Жанри образотворчого мистецтва

Анімалістичний жанр (от лат. animal – тварина), вид ОМ, в якому провідним мотивом є зображення тварин. Вони можуть бути реальними і міфологічними, казково-гротескними, намальованими з натури або з декоративною стилізацією образів тваринного світу. Художників, що працюють в анімалістичному жанрі називають анімалістами.

Жеріко. Кінь в грозу. 1820-21. Лондон, Мазур Б. Пам’ятник коту Пантюші. 1999. Київ.

Національна галерея.

Посудина у вигляді голови бика. Дюрер А. Заєць. 1502. Папір, акварель, гуаш.

о.Крит. 15 ст. до н.е. Відень, Галерея Альбертіна.

Батальний жанр (від франц. bataille – битва), жанр ОМ, присвячений темам війни і військового життя. Головне місце у батальному жанрі займають сцени сухопутних і морських баталій, військових походів минулого і сучасності, з видами армійських привалів й біваків, що перегукуються с творами побутового жанру. Художників, що працюють у батальному жанрі, називають баталістами.

Паоло Учелло. Битва при Сан-Романа Делакруа. Взяття Константинополя хрестоносцями.(середня дошка). Б. 1456. Флоренція, Уффіци. 1840. Париж, Лувр.

Репін і.Ю. Запорожці пишуть листа турецькому султану. 1878/91. Санкт-Петербург, Російський музей.

Г.Нарбут. Ілюстрація до «Енеїди» Бій богів з гігантами. Горельєф. Мармур. ІІ ст.. до н.е.

І.Котляревського. Пергамський вівтар.

Інтер’єр (от франц. interieur – внутрішній) в архітектурі, внутрішній простір споруди в цілому або приміщень, з яких вона складається (вестибулю, фойє, кімнати, зала у світських будівлях, хору, нефа, трансепта у християнському храмі тощо). У живопису – жанр, що одним з головних мотивів зображує різноманітні внутрішні покої.

Ежен Делакруа. Внутрішній двір Коро. Інтер’єр собору в Сенсе. 1874.

марокканського будинку. ІІ третина 19 ст. Париж, Лувр. Париж, Лувр.

Історичний жанр, один з основних жанрів ОМ, присвячений відтворенню подій минулого і сучасності, що мають історичне значення. Історичний жанр часто переплітається с іншими – побутовим жанром (так званий історико-побутовий жанр), портретом (портретно-історичні композиції), пейзажем ("історичний пейзаж"), батальним (історико-батальний) та ін. жанрами.

Делакруа. Страта дожа Марино Репін І.Ю. Запорожці пишуть листа турецькому султану.

Фальєрі. 1827. Лондон, Зібрання Уоллеса.

Натюрморт (франц. nature morte, італ. natura morta, буквально – мертва природа), жанр ОМ (головним чином станкового живопису і графіки), присвячений зображенню речей, що оточують, розміщених, як правило, у реальному побутовому середовищі й композиційно організованих в єдину групу. Об’єктом зображення у натюрморті можуть бути також квіти, овочі, фрукти, "дарунки моря" тощо; як доповнення до основного мотиву у композицію натюрморту іноді включаються люди, тварини, птахи, комахи (стафаж). Відтворення предметного світу в натюрморті має, як правило, самостійне художнє значення, хоча за зображеннями речей часто скривається складний символічний чи алегоричний зміст, прагнення до створення асоціацій, що так або інакше характеризують людину, що стоїть за набором певних предметів.

Белен де Фонтене. Ваза з квітами і Мане. Білі півонії. 1864. Париж, Лувр.

бронзовим бюстом Людовіка ХІУ. 1686.

Париж, Лувр.

Шарден. Натюрморт з атрибутами мистецтв. Хуан Гріс. Гітара, книга і газета. Б. 1919. Базель,