3.3. Зміст і форма в мистецтві
Зміст і форма органічно пов’язані між собою, вони взаємодоповнюють, доповнюючи одне одного.
Змістом мистецтва є творчо відображена художником дійсність.
Існують два чинники, завдяки яким передається зміст твору:
Художник побачив і пізнав дійсність з позицій свого світогляду і життєвого досвіду.
Художник відобразив дійсність завдяки жанровим та видовим особливостям мистецтва, в якому він працює.
Наприклад, змістом картини “Ранок стрілецької страти” В.Сурикова буде не просто трагічна подія, що розігралась у Москві в один з днів на рубежі 17-18 ст., а ця подія, осмислена художником у світлі його демократичних переконань та ідеалів, показана на полотні в межах, що доступні реалістичному історичному живопису кінця 19 ст.
Саме визначення змісту в закритому вигляді несе в собі і поняття форми (“жанрові й видові особливості мистецтва”). Це природно. Зміст і форма – співвідносні категорії, що практично не можуть існувати одне без одного. Разом з тим, треба зауважити і своєрідність останньої.
Форма є внутрішня організація змісту, засіб об’єднання різних елементів художньої мови, що є характерними для даного виду і жанру мистецтва. Співвідношення змісту і форми спробуємо пояснити на такому прикладі.
Що таке колір в живописі? Найважливіший, якщо не головний елемент художньої форми і технічний засіб вираження. Не можна бути живописцем, не знаючи глибоко здібності і якості фарб, можливості їхніх стосунків одна з іншою, засоби їх накладення на полотно, закріплення на поверхні полотна тощо.
Але в той же час колір є засобом розкриття думки і почуття художника, тобто елемент змісту, при чому елемент досить суттєвий.
Справжній художник – романтик чи реаліст, імпресіоніст чи представник класики – мислить кольоровими плямами.
Ось яскрава авто-характеристика особливостей кольорового мислення художника. Вона належить видатному грузинському майстру-самородку Ніко Пиросманашвілі: “Я понимаю хорошо: богатые – бедные, белое – черное. Все в жизни имеет две стороны: добро и зло. Вот белая корова – это символ нежности, спокойствия, любви, она дает молоко, мясо, шкуру. Белый цвет – это цвет любви… Черный бык – он дерется, орет, это – война. Орел огромный, беспощадный, он терзает маленького зайчика. Орел – это царский орел, а зайчик… это мы с вами. Когда я пишу погибших ортачальских красавиц, я их помещаю на черном фоне черной жизни, но у них есть любовь к жизни – это цветы, помещенные вокруг их фигур, и птички у плеча. Я пишу их в белых простынях, я их жалею, белым цветом я прощаю их грех”…
Який складний смисловий ряд стоїть у художника (самоука, людини без освіти) за одним лише білим кольором! При чому і це для нас найголовніше – смисловий ряд у нього ніби занурений у кольорові асоціації й уявлення.
Отже форма – це зовнішня оболонка художнього витвору, вибір митцем зображально-виражальних засобів і технічних прийомів. Форма зумовлює композицію, структуру, темпо-ритмічну побудову художнього твору, які допомагають митцеві розкрити його основний зміст.
Зміст художнього твору є яскравим свідченням існування діалектики об’єктивного й суб’єктивного, адже, відображаючи певні процеси та явища, митець обов’язково висловлює своє ставлення до них у контексті свого світосприйняття.
Структура художнього твору є синтезом таких важливих компонентів, як тема, ідея та емоційно-естетична оцінка зображуваних явищ. Головними компонентами змісту є тема та ідея твору.
Тема (від грец. thema - те, що покладено в основу) є головним об’єктом зображення у художньому творі.
Тема – це той життєвий матеріал, який відображається автором в його творі.
