Лекція №3. Форми власності . Приватизація, оренда, акціонування підприємств автотранспорту.

План.

1. Ознаки підприємства .

2. Класифікація підприємницької діяльності по формах власності

3. Форми об’єднання підприємств

Підприємство — самостійно господарюючий суб'єкт, створений відповідно до чинного законодавства для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг в цілях задоволення суспільних потреб і отримання прибули. Кожне підприємство після державної реєстрації в установленому порядку набуває статусу юридичної особи.

Під юридичною особою розуміється організація, яка має у власності, господарському веденні або оперативному управлінні відособлене майно і відповідає по своїх зобов'язаннях цим майном; від свого імені набуває і здійснює майнові і особисті немайнові права; Несе обов'язок по своїх зобов'язаннях, виступає позивачем і відповідачем в суді.

Класифікація підприємницької діяльності по формах власності

Повне товариство — товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства і несуть відповідальність по його зобов'язаннях майном, що належить ним. Управління діяльністю повного товариства здійснюється по загальній згоді всіх учасників. Кожен учасник повного товариства має один голос в тому випадку, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів його учасників. Прибуток і збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно їх долям в складочном капіталі, якщо інше не передбачене засновницьким договором або іншою угодою учасників.

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) — це установлене одною або декількома особами товариство, статутний капітал якого роздільний на долі, визначені засновницькими документами; учасники суспільства з обмеженою відповідальністю не відповідають по його зобов'язаннях і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариство, в межах вартості внесених ними внесків.

Акціонерні товариства (АТ). Це об'єднання громадян, юридичних осіб або тих і інших разом з метою здійснення спільної господарської діяльності шляхом первинного утворення статутного фонду тільки за рахунок внесків (акцій) засновників, які і утворюють товариства.

Найчастіше закритими акціонерними товариствами (ЗАТ)є об'єднання партнерів у справі. У зв'язку з цим товариства з обмеженою відповідальністю найбільш придатні для об'єднання підприємців, що співробітничають, на тривалий час. Закрите акціонерне суспільство зовсім не обов'язково випускає акції. Власність такого товариства — це колективна пайова власність його учасників. Участь в майні закритого акціонерного суспільства і розмір пайового внеску можуть підтвердитися свідоцтвом, сертифікатом, які не є цінними паперами. Розподіл чистого прибутку між учасниками товариства здійснюється зазвичай в пропорціях, відповідній долі учасника в статутному капіталі товариства.

Відкрите акціонерне товариство (далі — ВАТ).Головна, структурована особливість такого товариства полягає в тому, що його майно формується за рахунок відкритого, вільного продажу акцій. Це і є сучасна форма залучення людей до власності підприємства. Акціонерам ВАТ, які є його засновниками, в обмін на їх внесок в статутній капітал фірми видаються (а іншим акціонерам продаються за номінальною вартістю) цінні папери-акції, що свідчать про те, що кожен з них, — співвласник фірми, тобто один з її господарів. У подальшому акції товариство можуть стати предметом вільної купівлі-продажу, дарування, застави.

По аналогії із закритим акціонерним суспільством акціонери ВАТ відповідають по зобов'язаннях товариства, зазнають можливі збитки, ризикують тільки в межах номінальної вартості пакету акцій, що належить ним. тобто має місце обмежена відповідальність членів акціонерного товариства. В той же час само товариство не відповідає по майнових зобов'язаннях окремих акціонерів, прийнятих ними приватно. Акціонерне товариство є єдиним повноправним власником що належить йому речового майнового комплексу, тобто матеріально-речових і інформаційних, інтелектуальних цінностей.

Підприємницькі структури мають право на добровільних засадах об’єднувати свою інноваційну, виробничу, маркетингову, постачальницько-збутову, фінансову та соціальну діяльність. Такими об’єднаннями можуть бути: асоціації, корпорації, концерни, консорціуми, трести, синдикати, картелі, холдинги, фінансові групи. В Україні найбільш поширеними формами об’єднання підприємств є:

асоціація- найпростіша форма договірного об’єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності; асоціація не має права втручатись у виробничу і комерційно-фінансову діяльність своїх членів;

корпорація- договірне об’єднання господарських суб’єктів на засобах інтеграції та виробничих інтересів з делегуванням їй окремих повноважень;

консорціум- тимчасове статутне об’єднання промислового і банківського капіталу для реалізації певної підприємницької ідеї, інвестиційного проекту;

концерн- об’єднання підприємницьких структур, що характеризується органічним поєднанням власності та контролю найчастіше з використанням принципу диверсифікації виробництва;

холдинг- організаційна форма об’єднання інвестиційних ресурсів; утворення, яке безпосередньо не займається виробничо-господарською діяльністю, а спрямовує свої фінансові кошти на придбання контрольного пакету акцій інших підприємств.

картелi — договiрне об’єднання пiдприємств (фiрм) переважно однiєї галузi для здiйснення спiльно комерцiйної дiяльностi — регулювання збуту виготовленої продукцi синдикати — органiзацiйна форма iснування рiзновиду картельної угоди, що передбачає реалiзацiю продукцiї учасникiв через створюваний спiльний эбутовий орган або збутову мережу одного з учасникiв об’єднання. Так само може здiйснюватись закупiвля сировини для всiх учасникiв синдикату. Така форма об’єднання пiдприємств с характерною для галузей з масовим виробництвом однорiдної продукцiї трести — монополiстичве об’єднання пiдприємств, що ранiше належали рiзним пiдприємцям, в сдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому пiдприємства повнiстю втрачають свою юридичну й господарську самостiйнiсть, оскiльки iнтегруються всi напрямки iхньоi дiяльностi; холдинги (холдинговi компанiт) — специфiчна органiзацiйна форма об’єднання капiталiв: iнтегроване товариство, що безпосередньо не займасться виробничою дiяльнiстю, а використовує своi кошти для придбання контрольних пакетiв акцiй

iнших пiдприємств, якi с учасниками концерну або iншого добровiльного об’єднання. Завдяки цьому холдингова компанiя здiйснює контроль за діяльнiстю таких пiдпрємств. Об’єднуванi у холдингу суб’єкти мають юридичну й господарську самостiйнiсть.

Проте право вирiшення основних питань iхньоi дiяльностi належить холдинговiй компанiї фiнансовi групи — об’єднання юридично та економiчно самостiйних пiдприємств (фiрм) рiзних галузей народного господарства. На вiдмiву вiд концерну на чолi фiнансових груп стають один або кiлька банкiв, якi роэпоряджаються капiталом пiдприсмств (фiрм, компанiй), що входять до складу фiнансово групи, координують усi сфери їхньо дiяльностi.

Кожна з цих форм має свої переваги і недоліки і може використовуватись в залежності від умов внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства.

Спільні підприємства. Міжнародним спільним підприємством (МСП) вважається організаційно-правова форма поєднання зусиль різнонаціональних партнерів у сферах інвестування, управління, виробництва продукції чи надання по­слуг, торгівлі, використання доходів, розподілу підприємницьких ризиків тощо.