуває певних особливостей.

Першочерговими слідчими діями є ті, які необхідно провести без будь-яких затримок, і дадуть змогу отримати докази, які можуть бути безповоротно втрачені. До таких можна віднести: допит потерпілої особи, огляд місця події, розшук і затримання підозрюваного. Огляд і виїмка одягу потерпілої та підозрюваного, призначення експертиз(судово-медичної, судово-біологічної та ін.), освідування потерпілої і / або підозрюваного. Послідовність слідчих дій обумовлена наявністю вихідних даних конкретної слідчої ситуації. Початковий етап розслідування згвалтування завершується збором достатніх доказів для висунення типових слідчих версій. Типовими слідчими версіями при розслідуванні зґвалтування є: 1) вчинення зґвалтування із застосуванням фізичного або психічного насильства, або погроз-ою його застосування; 2) статевий акт був за добровільної згоді; 3) заява про зґвалтування є неправдивим повідомленням про вчинення кримінального правопорушення; 4) задоволення статевої пристрасті неприроднім способом; 5) замах на зґвалтування; 5) вчинення зґвалтування однією особою, чи групою осіб (обов’язково щодо конкретного підозрюваного). Основними версіями при перевірці підозрюваного є: 1) злочин вчинено підозрюваним на якого вказала потерпіла; 2) потерпіла помилково, або умисно вказує на особу, яка вчинила зґвалтування; 4) потерпіла обмовляє конкретну особу.

Для встановлення невідомого ґвалтівника, доцільно вивчити нерозкриті схожі злочини. Це дозволить доповнити прикмети такої особи і зробити висновок щодо причетності до до цього злочину невідомої особи, або злочини скоєні однією особою.

ПИТАННЯ 3: Особливості тактики проведення окремих слідчих дій при розслідуванні зґвалтувань.

ВІДПОВІДЬ: Допит підозрюваного проводиться після поглибленого вивчення і аналізу показань потерпілої, даних огляду місця події, висновків експертиз, відомостями про особу підозрюваного. Оскільки підозрюваний не несе відповідальності за відмову давати свідчення і за дачу неправдивих свідчень, варто роз’яснити йому про необхідність і доцільність отримання від нього правдивих і повних свідчень.

Пред’явлення для впізнання. При розслідуванні зґвалтування виникає необхідність у пред’явленні для впізнання (потерпілій, свідкам або підозрюваному) осіб або предметів.

Огляд місця події теж проводиться з участю потерпілої. Увага приділяється виявленню і опису безпосереднього місця зґвалтування, перевірці правдивості раніше отриманих пояснень потерпілої з отриманою інформацією безпосередньо на місці події, а також виявленню слідів злочину, речей, які належать злочинцю або потерпілій. Слід звернути увагу на можливість наявності на одязі, взутті, тілі ґвалтівника і потерпілої ґрунтових забруднень і рослинних часток

Обшук і виїмка проводяться при затриманні підозрюваного. Його мета – відшукати предмети, речі, що були під час зґвалтування у підозрюваного, або належали потерпілій. Проводяться такі види обшуку: за місцем проживання, за місцем роботи, особи. Виїмка проводиться завжди при розслідуванні зґвалтування, оскільки на одязі потерпілої та підозрюваного завжди залишаються сліди злочину (як правило, це одяг і білизна). При вилученні одягу його розкладають на папері, перекладають папером і згортають. Мікрочастинки вилучають окремо, щоб при транспортуванні вони не були втрачені чи пошкоджені.

Призначення експертиз. Для виявлення ознак статевих зносин, тілесних ушкоджень призначається судово-медична (акушерсько-гігієнічна);експертиза потерпілої. Дана експертиза встановлює: 1) факт статевих зносин 2) наслідки зґвалтування (вагітність зараження венеричними хворобами, ступінь тілесних ушкоджень). Залежно від конкретних обставин справи на вирішення судово-медичної експертизи ставляться питання: 1) чи є тілесні ушкодження характерними для зґвалтування, їх давність; 2) чи порушена дівоча пліва (якщо так, то коли, якщо ні, то чи був статевий акт без її ушкодження); 3) чи відповідає характер виявлених ушкоджень обставинам, які викладені в заяві потерпілої; 4) чи є на тілі потерпілої сліди крові, сперми їх група і походження; 5) чи жила потерпіла раніше статевим життям; 6) чи наявні ознаки венеричної хвороби та її давність; 7) наявність стану вагітності та його термін

Підозрюваний також направляється на освідування та судово-медичну експертизу. Для її вирішення ставляться питання про; 1) наявність на тілі тілесних ушкоджень, їх давність, характер заподіяння; 2) наявність / відсутність ознак венеричних захворювань.

Експертиза матеріалів призначається для з’ясування питань про: 1) наявність на одязі підозрюваного слідів нашарування у вигляді волокон тканини з одягу потерпілої. Судово-біологічна експертиза призначається для вирішення групової приналежності плям крові, слини , інших виділень людини. Судово-психологічна експертиза призначається для вирішення питання про психологічну характеристику потерпілої та підозрюваного (особливо неповнолітніх). Дана експертиза визначає: 1) здатність зазначених осіб правильно сприймати обставини, що мають значення для слідства; 2) можливість запам’ятовувати в конкретній ситуації прикмети, зовнішність людини, ділянки місцевості; 3) наявність / відсутність стану афекту; 4) рівень розумового розвитку та психологічні особливості (темперамент, характер, потреби) та ін.