Тема 4. Види мистецтва. Архітектура – мистецтво зведення споруд

План.

1. Видова структура мистецтва.

2. Архітектура – мистецтво створення споруд.

2.1.Загальні положення.

2.2.Мова архітектури.

1. Видова структура мистецтва

І теоретики, й історики мистецтва вже давно дискутують з приводу того, коли й де з’явилися перші ознаки мистецтва, як вони розвивалися, як створились окремі його види. Сучасна теорія мистецтва має досить багато точок зору щодо походження мистецтва як форми суспільної свідомості. В кожній з теоретичних позиції, що достатньо відрізняються, є спільність, яка полягає в тому, що відправним моментом обраний історичний вік людства. Умовно вважається, що він нараховує близько 1 мільйона років. Мистецтву в ньому відведена лише одна десята частина, десь близько 100 тисяч років. Чому умовний вік людства і час, коли люди потребували прояв духовної свідомості, не співпадає? Підтвердженням цьому є знахідки археологів, розвідки істориків мистецтва, які з’ясували, що перші матеріальні свідчення про виникнення мистецтва відносяться до періоду 40-20 тисячоліття до нової ери, тобто доби верхнього палеоліту. Перша модель видової специфіки мистецтва формується саме в цей період, причому це не та видова класифікація, що нам вже відома. Вчені називають її – муральний малюнок, причому він об’єднує, як поняття, і доісторичний рисунок, і скульптуру, і навіть танець. Це пояснюється симультанністю (одночасністю), коли певному ритуалу підпорядковувались всі дії древньої людини.

Утворення системи видів мистецтва було складним і тривалим. В процесі розвитку виокремились основні його види, проте цей процес ще триває. Так, наймолодший його різновид – кінематограф виник лише наприкінці ХІХ ст., а мистецтво телебачення - у ХХ ст. Це вносить нові корективи у загально естетичне осмислення видової структури мистецтва.

Багато теоретиків, провідних науковців світу намагались створювати теоретичні моделі, які б розкрили видову структуру мистецтва. Серед них давньогрецький філософ Сократ (469 – 399 р. до н.е.)  французький філософ Гуго Сен-Вікторський (1096-1141), великий італійський живописець і теоретик мистецтва Леонардо да Вінчі (1452-1519), італійський філософ Джамбаттіста Віко (1668-1744), представники Болонської академії мистецтва (ХVІІ ст..), німецький філософ Імануїл Кант (1724-1804), німецький естетик і теоретик мистецтва, засновник німецької класичної літератури Готхольд Ефраїм Лессінг (1729-1781), видатний німецький філософ Георг Вільгельм Фрідріх Гегель(1170-1831), італійський і французький теоретик кінематографії Річчото Канудо (1879-1923).

Мистецько-видова структура, яку можна вважати класичною, викристалізувалась завдяки їхнім теоретичним моделям, хоча кожен з них мав своє власне бачення цієї структури.

Практика людини у сфері художнього опанування світу має багато аспектів, тому це і є причиною розподілу мистецтва на види. Зокрема, І.Кант вважав, що об’єкт, тобто той, хто це мистецтво творить, має для цього багато різноманітних здібностей, Г.В.Ф.Гегель вбачав розподіл мистецтва через внутрішню диференціацію об’єктивної ідеї, а французькі матеріалісти –

у відмінностях художніх засобів, якими користуються музиканти, поети, живописці та ін.

Проблема видової структури мистецтва надзвичайно складна, багатоаспектна і динамічна, тому сьогодні відбувається інтенсивний процес її уточнень і доповнень.

Оскільки видова специфіка мистецтва безпосередньо пов’язана з формами художньо-творчої діяльності людини, процес активізації естетичного начала перебуває у тісному зв’язку з розвитком цивілізації, який і привів до виникнення основних видів мистецтва.

Кожен з видів мистецтва має свою структурну побудову. В багатьох мистецтвознавчих дослідженнях висловлюється думка, що всі мистецтва поділяються на “види”, а ті, в свою чергу, -- на “жанри”.

В процесі вивчення нашої дисципліни, розглядаючи види мистецтва, будемо мати на увазі лише форми професійної діяльності і зосередимося на аналізі художньої спадщини найвидатніших митців світу.

Розглядаючи видову специфіку мистецтва, слід наголосити, що це реальні форми художньо-творчої діяльності, які різняться передусім засобами матеріального втілення художнього змісту (звукового – для музики, мовного – для літератури, об’ємно-пластичного – для скульптури тощо).

Види мистецтва пов’язані з конкретним історичним періодом, соціально-політичною ситуацією, культуротворчим процесом тощо.

Фундаментом класичної мистецько-видової структури є такі види мистецтва :

• архітектура,

• скульптура,

• живопис,

• музика,

• хореографія,

• театр,

• кінематограф.

В нашому курсі лекцій ми трохи відійдемо від класичної структури, і будемо вивчати серед видів пластичних мистецтв і графіку, і різні види декоративно-прикладного мистецтва. Тому що у сучасній естетиці та мистецтвознавстві існує тенденція до відокремлення прикладного, декоративного мистецтва і графіки й надання їм статусу самостійних видів. Крім того, до класичних видів мистецтва не відносяться також цирк, фотографія і телебачення .

На початку свого розвитку мистецтво було синкретичним, тобто об’єднувало в собі пластичні види: танець, живопис, скульптуру, певні ритмічні звуки, які в подальшому лягли в основу музики тощо. В процесі еволюції розвитку суспільства рух від синкретизму, що був пов’язаний з історичним періодом і характеризувався єдиним художнім мисленням, призвів до створення окремих видів мистецтва, а також до їх синтезу – з’єднання в комплексні види, що містять в собі кілька окремих видів.

Так, мистецтва архітектури, скульптури, живопису, як правило, взаємодіють між собою, створюючи феномен зображальних(або образотворчих) мистецтв. Музика та хореографія належать до звуко-ритмічних видів мистецтва, а фундаментом мистецтва театру та кінематографії є міжвидовий синтез мистецтва. Так, для створення театральної вистави, наприклад, потрібно мати п’єсу (драма як жанр літератури), музичний супровід; акторів потрібно одягнути в сценічні костюми і все дійство повинно розгортатись на тлі певних декорацій, а це вже використання творчості професійних художників. Ще більшої злагодженості різних видів мистецтв і навіть технічних досягнень вимагає кінематограф. Крім сценарію, написаного письменником-сценаристом, важливою є робота режисера, акторів, композитора, музикантів-виконавців, оператора, людей різних професій, які опрацьовують кінематографічну плівку, врешті-решт праця кіномеханіка, який цю плівку проектує на екран. А ще до цього треба додати необхідне технічне оснащення, яке створили інженери, конструктори, а також величезну працю всіх технічних і допоміжних служб, які сприяють здійсненню зйомок тощо. Так само синтетичним видом мистецтва є телебачення, яке для створення “картинки” на екрані телевізора використовує не лише значні людські і технічні ресурси, а й поєднує між собою різні види мистецтва.

Усі види мистецтва рівноцінні між собою, а їхнє розмаїття дає змогу пізнавати світ у всій його складності та багатогранності.