Тема 6. Скульптура як вид пластичного мистецтва
План.
6.1. З історії скульптурного мистецтва.
6.2. Види скульптури за формою:
1) кругла скульптура;
2) рельєф.
6.3. Роди скульптури за змістом і функціями:
1) монументальна;
2) станкова.
6.4. Матеріали і техніки виконання в скульптурі.
6.1. З історії скульптурного мистецтва
Ми вже знаємо, що образотворче мистецтво – специфічний вид художньої творчості, який містить в собі такі види як живопис, графіка і скульптура, і дозволяє наочно сприймати і насолоджуватись рукотворними художніми формами.
Історики мистецтва вважають, що воно зародилось в добу верхнього палеоліту (близько 30 тисячоліть тому) і за весь час розвитку і поступу в його структурі відбувались глибокі зміни. Проте ще в часи, коли не були винайдена писемність (а це вважається найбільш подовженим в часі циклом), вже з’являються знакові, схематичні і міметичні (тобто подібні або натуралістичні) живописні і скульптурні образи.
Отже, скульптура є одним з найдавніших видів мистецтва. Здавна у різних народів світу існували різні форми скульптури як, наприклад, жіночі фігури і рельєфи неоліту (Венера з Леспюга, знайдена у 1922 р. в печері Рідо на схилах Піринеїв). Розвинені форми скульптури відомі у народів Стародавнього Сходу (Цариця Нефертіті, 14 ст. до н.е. Єгипет, рельєфи з палацу Ашшурнасірапала II в Німруді, 883–859 до н.е.), Стародавньої Америки.
1. 2. 3.
1. Тутмес. Нефертіті. Вапняк, тонування. h-48 см. 14 ст. до н.е. Берлін, Новий музей.
2. Венера Леспюгська. Слонова кістка. h-15 см. 26-24 тис. до н.е. Париж, Музей Людини.
3. Урочиста процесія з даниною. Алебастр. h- 2,63 м. Рельєф палацу Ашшурнасирапала ІІ в Кольху. ІХ ст.. до н.е. Лондон, Британський музей.
Важливим етапом історії скульптури є античність, ідеалами котрої були створення образа гармонійно розвиненої людини (Мірон, Фідій, Поліклет, Пракситель, Скопас).
2. 3. 4.
1. Фідій. Анадумен (Фарнезький Діадумен). Мармур. h – 145 см. Б. 440 р. до н.е. Лондон, Британський музей.
Поліклет. Поранена амазонка (Амазонка Ск’яра). Римська мармурова копія. 5 ст. до н.е. Париж, Лувр.
Пракситель. Гермес з малим Діонісом. Б. 340 р. до н.е. Олімпія, Археологічний музей.
Скопас. База колони з храму Артеміди в Ефесі. 4 ст. до н.е. Лондон, Британський музей.
Європейська скульптура середніх віків тісно співіснувала з архітектурою.
1. 2.
1. Капітель пілястри в романській церкві.
2. Ханс Мульчер. Христос – страстотерпець. 1429. Статуя головного порталу. Собор в Ульмі.
У 15–19 ст. скульптура стає більш вільною в композиційних рішеннях, створює складні за психологічними і пластичними концепціями образи людини (Донателло, Мікеланджело, Л.Берніні, А.Гудон, О.Роден, Ф.І.Шубін).
1. 2. 3.
1.Донателло. Погруддя Нікколо да Уццано.Поліхромна теракота. Б. 1432. Флоренція, Національний музей Барджелло.
2. Л.Берніні. Портрет Констанції Буонареллі. 1635. Флоренція, Національний музей Барджелло.
3. Жан Антуан Гудон. Вольтер. 1781. Санкт-Петербург, Ермітаж.
У 20 ст. обновлюються методи і матеріали скульптурного мистецтва, скульптори (А.Майоль, А.Бурдель, Г.Мур, С.Т.Коненков, В.І.Мухіна) розширюють коло тем, жанрів, зображальних і виражальних можливостей скульптури, знаходять можливості її оновлення (меморіальні ансамблі, музеї та комплекси скульптур на відкритому повітрі тощо).
1. 2. 3.