III. Зв'язок з обсягом виробництва.

Витрати поділяються на:

■ постійні (їх загальна сума не залежить від кількості виготовле­ної продукції в певних межах; до них належать витрати на утриман­ня й експлуатацію будівель і споруд, управління).

У складі постійних розрізняють умовно-постійні витрати, які не­істотно змінюються при зміні обсягу виробництва:

■ змінні - загальна сума витрат за певний час залежить від обся­гу виробництва продукції; поділяються на:

- пропорційні - змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу виробництва - сировина, матеріали, комплектуючі, відрядна заробітна плата;

- непропорційні - поділяються на прогресуючі і дегресуючі.

IV.За економічними елементами і калькуляційними статтями. Ця класифікація є найважливішою. За економічними елементами затрати формуються відпо­відно до їх економічного змісту. Елементи затрат є економічно однорідними для всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво.

Згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку в Україні Положення (стандарт) бухгалтерського обліку передбаче­не таке групування витрат на виробництво:

Елементи витрат на виробництво включають:

• Матеріальні затрати (сировина, матеріали, комплектуючі, на­півфабрикати, паливо, енергія, тара; віднімається вартість по­вернутих відходів).

• Витрати на оплату праці (всі форми основної заробітної плати штатного і позаштатного виробничого персоналу підприємства).

• Відрахування на соціальні заходи (включають відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, на індивідуальне страхування).

• Амортизація основних фондів і нематеріальних активів (нара­ховані амортизаційні відрахування на повне відтворення ос­новних фондів за нормами від балансової вартості, інших не­оборотних матеріальних активів та нематеріальних активів).

• Інші операційні витрати операційної діяльності, які не ввійшли у вищенаведені елементи (зокрема, вартість робіт, послуг сто­ронніх підприємств, сума податків, зборів, крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, сума фінансових санкцій тощо).

Важливою є класифікація витрат за статтями калькуляції. Статті - це затрати, які відрізняються між собою функціональ­ною роллю у виробничому процесі і місцем виникнення. За статтями витрат визначають собівартість одиниці продукції, тобто калькуляцію.

Види собівартості

*в залежності від часу формування затрат: планова, фактична, нормативна ,кошторисна

*в залежності від місця формування затрат: цехова ,виробнича,повна

*в залежності від тривалості розрахункового періоду: місячна, квартальна, річна

*за складом продукції собівартість буває: собівартість товар­ної продукції; валової продукції; реалізованої продукції; незавершеного виробництва.

У промисловості розрізняють собівартість: індивідуальну; галузеву.

Індивідуальна собівартість характеризує витрати окремо­го підприємства на виробництво і реалізацію продукції, а галузева ( ) — показує середні у галузі витрати на виробниц­тво і реалізацію продукції, вона визначається за формулою:

грн.,

де — собівартість певного виду продукції на і-ому підприємстві, грн,;

— кількість виготовленої продукції певного виду на і-му підприємстві, натур. один.;

п — кількість підприємств у галузі, що виготовляють даний вид продукції.

Показниками собівартості продукції, що використову­ються в господарській практиці, є:

. Затрати на 1 грн. товарної продукції ( ),

коп./грн.,

де — собівартість всієї товарної продукції підпри­ємства, грн.;

— обсяг товарної продукції підприємства, грн.

. Собівартість окремих видів продукції (визначається на основі калькуляцій собівартості окремих видів продукції);

. Зниження собівартості порівняльної товарної продукції (використовується на підприємствах зі сталим асортиментом продукції).