Ж.Ардуен-Мансар, л.Лево. Версальський палац. Парковий фасад. Кін. Хvіі ст.

1 2

1. О.І.Теребеньов. Атланти у Новому Ермітажі. Граніт. 1844-49. Санкт-Петербург.

2. Каріатиди у південному портику храму Ерехтейон на Афінському акрополі. 5 ст. До н.Е. Греція.

2. Станкова скульптура

Станкова скульптура – рід скульптури, що має самостійне значення; вона напряму не пов’язана з архітектурою і не розрахована на встановлення у певному місці, не залежить від оточення. Вона носить камерний характер і зазвичай розміщується в інтер’єрах: залах виставок, музеях, житлових приміщеннях, громадських закладах. Це визначає її відносно невеликі розміри, звичний розмір – наближений до натуральної величини.

Станкова скульптура включає різні види композиції - голова, погруддя (бюст), фігура, група; її улюблені жанри: портрет, сюжетна, символічна або алегорична композиція, побутовий та анімалістичний жанри, ню. Станкова скульптура розкриває внутрішній світ зображуваної моделі, їй притаманні розповідність, психологізм, часто використовує язик метафори й символу.

1. 2. 3.

1. Роден О. Поцілунок (Франческа да Ріміні). 1882 р. Париж, Музей Родена.

2. Козловський м.І.. Амур. 1797. Санкт-Петербург, Російський музей.

3. Фрагмент виставки «Гірка зоря полин» зі збірки Хмельницького художнього музею. 2013. В центрі – композиція в.Шишова «Птахи Чорнобилю».

Різновидом станкової скульптури є мала (дрібна або мілка) пластика – скульптура малих форм, найбільш розповсюджений вид скульптури. Вона зародилась ще на зорі людської спільноти, її знаходять під час розкопок найдавніших поселень: вироби з обпаленої глини, різьблення по дереву, кістці, каменю. До пластики малих форм відносяться невеличкі твори жанрово-побутової тематики, портретні статуетки тощо, які виготовлюються в багатьох примірниках і розраховані на широкий загал. Сюди можна віднести як твори круглої скульптури, так і рельєфи: декоративні медальйони, пам’ятні медалі, гліптику. До малої пластики відносять статуетки з порцеляни, теракоти, майоліки, японські нецке, народну іграшку.

Сучасна станкова скульптура зазвичай зберігає природний колір матеріалу – каменю, бронзи, дерева, а невеличкі статуетки, як правило, розписуються: колір активно використовується для підвищення художньої виразності. Цій формі скульптури доступні і світ високих почуттів, і м’який гумор, і гротеск, і карикатура.

1 2 3

1. Статуетка часів Трипілля. Теракота. Ііі-і тис. До н.Е.

2. Леонід Позен. Лірник із поводирем. Бронза. 1884. Київ, Національний художній музей.

3. Статуетки з порцеляни. 19 ст. Німеччина, Мейсен.

Димківська іграшка. Бариня й олень. 1960. Окімоно – японська мініатюрна скульптура

для прикрашання інтер’єру. ХІХ ст.