- •Тема 2. Мистецтвознавство та його видова структура.
- •2.1.Мистецтвознавство загальне та часткове.
- •Естетика як загальна теорія мистецтва. Її взаємодія з мистецтвознавством
- •2.3.Естетична діяльність і сфери її виявлення.
- •2.3.1. Дизайн.
- •2.3.2. Мода.
- •2.4. Історичні закономірності розвитку мистецтва.
- •1). Доісторичне мистецтво.
- •2). Мистецтво стародавнього світу.
- •3). Мистецтво середньовіччя (іх – хііі ст.)
- •4). Мистецтво Відродження (хіv—хvі ст.).
- •5). Мистецтво Нового часу (кін. Хvі – і пол. Хіх ст.).
- •6). Мистецтво іі пол. Хіх – хх ст.
- •Словник
Тема 2. Мистецтвознавство та його видова структура.
Історичні закономірності розвитку мистецтва.
План.
2.1. Мистецтвознавство загальне та часткове.
2.2. Естетика як загальна теорія мистецтва. Її взаємодія з мистецтвознавством.
2.3. Естетична діяльність і сфери її виявлення.
2.3.1. Дизайн.
2.3.2. Мода.
2.4. Історичні закономірності розвитку мистецтва.
2.1.Мистецтвознавство загальне та часткове.
Мистецтво (художня творчість) – одна з форм суспільної свідомості, що відображає дійсність в художніх образах; істотний елемент культури, творчої діяльності людства.
Маючи величезні пізнавальні і суспільно-виховні можливості, мистецтво активно діє на думки, почуття і волю людей. Воно грає надзвичайно важливу роль у житті суспільства.
Все, про що ми будемо говорити, а також вивчати на наших заняттях, відноситься до загального поняття – мистецтвознавство. Який же предмет лежить в основі цього поняття. Зрозуміло, що це мистецтво. А що ми розуміємо під самим терміном “мистецтво”? Словник “Естетика” (М., 1989) дає таке визначення: мистецтво – вид духовного засвоєння дійсності суспільною людиною, що має за мету формування і розвиток її здібностей творчо перетворювати оточуючий світ і саму себе за законами краси. Пізніше ми ще неодноразово повернемось до цього визначення, будемо його доповнювати, уточнювати.
Отже, мистецтвознавство – це сукупність наук, що досліджують
соціально-естетичну сутність мистецтва, його походження і закономірності розвитку;
особливості і зміст його видової специфіки;
природу художньої творчості;
місце мистецтва в соціальному і духовному житті суспільства, його функції, характер соціально-психологічного функціонування тощо.
Структура мистецтвознавства є достатньо складною через те, що всі ці названі його особливості характеризуються комплексністю, яку можна виявити в трьох відношеннях.
Перше:
Мистецтвознавство поділяється на загальне і часткове, оскільки і саме мистецтво існує в різних видах художньої творчості. Як система знань про окремі види мистецтва мистецтвознавство поділяється на літературознавство, театрознавство, кінознавство, музикознавство тощо.
Терміном “мистецтвознавство” ще називають його вид, присвячений вивченню образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.
Кожна з цих сфер знання має відносно самостійний характер, але водночас входить як складова до загальної структури мистецтвознавства про художню творчість.
Друге:
У більш загальному вигляді мистецтвознавство є сукупністю трьох частин: історії мистецтва, теорії мистецтва і художньої критики.
Історія мистецтва це відображення процесу формування художньої культури в різні часи, в різних країнах.
Ми з вами почнемо її вивчати, ознайомившись із загальними положеннями теорії мистецтва.
Загальною теорією мистецтва виступає естетика. Про цю науку ми також будемо говорити більш широко і постійно звертатись до неї під час вивчення історії мистецтва.
Художня критика являє собою вид літературної творчості, що полягає в поясненні та оцінці художніх явищ.
За образним визначенням О.Пушкіна критика є “наука открывать красоты и недостатки в произведениях искусств и литературы. Она основана на совершенном знании правил, коими руководствуется художник или писатель в своих произведениях, на глубоком изучении образцов и на деятельном наблюдении современных замечательных явлений”. Статус художньої критики в культурі історично змінюваний, і її природа не однозначна. З одного боку вона є частиною літератури і самого художнього процесу, а з іншої – є складовою частиною мистецтвознавства. Її природа – науково-публіцистична.
Третє:
Мистецтвознавство вступає в певні відносини з рядом не мистецтвознавчих наукових дисциплін, методологічні підходи, висновки і спостереження яких є суттєвими для комплексного вивчення мистецтва. Це, зокрема, психологія художньої творчості, соціологія мистецтва, культурологія, семіотика тощо. З деякими з названих дисциплін ви будете знайомитись в процесі вивчення інших курсів, про зв’язок з іншими ми безпосередньо або опосередковано будемо говорити в нашому курсі.
Міждисциплінарне вивчення художньої творчості збагачує мистецтвознавство, сприяє більш глибокому вивченню різних аспектів мистецтва – його комунікативних можливостей, характеру соціального функціонування, особливостей сприйняття мистецтва тощо. Тому мистецтвознавство має тісні стосунки з такими науками як філософія і естетика ( які ви також будете вивчати в університеті). Саме вони створюють методологічну і теоретичну основу мистецтвознавства.
Мистецтвознавство є не лише особливою галуззю наукового знання, а й складовою частиною художньої культури. Художня культура – це сукупність художніх цінностей, а також історично визначена система їхнього відтворення і функціонування в суспільстві.
