Тема 2 методологічні засади криміналістики.

ПИТАННЯ 1: Поняття і сутність методології криміналістики.

ВІДПОВІДЬ: Криміналістичну методологію розглядають як систему базових принципів, теоретичних концепцій, категорій та понять, термінів і методів, що є методологічною основою розвитку науки криміналістика.

Криміналістична методика є методологією науки криміналістика основною метою якої є вивчення засобів, методів і прийомів дослідження, за допомогою яких отримуються нові знання в науці. Методологія криміналістики вивчає насамперед можливості та межі використання як загальних так і спеціальних методів дослідження при розкритті та розслідуванні злочинів, їх роль та місце у встановленні об’єктивної дійсності по кримінальній справі. Однією із основних властивостей природи є відображення. Злочин як акт діяльності відображається у навколишньому середовищі у вигляді матеріальних та ідеальних слідів, що дозволяє встановити (відтворити) картину подій, яка відбулася. Тому для того, щоб виявити й використати сліди для розкриття і розслідування злочинів необхідно знати закономірності того, коли, за яких обставин, у результаті яким чином змінюються.

ПИТАННЯ 2: Види і характеристика методів криміналістики.

ВІДПОВІДЬ: Метод пізнання - це спосіб підходу до вивчення та дослідження явищ та процесів оточуючої дійсності. Найбільш поширеним є їх поділ на три групи: діалектичний метод пізнання, загально наукові та спеціальні методи.

Діалектичний метод, який відображає пізнання всіх явищ і фактів навколишнього світу, їх взаємозв’язок та взаємообумовленість, є основою для всіх інших і виступає методологією криміналістичних досліджень. До діалектичних методів можна віднести метод дедукції та індукції. Загальнонаукові методи – це група методів які використовуються у всіх сферах наукової та практичної діяльності, до них належать: спостереження, вимірювання, описування, моделювання, математичні, кібернетичні та інші методи.

Спеціальні методи криміналістики - це методи які створені криміналістикою (техніко-криміналістичні методи: трасологічні, дактилоскопічні) чи пристосовані для вирішення криміналістичних завдань, спеціальні (окремі) методи інших наук (хімічні та фізичні методи дослідження складу, структури, властивостей речей та матеріалів; методи дослідження об’єктів біологічного походження (кров, волосся людини); психологічні методи дослідження актів поведінки в межах розробки слідчої тактики та ін).

Найбільш важливим із спеціальних методів, які розроблені криміналістикою, є криміналістична ідентифікація. Це метод, що дозволяє розв'язувати вузькі ідентифікаційні завдання, суть яких зводиться до встановлення тотожності конкретного об'єкта, що має стійку зовнішню форму. Методологічну основу ідентифікації як методу встановлення тотожності складають положення матеріалістичної діалектики: 1) всі об'єкти, події матеріального світу взаємопов'язані та являють собою нескінченне сплетіння зв'язків та взаємодій; 2) події та явища матеріального світу індивідуальні (визначені), оскільки нема двох речей, які були б однакові; 3) всі об'єкти матеріального світу перебувають у постійному русі, розвитку та зміні.

ПИТАННЯ3: Критерії допустимості спеціальних методів                            криміналістики.

ВІДПОВІДЬ: З метою забезпечення дієвості і практичної значущості всі методи, які використовуються в розкритті злочинів повинні відповідати таким критеріям, як: науковість, допустимість, ефективність, безпечність. Критерій науковості означає, що всі методи повинні бути результатом наукової розробки. Науковість методу повинна бути експериментально перевірена і підтверджена. Критерій допустимості означає, що припущений метод відповідає нормам закону. Ефективність методу означає, що при інших рівних умовах необхідно використовувати той метод, який принесе найбільш позитивний результат з найменшими витратами засобів та часу. Критерій безпечності означає, що розроблювані криміналістикою методи повинні бути безпечними, виключати можливість нанесення фізичного й матеріального збитку учасникам кримінального процесу.

ПИТАННЯ 4: Криміналістичне прогнозування і його роль у реалізації криміналістикою своїх функцій.

ВІДПОВІДЬ: Важливо розрізняти прогнозування – практику розробки прогнозів, та прогностику – теорію розробки прогнозів.

Криміналістична прогностика – це самостійне вчення, що є системою наукових положень про загальні закономірності побудови і напрями розвитку криміналістики та об’єктів її пізнання в майбутньому. Термін «Криміналістичне прогнозування» доцільно розглядати у двох значеннях:

а) як спеціальну діяльність щодо реалізації положень криміналістичної прогностики на практиці за допомогою використання найефективніших прогностичних методик і спрямовану на побудову прогнозів щодо визначення основних тенденцій, шляхів розвитку криміналістичних об’єктів, їх стану в майбутньому;

б) як галузь правового (юридичного) прогнозування, що є різновидом передбачення у сфері боротьби зі злочинністю, де спільною сферою прогностичних досліджень є передбачення перспектив розвитку та вдосконалення методів і засобів здійснення розслідування, розширення доказової бази, своєчасного введення нормативного регулювання і відповідальності. Об’єктами прогнозування виступають: злочин і породжені ним наслідки; діяльність із розкриття, розслідування та попередження злочинів. Джерела формування вихідної інформації для прогнозування поділяють на: наукові дані, статистичні дані, узагальнені дані практики.