Т.Кузьміна. Пам’ятник дизайнеру. Бронза. 2008. М. Красноярськ.
Е.Фальконе. Пам'ятник Петру І. Бронза. Маска фараона Тутанхамон. Золото, емалі.
Поч. 19 ст. Санкт-Петербург. 14 ст. до н.е. Єгипет, Каїрський національний музей.
4. Кераміка (теракота, майоліка, фаянс).
Основною сировиною скульптора тут є глина спеціального складу, яка обпалюється.
За прийомами виготовлення в кераміці розрізняють теракоту, майоліку, фаянс.
Твори з теракоти – неглазурованої обпаленої глини – мають гарну матову поверхню блідо-жовтого, рожевого або червоного кольору.
1. 2.
1.Афродіта. 2 ст. до н.е. Антична теракота, знайдена в Малій Азії. Берлін, Старий музей..
2. Клодіон. Алегорія річки Рейн. 1765. Техас, Кімбел арт мьюзеум.
Майоліка – твори з кольорової обпаленої глини, вкритої перед випалом кольоровою поливою (глазур’ю), що надає скульптурі особливої декоративності.
Врубель м. Єгиптянка. 1899-1900. Майоліка.
Твори з фаянсу виготовляються із спеціальної дрібнопористої білої глини, вкритій перед випалом прозорою поливою.
Скульптурні твори з кераміки відрізняються декоративністю кольорового рішення, різноманітністю фактур.
5. Гіпс, глина і віск
Ці матеріали є допоміжними, проміжними матеріалами. Але іноді й вони можуть виступати як самостійний матеріал.
Толстой Ф.П. Автопортрет з сім’єю. 1812. Горельєф. Віск на грифельній дошці.
Дорогоцінні (або коштовні)матеріали
Дорогоцінні метали, , так само як і слонова кістка, вживаються, внаслідок своєї дорожнечі, виключно для невеликих статуй. Втім, слонова кістка в квітучий період давньогрецького мистецтва знаходила собі застосування і у великих, навіть колосальних творах — в так званих хрісо-елефанинних , тобто таких, в яких виконували з неї обличчя і оголені тілесні частини фігури, одяг же робився з листів золота, прикріплених на дерев'яному остові (в цій техніці працював античний скульптор Фідій). Тверді камені (коштовні) ще з античних часів відіграють важливу роль в творах малої пластики, таких як камеї і геми. Для подібних робіт найчастіше використовується онікс, що дозволяє художнику завдяки різнобарвності шарів цього каменя отримувати вельми живописні ефекти.
1 2 3
1.Триптих Арбавіля. Слонова кістка. 10 ст. Візантія. Париж, Лувр.
2. Камея Гонзага. Сардонікс, срібло. 15,7х11, 8 см. Ііі ст.. До н.Е. Санкт-Петербург, Ермітаж.
3. Фігурна фібула. Срібло, чернь. 10 ст. Давня Русь. Санкт-Петербург, Ермітаж.
Штучні матеріали
Останнім часом широко у скульптурі широко застосовують штучні матеріали, такі як штучний мармур, мармури, беєрит та ін.. Штучні матеріали являють собою суміш крихти природного каменю і різних домішок. Штучний камінь має багато переваг, таких як підвищена міцність, довговічність і стійкість до різних погодних умов, а відсутність відходів каменю при виробництві суттєво знижує вартість. Можна легко створювати вироби будь-якого кольору і складної форми.
Під час створення скульптурного образу необхідно враховувати матеріал і техніку виконання, освітлення, які підкреслювали б пластичні якості скульптури, а також ритмічну композицію твору, що може бути статичною і динамічною. Отже, скульптору слід дотримуватися всіх цих моментів для досягнення художньої виразності та емоційної насиченості свого творіння.
Сприйняття скульптурного образу відбувається завдяки коловому огляду. Зміна ракурсів, позицій огляду відкривають в об’ємному зображенні різні його грані.
Ранні форми скульптури походять з часів первісного мистецтва і безпосередньо пов’язані з життям і віруваннями древньої людини. Перші скульптурні зображення тварин і жінок – прародительок роду відрізняються узагальненістю форм і гостротою життєвих спостережень. Кругла, особливо невеликих розмірів, неолітична скульптура різалась з м’яких порід каменю, кістки або дерева. Рельєфи виконувались на кам’яних пластинах, на стінах печер, їхні зображення були схематичними. Скульптура часто слугувала засобом для прикрашання начиння, знаряддя праці і мисливства, використовувалась у якості амулетів.
Проте справжній розквіт скульптури настав з виникненням цивілізацій.
І про це ви з вами будемо дізнаватись у процесі з ознайомленням з історією мистецтва.