Тема 14 тактика обшуку і виїмки.

ПИТАННЯ 1: Поняття, сутність та види обшуку. Правові та фактичні підстави проведення обшуку. Підготовка до обшуку. Технічні засоби пошуку. Особливості тактики обшуку в приміщенні і на місцевості. Особистий обшук.

ВІДПОВІДЬ: Обшук - це обґрунтована доказами, що є у справі, слідча дія, сутність якої полягає в примусовому обстеженні окремих громадян, приміщень, майна, ділянок місцевості, робочих місць з метою виявлення злочинців, знарядь злочину, речей та цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також предметів та документів, які мають значення для встановлення істини у справі. Підготовка до обшуку включає 1) дії до прибуття на місце обшуку; 2) дії на місці обшуку.

Особистий обшук - це самостійна слідча дія, спрямована на обслідування тіла людини, його одягу та супутніх речей.

ПИТАННЯ 2: Поняття і завдання виїмки. Порядок проведення виїмки.

ВІДПОВІДЬ: Виїмка являє собою вилучення певних предметів і документів, які мають значення у справі. Виїмка може застосовуватись як самостійна слідча дія і як дія, поєднана з обшуком. Завдання обшуку і виїмки подібні та направлені на збирання доказової інформації.

ПИТАННЯ 3: Фіксація ходу та результатів обшуку і виїмки. Оцінка та використання результатів обшуку і виїмки в розслідуванні злочинів.

ВІДПОВІДЬ: Результати провадження обшуку і виїмки підлягають фіксації: протоколювання, фотографування, вимірювання, безпосереднє вилучення предметів. В деяких випадках обшуки за складних та значних справ повністю фіксуються відеокамерою або кінозйомкою.

Тема 15 тактика допиту та очної ставки.

ПИТАННЯ 1: Поняття, значення та види допиту. Співвідношення допи -ту та опитування.

ВІДПОВІДЬ: Допит - це слідча й судова дія, сутність якої полягає в одержанні органом розслідування чи судом відповідно до правил, встановлених кримінально-процесуальним законодавством, показів допитуваного про відомі йому факти, що входять в предмет доказування у справі.

ПИТАННЯ 2: Підготовка до допиту. Визначення предмету допиту. Прийоми встановлення психологічного контакту з допитуваним.

ВІДПОВІДЬ: Предмет допиту включає: обставини, що входять в предмет доказування; обставини, за допомогою яких виявляються докази; обставини, що необхідні для досягнення проміжних цілей розслідування; обставини, знання яких необхідні для перевірки і оцінки доказів; обставини, що не мають доказового значення, але можуть відігравати тактичну роль.

Етапами проведення допиту є:

1) попередній етап;

2) етап вільної розповіді;

3) етап запитань і відповідей;

4) заключний етап.

ПИТАННЯ 3: Тактичні прийоми допиту. Можливості використання при допиті оперативно-розшукових даних.

ВІДПОВІДЬ: Тактичні прийоми, які застосовуються під час вільної розповіді: слід уважно вислухати вільну розповідь, не треба часто ставити уточнюючі запитання, перебивати без потреби, але вчасно спрямовувати розповідь по суті факту. Тактичні прийоми в безконфліктній ситуації: асоціація за суміжністю; асоціація за схожістю; асоціація за протилежністю. Тактичні прийоми в конфліктній ситуації: замовчування обставин, які відомі слідчому; створення умов за яких у допитуваного формується думка, шо слідчий знає замовчувані ним факти; застосування тактичних комбінацій, побудованих на послідовності запитань, що ставляться; ставлення несподіваних запитань стосовно фактів, що приховуються; демонстрація слідчих та технічних можливостей встановлення обставин, які приховуються.

ПИТАННЯ 4: Тактика допиту потерпілих, свідків. Специфіка допиту підозрюваних (обвинувачуваних). Тактика допиту неповнолітніх.

ВІДПОВІДЬ: Оскільки потерпілий несе кримінальну відповідальність за свідомо помилковий донос і відхилення від дачі правдивих показань, допит починається з оголошення йому і роз'яснення положень КПК. Потім надається можливість у формі вільної розповіді викласти, ним, коли і які дії у відношенні його були зроблені. Далі слідчий шляхом постановки питань уточнює показання, звертаючи особливу увагу на одержання відомостей, з обліком яких будуть здійснюватися подальші слідчі дії. Потерпілому не забороняється висловлювати свої судження щодо особистості злочинців, мотивів і цілей їх дій. Ця інформація враховується при висуванні слідчих версій. Важливою обставиною, що може впливати на обсяг і вірогідність інформації, одержуваної при допиті потерпілого, є його емоційний стан, пов'язаний зі скоєним зазіханням. Людина може бути занадто збуджений або пригноблений, а тому, якщо не вдається зняти напругу, допит доцільно перенести, обмежившись одержанням самих необхідних даних. Потрібно, однак враховувати, що відстрочка допиту іноді може привести і до негативних наслідків. Потерпілий часом піддається угодам або погрозам з боку злочинців або пов'язаних з ним осіб. Це може істотно ускладнити одержання від нього правдивих показань.

У якості свідка допитуються будь-які особи, яким відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню в справі. Вони несуть карну відповідальність за відхилення від дачі показань і повідомлення свідомо помилкових відомостей. Тому на початку допиту їм роз'ясняються положення закону й обов'язок говорити правду. На вірогідність показань свідків впливає ряд факторів, наприклад, особисті відносини з підозрюваним (обвинувачуваним), наявність обставин, у тій або іншій мірі компрометуючих самих свідків. Слідчому слід з'ясувати характер взаємин свідка з обвинувачуваним, його можливу причетність до діянь останнього й вжити заходів до попередження й викриттю лжесвідчення. На формування показань свідків впливають і об'єктивні фактори, що утруднюють сприйняття фактів і подій (це можуть бути несприятливі погодні умови, недостатня освітленість на місці події, обмеженість часу сприйняття й інше). Слідчий, щоб кваліфіковано одержати й оцінити показання, повинен з'ясувати, у яких умовах вони формувалися, немає чи у свідка фізичних недоліків, що заважають правильному сприйняттю й відтворенню подій. Виявлені обставини повинні прийматися в увагу при визначенні тактики допиту.

Показання підозрюваного (обвинувачуваного). Обвинувачуваний, притягнутий до кримінальної відповідальності, краще багатьох інших обізнаний в обставинах злочину, а тому здатний повідомити досить коштовну інформацію. Одержання її залежить від того, наскільки професійно володіє слідчий тактичним арсеналом ведення допиту. Тактика допиту підозрюваного в основному аналогічна тактиці допиту обвинувачуваного. Разом з тим підозрюваний - це особа, якій обвинувачення ще не пред'явлене, оскільки даних для цього недостатньо. Не виключене, що підозра може виявитися необґрунтованим. Щоб виключити помилку й не штовхнути підозрюваного на самообмову, слідчий зобов'язаний виявити максимум об'єктивності. Однієї з важливих особливостей допиту підозрюваного є те, що предмет і тактика даної слідчої дії визначаються з обсягом інформації, покладеної в основу затримання зазначеної особи, а також особливостей ситуації, що склалася під час і після його затримання. При допиті неповнолітніх (особливо малолітніх) свідків обов'язково враховуються вікові особливості їхньої психіки. Для них характерна підвищена сугестивність, а іноді й схильність до фантазування. При постановці навідного запитання допитуваний часто сприймає підказаний йому відповідь, додумує якісь деталі події, а після цього буває важко відрізнити дійсність від вимислу. Допит малолітнього свідка (як і потерпілого) проводиться за участю педагога, або психолога, батьків (або осіб, що їх замінюють), захисника. Допит малолітнього свідка (як і потерпілого) доцільно фіксувати з допомогою звукозапису. Це дозволить суду більш точно оцінити отримані показання, оскільки протоколювання допиту з урахуванням особливостей дитячій мови представляє певну складність. Підозрювані й обвинувачувані - це особи, найбільш зацікавлені наприкінці справи, а тому схильні до утаювання або перекручуванню обставин, пов'язаних зі злочином. Кримінальної відповідальності за відмову від показань і за дачу свідомо неправдивих свідчень вони не несуть. 

ПИТАННЯ 5: Поняття, сутність і завдання очної ставки. Підготовка до очної ставки. Тактичні прийоми допиту на очній ставці.

ВІДПОВІДЬ: Очна ставка є різновидом допиту.. Це одночасний допит двох, або більше осіб. Вона проводиться, коли в свідченнях осіб існують протиріччя про одні і ті ж самі факти.

Слідчому необхідно спробувати визначити причини протиріч у показаннях, усвідомити, чи є вони результатом сумлінної омани допитуваного або установкою на дачу неправдивих свідчень, що дозволить обрати правильну тактику проведення очної ставки. Необхідно ретельно підготувати питання, які будуть поставлені перед допитуваними, визначити їхня черговість, а також особа, з якого варто почати допит. Важливе значення при очній ставці мають точні питання, тому що вони не тільки дозволяють уточнити деякі елементи обставин, що з'ясовуються, але й допомагають у викритті неправдивих свідчень.

Тактичні прийоми, використані в ході її проведення, залежать від тситуації, у якій вона проходить. Ситуації зводяться до чотирьох типових випадків: а) один з учасників сумлінно помиляється.; б) один з учасників говорить правду, а інший бреше: в) обоє учасника дають помилкові показання, але по різних обставинах справи; г) обоє учасника дають помилкові показання, але по-різному пояснюють розбіжності.

Тактичні прийоми, використовувані на очній ставці, викликаної сумлінною оманою її учасників, спрямовані на заповнення пробілів у запам'ятовуванні й відтворенні спірних обставин шляхом активізації асоціативних зв'язків у допитуваних. Можна використати такі прийоми, як постановка питань по прикордонних і суміжних обставинах щодо спірних; пред'явлення речовинних доказів; проведення цієї слідчої дії на місці події

При проведенні очної ставки, спрямованої на викриття неправдивих свідчень, застосовуються такі тактичні прийоми: деталізація показань по всіх обставинах, що має протиріччя, спочатку у відношенні одного учасника, потім - іншого; пред'явлення доказів; використання показань співучасників, що зізналися, злочину (організаторів, найбільш активних членів групи); маскування мети проведення очної ставки; використання фактора раптовості; створення в несумлінної особи перебільшеного подання про обсяг і значення зібраних доказів; приховання проінформованості слідчого: залучення до участі в очній ставці особи, що користується авторитетом в допитуваного (педагога, батька, законного представника, захисника, прокурора), що утрудняє дачу неправдивих свідчень.

ПИТАННЯ 6: Фіксація ходу та результатів допиту і очної ставки. Технічні засоби фіксації показань.

ВІДПОВІДЬ: Про проведення очної ставки складається протокол. Існують два способи складання протоколу. При першому способі протоколювання кожна сторінка протоколу розділяється вертикальною рисою, на лівій стороні записуються питання й відповіді особи, допитуваного першим, а на правій -другим. Перевагою цієї форми протоколювання є її наочність. Другий спосіб припускає запис питань і відповідей по черзі в повний рядок. При цьому треба щораз відзначати, кому задається питання й ким дається відповідь. Для фіксації показань на очній ставці може бути використана звуко-відеозапис.