Монументи із залізобетону

Конструкцію розроблено під керівництвом доктора технічних наук М.В.Нікітіна.

Загальна висота монументу з постаментом 87 метри. Висота жіночої скульптури 52 метра. Скульптура зроблена із блоків попередньо напруженого залізобетону. Товщина залізобетонних стінок скульптури складає всього 25-30 сантиметрів. Вага понад 8 тисяч тон.

Вучетич Є. Родіна-мать. 1967. Залізобетон. Волгоград, Мамаєв курган.

Статуя Христа в Ріо-де-Жанейро.

… фігура, що вивищується на висоті 700 метрів над рівнем моря, розкинувши руки, благословляє місто, неначе намагаючись вберегти його від бід і нещастя. Історія пам’ятника розпочалась у 1921 р. Напередодні століття бразильської незалежності від Португалії було оголошено конкурс на символ нації. Авторство початкової ідеї скульптури, що здалеку нагадує гігантський хрест – у вигляді Христа з розкритими обіймами, – належить художнику Карлосу Освальдо. Всі частини цієї грандіозної споруди із залізобетону і мильного каменя (мильний камінь (жировик, стеатит, талькохлорит ) – міцний різновид талька, мінералу підкласу слоїстих силікатів Mg3Si4O12(OH)2. Вироби з нього стійкі до впливу води, кислот і лугу. Через свої фізичні здібності з найдавніших часів використовувався як декоративний камінь – греки вирізали з нього геми (печатки), індіанці робили люльки для куріння. Стеатит використаний для зовнішнього шару статуї Христа-Спасителя в Ріо-де-Жанейро) були виготовлені у Франції за участю скульптора Поля Ландовскі. З ряду причин, в тому числі і технічних, на той час не було можливості здійснити такі роботи в Бразилії, тому на її території тридцятиметровий Христос Спаситель вагою 1145 тон був лише змонтований і встановлений на 8-ми метровий мармуровий п’єдестал. На вершину гори Корковадо деталі статуї були доставлені першою бразильською електричною залізницею, збудованою на початку 80-х років 19 ст. Урочисте відкриття монумента та його освячення відбулось 12 жовтня 1931 року, через 9 літ після початку будівництва. З тієї пори не переривається потік паломників, що прагнуть помилуватись з оглядового майданчика споруди на захоплююче видовище панорами Ріо-де-Жанейро. Багато з них, подолавши 220 сходинок гори Караколь, що ведуть до підніжжя статуї, сподіваються відчути божественну благодать, що пронизує це священне місце.

Список літератури

1. Аркин Д.Е. Образы архитектуры и образы скульптуры. – М.: Искусство, 1990.

2. Государственная Третьяковская галерея. Живопись. Скульптура. Графика: Жанры, материалы, техники. – М.: Сов. художник, 1977.

• До теми 6 – [6] іл. 38-55.

3. Шмидт И.М. Беседы о скульптуре. М., Искусство, 1963

4. Елатомцева И.М. Станковая скульптура. Минск, «Вышэйшая школа», 1975.

5. История зарубежного искусства. М., Изобразительное искусство, 1984.

6. Виппер Б.Р. Введение в историческое изучение искусства. М., Изобразительное искусство, 1985.

7. История мирового искусства. БММ АО, М., 1998.

8. Скульптура — Вікіпедія uk.wikipedia.org/wiki/Скульптура‎

9. Скульптура | Що таке, визначення, терміни prostoweb.kiev.ua/content/skulptura‎

10. Що таке СКУЛЬПТУРА - Словник іншомовник слів - Словники  slovopedia.org.ua/36/53409/248246.html‎

11. Скульптура - Сім Променів 7promeniv.com.ua/skulptura.html‎

12. Скульптура - значення слова, визначення слова, слово означає ...

vseslova.com.ua/word/Скульптура-98166u‎

13. Що таке скульптура ? - Моя майбутня професія - Google Sites sites.google.com/site/.../home/so-take-skulptura‎

14. Що таке скульптура |ЯкПросто yak-prosto.com/scho-take-skulptura/‎

15. Рельеф (скульптура) — Википедия ru.wikipedia.org/wiki/Рельеф_(скульптура)‎

16. 7.2. Основні види мистецтва - лекції - Культурологія - Зміст ...

politics.ellib.org.ua/pages-4528.html‎

17. Монументальное искусство — Википедия ru.wikipedia.org/wiki/Монументальное_искусство‎

18. Монументалізм — Вікіпедія uk.wikipedia.org/wiki/Монументалізм‎

19. Категория:Монументально-декоративная скульптура — Википедия

ru.wikipedia.org/wiki/Категория:Монументально-декоративная_скуль...‎

20. Монументально-декоративная скульптура - derevorez.ru www.derevorez.ru/skulpt/vidsk/38-mdsk.html‎

21. Круглая скульптура - Словари и энциклопедии на Академике

dic.academic.ru/dic.nsf/bse/100298/Круглая‎

22. Скульптура як вид мистецтва. Створення скульптурного образу ...

osvita.ua › Вища освіта › Реферати › Культура‎

23. [PPT] Скульптура – як вид мистецтва oipopp.ed-sp.net/dcr/3138/3138_1.ppt‎

Словник

Атла́нт (також розповсюджена назва  атлас) — в європейській архітектурній традиції скульптура у вигляді чоловіка, що виконує декоративну або функціональну роль у підтримці перекриття будівлі, балкона, карниза тощо. Може знаходитись на місці колони або пілястри (її імітації). Слово походить з грецької міфології, де Атлант був титаном, що підтримував небозвід і був перетворений на камінь (скалу). Найперші атланти були знайдені в грецькому храмі Зевса в Долині храмів Агрідженто (Сицилія), але подібні фігури з моноліту вже були ще раніше виконані в Стародавньому Єгипті. Пізніше атлантів стали використовувати в багатьох інших культурах, важливу роль вони відігравали в архітектурі бароко. Найбільш відомий приклад скульптур атлантів знаходиться біля входу в музей Новий Ермітаж у Санкт-Петербурзі.

Беєрит - скульптурний матеріал, винайдений скульптором Беєром у Парижі, що може використовуватись як для найменших відливок, так і для відливок найбільших розмірів, передає контури й лінії з такою точністю, якої ніколи не можна досягти в роботі з гіпсом. Поверхня відливок, котру можна також полірувати, чисто біла й відрізняється майже таким самим блиском і світловими рефлексами, як природний мармур. Особливо добра ця маса для відливки статуй, що дає, як і мармур, враження м’якості і життєвості, завдяки грі світла і тіней. На зламах беєрит – кристалічної будови, котра відрізняється досить великою твердістю. Відлита в форму маса твердіє вже через 1 годину і тільки в рідких випадках вимагає наступної обробки. Беєрит складається з 100 мармурового пилу, 10-25 скляного порошку, 5-10 перетвореної на порошок просіяного вапна, розчиненого у рідкому склі.

Гема - Ге́мма (лат. gemma — коштовний камінь) — твір гліптики, ювелірний камінь, зазвичай округлої чи овальної форми, з вирізаними зображеннями. Розрізняють геми з врізаними зображеннями (інталії) і з барельєфними опуклими зображеннями (камеї). Мистецтво різьблення по каменю відоме з давнини. В Месопотамії геми робили ще в 4 тис. до н.е. Особливо популярні геми були в Стародавній Греції (с 6 ст. до н.е.) і Стародавньому Римі. В Середні віки геми використовувались для прикрашання церковного начиння, книг, на одязі священиків. Античні геми носили у вигляді застібок на одязі, як медальйони в оправі з дорогоцінних металів. Часто геми прикрашали персні з печаткою. Геми часто використовувались як печаті, амулети. В Ермітажі зберігається одна з найбільш відомих гем — «Камея Гонзага» з трьохшарового сардонікса з рельєфним зображенням єгипетського царя Птолемея ІІ та його дружини (ІІІ ст.. до н.е.). При виготовленні гем використовують різні матеріали. Зазвичай для нижніх шарів камей береться більш темний матеріал, щоби на його тлі виділялось різне зображення з більш світлого каменя. Часто використовують сардонікс, що має шари різного забарвлення. Також у виробництві гем застосовують агат, гематит, гранат, сердолік.

Гліптика (від грец. glypho — вирізаю, видовбую) — мистецтво різьблення на кольорових і коштовних каменях, слоновій кістці, склі гемах. Одне з найбільш древніх мистецтв. Майстерністю різьблення вражають вже єгипетські, шумерські, вавилонські, ассирійські геми. Особливо виділяються своєю красою й вишуканістю витонченістю виконання різні камені Стародавніх Греції й Риму.

Інталія (від італ. intaglio — різьба, різьблення по каменю) — різновид геми, ювелірний виріб або прикраса, виконана в техніці заглибленого (від’ємного) рельєфу на коштовних каменях або на склі, на противагу камеї, котра виконується в техніці опуклого рельєфу. Техніка інталія часто застосовується для виготовлення печаток, відтиск з яких виглядає опуклим. Через це багато каблучок-печаток виконувались в цій техніці.

Димківська іграшка, вя́тська іграшка, кіровська іграшка — один з російських народних глиняних художніх промислів.. Виник в зарічній слободі Димкове поблизу м. В’ятка (нині на території міста Кірова). Аналогів димківської іграшки немає. Яскрава, нарядна димківська іграшка стала своєрідним символом В’ятської землі.

Камея — різновид геми, ювелірний виріб або прикраса, виконана в техніці барельєфа на коштовних або напівкоштовних каменях або на морській мушлі. Є протилежністю інталії, яка виконується в техніці заглибленого рельєфу.

Каріатида — статуя одягненої жінки, введена в застосування давньогрецьким зодчеством для підтримки антаблемента, і, відповідно вона замінює собою колону або пілястру.

Койланагліф (або en ccreux (анкре)) — вид заглибленого рельєфу, тобто вирізаний на площині контур. В основному, застосовувався в архітектурі Стародавнього Єгипту, а також в древнє-східній та античній гліптиці (мистецтво різьблення на коштовних і напівкоштовних каменях).

Контррельєф (від фр. contrerelief, від лат. contra — проти і італ. rilievo – рельєф) – заглиблений рельєф, отриманий від механічного відтискування звичайного рельєфу (опуклого зображення) в м’якому матеріалі — глині, воску — або при знятті з рельєфу гіпсової форми. В контррельєфі всі точки зображення негативні — дзеркально симетричні виступаючим точкам звичайного рельєфу. Застосовується в печатях і в формах (матрицях) для створення барельєфних зображень й інталій (зворотній бік від барельєфа у виробництві прикрас).

Марморит – суміш, що відповідно до Лоссе, виготовлюється з рівних частин мілко змолотого, відмученого і розжареного магнезиту і з розчину сірчанокислого магнію. Обидві частини добре змішуються, і суміш виливається в змазані маслом форми. Після затвердіння масу можна вимити теплою мильною водою. Затвердла маса має вигляд білого мармуру і з часом набуває і його твердість, через що її можна використовувати для відливки бюстів, статуй тощо. При цьому можна застосовувати ті ж форми, котрими користуються для гіпсових робіт.

Мойри (гр. Μοῖραι, Moirai, moira — частка, доля) — дочки богині ночі Нікс (за іншою версією — Зевса й Феміди, за Платоном — дочки божества неминучості Ананке): Клото, Лахесіс, Атропа (Атропос). Богині долі і призначення людей та богів. У сучасній мові мойра (парка) також уживається як синонім слова доля. З мойрами було пов'язане все життя людини. Клото (Прядильниця) пряла нитку людського життя, Лахесіс (Дарувальниця) вела її крізь усі мінливості долі, Атропа (Невідворотна) перетинала нитку, коли наставала хвилина смерті. Мойри вважались охоронницями ладу у всесвіті та в стосунках між людьми; вони мали владу й над долями богів. Навіть боги не можуть урятувати людину від смерті, якщо це суперечить долі.

Не́цке (яп. 根付 netsuke, нецуке) — мініатюрний виріб, найчастіше невелика скульптурка, що виконувала роль ґудзика, брелока, засобу закріплення на поясі чи окраси на кшталт застібки в японському одязі — кімоно чи косоде. Повного аналогу в одязі і мові українців нема. В 19 столітті відокремилося від одягу і має також самостійне мистецьке значення, як японська ширма чи особиста, груба порцеляна і кераміка для чайної церемонії. Нецке своєрідна візитівка мистецтва Японії.

Окімоно — особливий японський поширений вид мистецтва з виготовлення виробів зі слонової кістки нецке. Розміри окімоно лежать в межах від 10 до 40 см. Такі фігурки купувалися не тільки з метою привернути удачу, а й на згадку про паломництво у віддалений храм, і в якості подарунка, і просто заради прикраси інтер’єру. Одна з найкращих приватних колекцій окімоно в Європі належить колекціонеру та меценату Олександру Фельдману (Харків, Україна).

Слонова кістка — матеріал, що формується з дентину і утворює велику частину зубів і бивнів таких тварин, як слони, гіпопотами, моржі, мамути, нарвали. Слонова кістка має багато декоративних і практичних застосувань. До появи пластмас її використовували для виготовлення більярдних куль, клавіш для піаніно, волинок і широкого ряду декоративних елементів. Зараз слонову кістку використовують в основному для виготовлення малої пластики і прикрас. Основним джерелом добування є слони Африки (солон африканський і меншою мірою Індії та Східної Азії (слон індійський). Слонову кістку використовували у великих обсягах протягом усіх часів, але останнім часом спостерігається тенденція до зменшення використання цього матеріалу.

Фібула - (лат. fibula – шпилька, застібка), металева застібка для одягу, що одночасно слугувала прикрасою. Фібули були широко розповсюджені від бронзового віку до Середньовіччя. Виконані з благородних металів і коштовних каменів, фібули являють собою прекрасні зразки древнього ювелірного мистецтва.

23