Терморегуляція Терморегуляція в період внутрішньоутробного розвитку

Плід не потребує власної терморегуляції. Він міститься в організ​мі матері в умовах відносно постійного температурного режиму, який підтримується температурою тіла матері. Тепло, що утворю​ється плодом під час обміну речовин у його організмі, віддається крові матері. Температура крові, яка відтікає від плода до плацен​ти, на 0,3—0,4 °С вища, ніж температура крові, що прибуває до плода. Таким чином, тепловіддача відбувається через плаценту. Якщо перетиснути пупкові артерії, припинити кровообіг через плаценту, плід починає нагріватися. Теплопродукція плода перед пологами становить 10—15 % від теплопродукції матері.

Терморегуляція в період новонародженості

У новонародженого температура тіла, яка вимірюється в пря​мій кишці, становить 37,7—38,2 °С (вона вища, ніж у матері). Через 1 год після пологів температура тіла новонародженого починає знижуватися. Через 2—4 год вона знижується до 35 °С і навіть до 32 °С, що впливає на стан новонародженої дитини. Че​рез 12—24 год температура тіла підвищується до 36—37 °С. Іно​ді нормалізація температури тіла затримується на 2—3 доби. Протягом тижня після пологів температура може коливатися. На 9-й день життя вона встановлюється в середньому на рівні 36,8 °С. Після 5 років температура тіла знижується до 36,6 °С.

Температура тіла новонародженого залежить від температу​ри середовища. Якщо дитину роздягають, то температура в кім​наті має бути не нижчою за 25 °С. Діти повинні спати сповиті в кімнаті, температура в якій становить 22 °С. Доношена дитина може переносити коливання температур 3—4 °С, недоношена дитина — тільки 1 °С, а діти з тяжким ступенем недоношеності зовсім не переносять коливань температурного режиму, тому їх утримують у кувезах.

У разі охолодження у новонароджених дітей швидко розви​вається гіпотермія, вона не супроводжується криком чи рухо​вим неспокоєм, однак є дуже небезпечною.

Добова крива температури у новонароджених нестійка, що відображає ритм процесів обміну. У першу добу після наро​дження відсутня різниця між денною і нічною температурою. Під час годування температура тіла підвищується на 0,1—0,4 °С (у дорослих коливання досягають 1 °С). Для дітей характерна різниця температури тіла правої та лівої половин тулуба.

Через 2—3 доби після народження у дітей розвивається транзиторна гарячка — температура тіла підвищується до 39— 40 °С. Це явище пов’язане з підвищеним надходженням в орга​нізм дитини білка і нестачею води, що спричинює подразнення центру терморегуляції. Транзиторна гарячка продовжується декілька годин.

Розсіювання тепла тілом новонародженого, як і в дорослих, відбувається шляхом випромінювання, конвекції та випарову​вання.

Найважливішим чинником, який визначає особливості те​пловіддачі у дітей, є велика поверхня тіла, яка приходиться на одиницю маси тіла. На 1 кг маси тіла новонародженого при​ходиться в 2,2 разу більша поверхня, ніж у дорослих. Другим чинником збільшення тепловіддачі у дітей є інтенсивніше кро​вопостачання шкіри. Кров, яка нагрівається у внутрішніх ор​ганах і приходить до шкіри, підвищує її температуру. Тепло у дітей віддається швидше тому, що у них шкіра тонша, теплоізо​ляція нижча. Через тонкий епідерміс та тонкі слизові оболонки дихальної системи вода швидко випаровується.

Через такі особливості організму дитини вона втрачає від 5 до 10 % від загальної кількості тепла. Це більші витрати, ніж у дорослих.

Регуляція температури тіла

Однією із систем терморегуляції є термоіндиферентна зона — діапазон зовнішніх температур, у якому нормальна температу​ра підтримується в умовах мінімальної теплопродукції, тобто в умовах основного обміну. Для дорослої людини без одягу ця зона становить 28—ЗО °С, для новонародженого без пелюшок — 32—34 °С. Вища термоіндиферентна зона у дітей зумовлена співвідношенням теплопродукції й тепловіддачі.

Теплопродукція у новонародженого на 1 кг маси в 1,4 разу більша, ніж у дорослих. Але і тепловіддача у новонароджених відбувається в 2,5 разу інтенсивніше, ніж у дорослих. Тому для підтримання постійної температури тіла потрібна вища темпе​ратура навколишнього середовища.

Дитина, загорнута в пелюшки і ковдру, почувається ком​фортно при температурі повітря 22 °С. Якщо температура сере​довища вища за 36 °С, то може статися перегрівання.

Найважливішим захистом від перегрівання є потовиділен​ня. У новонародженого кількість потових залоз на одиницю площі поверхні тіла більша, ніж у дорослих, однак вони виді​ляють свій секрет значно менше. Новонароджені діти швидко перегріваються, що зумовлено малою масою тіла, наближенням температури тіла до температури термоіндиферентної зони, зменшеним потовиділенням.

У разі зниження температури тіла у новонароджених тепло​продукція підвищується. Однак інтенсивність цього процесу часто недостатня для підтримання нормальної температури тіла у новонародженого. У дітей максимальне підвищення те​плопродукції відбувається в разі збільшення основного обміну в 2 рази, а в дорослих — у 4 рази. У дітей порівняно з дорослими більше значення має нескоротливий термогенез. Джерелом те​пла у малюків є бура жирова тканина. У клітинах бурої жиро​вої тканини дуже багато мітохондрій, тому для них характерна дуже велика інтенсивність окисних процесів. Клітини поглина​ють 60 мл кисню на 100 г тканини за 1 хв. Це в 10 разів більше від кількості кисню, яку використовує нервова тканина. Обмін у бурій жировій тканині регулюється симпатичною нервовою системою.

Існує тісний зв’язок між скоротливим і нескоротливим тер- могенезом. Частина жирних кислот вивільнюється внаслідок розкладання бурої жирової тканини й окислюється в скелетних м’язах з додатковим утворенням тепла.

Загалом терморегуляція у новонароджених значно менше досконала, ніж у дорослих. Однак у малюків добре функціону​ють холодові рецептори, центри терморегуляції в гіпоталаму​сі недостатньо морфологічно розвинуті. Незрілість механізмів терморегуляції у малюків необхідно компенсувати одягом, який підбирають відповідно до сезону.

Розвиток терморегуляції з віком

Збільшення маси тіла дітей супроводжується відносним змен​шенням його поверхні. Зі збільшенням товщини підшкірного жирового шару посилюється теплоізоляція організму та інтен​сивність теплопродукції. Унаслідок цього з віком термоіндифе- рентна зона знижується.

У дітей у легкому одязі термоіндиферентна зона у віці 1 міс становить 22—25 °С, 6 міс — 19—33 °С, 1 рік — 17—21 °С. Зна​чно вдосконалюються механізми терморегуляції, посилюється і прискорюється реакція судин шкіри, знижується поріг по​товиділення. Посиленню теплопродукції допомагає відносне збільшення маси скелетних м’язів. У дітей віком 1 рік уже під​тримується температура тіла в разі змін температури повітря. Але у дітей дошкільного віку недостатньо розвинутий контроль температури тіла, вони відчувають дискомфорт у разі перегрі​вання й охолодження.

До 15—16 років умови теплообміну і розвиток терморегуля​ції наближаються до таких у дорослої людини.

У процесі старіння організму відбуваються зміни в гіпоталамо-гіпофізарній системі, що пов’язано з морфологіч​ними, метаболічними і функціональними процесами. Вікові зміни в ядрах гіпоталамуса призводять до порушення термо​регуляторної функції організму, інтеграції гомеостатичних ре​акцій, зниження адаптивних можливостей організму в людей похилого і старечого віку.

Загартування

Під загартуванням розуміють підвищення стійкості організму до впливу коливань температури повітря і води, вологості повітря, атмосферного тиску, сонячного випромінювання та інших фізич​них чинників навколишнього середовища. Фізіологічно загарту​вання розглядають як адаптацію, яка досягається багаторазовим тренуванням, впливом загартувального чинника або комплексу чинників. Загартування підвищує адаптаційні можливості орга​нізму не тільки до погодних, а й до інших несприятливих (фізико- хімічних, біологічних, психофізіологічних) умов. Знижується чутливість до респіраторних та інших заразних захворювань, під​вищується працездатність, яка сприяє формуванню позитивних психофізіологічних реакцій. Загартування — ефективний шлях корекції генетично зумовленої чутливості до несприятливих при​родних впливів. Значення загартування в сучасних умовах дуже велике, особливо для дітей з малорухомим способом життя. За​гартування потрібно починати з грудного віку.

Під час проведення загартування слід дотримуватися таких принципів:

​ поступовість (поступове збільшення інтенсивності й три​валості впливу загартувального чинника);

 систематичність (загартувальні процедури слід викорис​товувати регулярно за визначеною схемою);

комплексність (цілеспрямоване поєднання впливу кіль​кох чинників, наприклад, повітря, води тощо);

індивідуальний режим (характер, інтенсивність і режим загартування мають враховувати індивідуальні особли​вості людини, зокрема, вік, стать і стан здоров’я).

Загартування можна розпочинати і проводити в будь-яку пору року. Унаслідок дії загартувальних процедур в організ​мі відбуваються корисні морфологічні та функціональні змі​ни: удосконалюються процеси терморегуляції, підвищується бар’єрна функція шкіри, стовщується епідерміс, збільшується вміст жиру в поті й зменшується вміст води в тканинах.

Основними загартувальними чинниками є повітря, вода, со​нячне випромінювання.

Загартування дітей 1-го року життя

Особливе значення в розвитку здорової дитини має загартуван​ня, тобто правильне використання сонця, повітря і води. Уже дітей 2—3 міс життя потрібно роздягати декілька разів на день і проводити їм повітряні ванни протягом 1—2 хв. Під час про​ведення повітряної ванни потрібно змінювати положення дити​ни: класти її то на спину, то на живіт. Таке загартування пові​трям можна проводити в кімнаті при температурі не нижче від 21—22 °С, потім поступово можна знижувати її до 18—20 °С з попереднім провітрюванням.

Улітку повітряні ванни потрібно проводити на свіжому по​вітрі, у так званому мереживному затінку дерев, де є розсіяне сонячне світло, багате на УФ-промені. Температура повітря в затінку на початку загартування повинна бути не нижчою від 22 °С, надалі — дещо нижчою — до 17 °С. Необхідно захищати дитину від вітру. Тривалість повітряної ванни поступово слід збільшувати. Для дітей першого півріччя життя вона становить від 1—2 хв до 10—15 хв, а дітям віком понад 6 міс — до 20— 30 хв. Проводять повітряну ванну не раніше ніж через 1—2 год після їди.

Загартуванню організму сприяють водні процедури: обли​вання, обтирання, душ, ванна. Протягом перших місяців жит​тя дитині після звичайної (гігієнічної) ванни роблять обливан​ня водою, температура якої на 1—2 °С нижча від температури води у ванні. Поступово температуру води для обливання мож​на знизити ще на 2—З °С.

У літню пору року слід починати таку загартувальну про​цедуру, як обтирання. Його краще проводити вранці. Добре по​єднувати обтирання з гімнастикою, щоб уникнути надмірного охолодження. Маленьким дітям перед тим, як розпочати вологі обтирання, рекомендується протягом 1—2 тиж проводити сухі обтирання. Тіло дитини розтирають по частинах шматком чи​стої фланелі до легкого почервоніння. Діти дуже люблять сухі обтирання.

Вологі обтирання проводять із 2—3-місячного віку м’якою рукавичкою з махрової тканини, змоченою у воді. Для обтиран​ня до води додають кухонну або морську сіль (2 столові ложки на відро води). У холодну пору року для дітей віком до 1 року температура води повинна бути 36—37 °С, влітку — 34—35 °С. Поступово температуру води знижують до 30—32 “С.Тривалість вологих обтирань не повинна перевищувати 5 хв. Спочатку об​тирають руки, потім ноги, груди, живіт і в останню чергу — задню поверхню тіла. Після цього кожну частину тіла витира​ють до легкого почервоніння і вкладають дитину в постіль на 10—15 хв.

У жаркі дні обтирання можна замінити на обливання. Об​ливати потрібно так, як обливають дитину після купання, але температура води спочатку повинна бути не нижчою ніж 37 °С. Потім поступово її можна знижувати до ЗО—28 °С. Після обли​вання дитину потрібно добре витерти і загорнути в махровий рушник. Водні процедури повинні приносити задоволення ди​тині, не викликати в неї роздратування і плачу. Перш ніж при​ступати до водних процедур, слід порадитися з лікарем.

Сонячні ванни дитині віком до 1 року не проводять через не​безпеку перегрівання організму, що може призвести до тяжких наслідків.

Загартування дітей дошкільного і шкільного віку

Загартуванню сприяють правильно організовані прогулянки, водні процедури (обливання, обтирання), сонячні, повітряні та гігієнічні ванни.

Завдяки впливу свіжого чистого повітря підвищується стій​кість, опірність організму до захворювань. Дія повітря на шкіру забезпечується завдяки температурі, вологості та руху. Дітям дошкільного віку рекомендується повітряні ванни проводити в русі, у вигляді рухливих ігор та занять. Ванни проводять у приміщенні за температури 18—20 °С, а влітку — у затінку під деревами. Найзручніший час для повітряних ванн — 10—11-та години, через 30—40 хв після першого сніданку. Тривалість повітряної ванни збільшують кожні 2—3 дні на 5 хв і поступово доводять до 60 хв. Корисні дітям і обтирання. Перш ніж розпо​чати вологі обтирання, протягом 2 тиж роблять сухі обтирання всього тіла до появи легкого почервоніння шкіри. Для обтиран​ня користуються рукавичкою з м’якої тканини або кінцем руш​ника, змоченим у воді певної температури і добре відтиснутим. Спочатку шкіру зволожують, потім витирають досуха до появи легкого почервоніння.

Температура води для першого обтирання має бути не мен​шою ніж 35 °С. При наступних обтираннях у подальшому її зни​жують кожні 2—3 дні на 1—2 °С і доводять до 22—25 °С. Цю процедуру краще проводити в ранкові години після нічного сну. Після обтирання дітям слід порухатися.

Обливання рекомендують проводити дітям віком понад 1 рік. Спочатку температура води не повинна бути нижчою за ЗГ> С. Че​рез кожні 2—3 дні її знижують на 1 °С і доводять до 22—24 С. Об​ливання роблять взимку — після нічного сну, а алітку — перед другим сніданком чи обідом. Під час обливання струмінь води завдовжки 20—25 см, обминаючи голову, спрямонуютьна ліве, а потім на праве плече, руки, груди, живіт, спину. Обливати дітей можна під душем або із садової лійки, ківшика. Тривалість об​ливання — 1—2 хв. Після обливання дитину досуха витирають до легкого почервоніння шкіри й одягають.

З місцевих водних процедур корисні й доступні в будь-яких умовах обливання ніг водою. Цю процедуру застосовують ді​тям з 2—3-го року життя, краще перед нічним сном. Оскільки температура ніг нижча від температури тіла, можна починати з температури води 28—30 °С і, поступово знижуючи її на 1 ”С кожні 2—3 дні, доводячи до 15—18 °С. Діти швидко звикають до такої води і вона вже не здається їм холодною.

Сонячні ванни призначають тільки здоровим дітям. Про​водити їх слід вранці до 10-ї години, а також після 17-ї, якщо температура повітря в затінку 20—22 °С. Тривалість сонячних ванн у перші три дні — 2 хв, а потім кожні 2—3 дні її збільшу​ють на 2 хв. Максимальна тривалість таких ванн — ЗО—40 хв. Після сонячної ванни дітей обливають теплою (35 °С) водою.

У дітей шкільного віку слід враховувати призвичаєність їх до низької та високої температури повітря, протягів, охоло​дження ніг. Слід застерігати дітей, особливо підлітків, від за​хоплення зовнішніми ефектами: ходьби в зимовий час з непо​критою головою, дуже довгого перебування у воді, намагання швидко засмагнути.

Повітряні ванни взимку приймають роздягненими в добре провітреному приміщенні протягом 10—15 хв. Температура в приміщенні має становити 18 °С. Поступово час процедури збільшують, а температуру повітря знижують. Добре поєднува​ти повітряні ванни з іграми, ходьбою, фізичними вправами.

З настанням теплих днів загартування слід проводити на відкритому повітрі. По мірі звикання тривалість повітряних ванн у русі можна збільшити до 1 год. Улітку корисно ходити босоніж, що запобігає простудним захворюванням. Для загар​тування необхідно в будь-яку пору року регулярно провітрюва​ти приміщення, спати з відкритим вікном або кватиркою.

Загартуванню повітрям сприяють ігри, заняття в дворі, на майданчику, прогулянки та екскурсії. У приміщеннях різно​го призначення повинна бути відповідна температура: у кімна​тах — 18—20 °С, у класах — 17—18 °С, у гімнастичних залах — 15-16 °С.

Для загартування застосовують водні процедури: у порядку наростання сили їх дії — обтирання, обливання, душ і купання.

Обтирання тіла губкою або фланелевою рукавичкою, змо​ченою у воді, здійснюють після ранкової гімнастики. Спочат​ку температура має становити 28 °С для молодших школярів і 26 °С для підлітків. Через кожні 2 дні температуру води знижу​ють на 1—2 °С і доводять до 18—20 °С. Техніка обтирання така: спочатку обтирають руки від кисті до плеча, потім послідовно груди, живіт, спину, ноги. Після цього інтенсивно розтирають тіло махровим рушником до почервоніння.

Обливання має сильніший вплив на організм школяра. Воно призводить до енергетичного звуження судин із наступ​ним швидким розслабленням. Температура води для обливан​ня така сама, як і для обтирання, і її поступово можна знижу​вати до 15 °С. Обливання водою проводять таким чином: дитина стає у ванну або великий таз і, взявши в руки кухоль або лійку з підготовленою для процедури водою, поступово виливає її на себе, починаючи з плечей. Після обливання слід швидко й енер​гійно розтерти тіло рушником до почервоніння шкіри і відразу одягнутися.

Під час купання під душем до температурного впливу води додається масажний. Гігієнічний душ особливо добре знімає теплове навантаження на організм у гарячу пору року. Для ку​пання під душем рекомендують воду температури 28—30 °С.

Ранкове вмивання можна застосувати як загартувальну процедуру, якщо школярі вмиватимуться холодною водою. Підлітки можуть митися холодною водою до пояса.

Миття ніг перед сном має не тільки санітарне, але і загарту- вальне значення. Молодші школярі повинні мити ноги водою кімнатної температури, підлітки — холоднішою.

Купання у водоймах — один із найкращих способів загарту​вання дітей у літню пору. Купання починають із 5-хвилинного перебування у воді при температурі повітря 25 °С, води — 20— 22 °С. Тривалість купання поступово доводять до 15—20 хв. Вийшовши з води, діти повинні насухо витертися рушником.

Загартування сонцем починають із 5—10-хвилинного пере​бування на сонці, поступово його доводять до ЗО хв для дітей мо​лодшого шкільного віку і до 60 хв для підлітків. Не слід домага​тися відразу інтенсивної засмаги. Кращий час для приймання сонячних ванн — з 9-ї до 11-ї години. Не можна загорати натще і раніше ніж через 2 год після їди.

Після сонячних ванн слід відпочити в затінку, а потім присту​пити до водних процедур. Такий поєднаний вплив повітря, води, сонячного проміння і руху благотворно впливає на організм.

Загартування людей похилого віку

Поряд із заняттями фізичними вправами обов’язковим елемен​том режиму людини похилого віку повинно бути використання сил природи: повітряних і сонячних ванн, водних процедур.

Сприятливий вплив цих чинників природи значно підви​щує ефективність занять фізичними вправами. Тому заняття рекомендується проводити в м’якому, зручному одязі на від​критому повітрі, використовуючи водні процедури, повітряні та сонячні ванни.

Повітряні ванни слід приймати протягом усього року: лі​том — на свіжому повітрі, зимою — у приміщенні. Починати загартування рекомендується при температурі повітря 20 °С. Тривалість перших повітряних ванн — 10—15 хв. Поступово вона зростає до 1,5—2 год.

Водні процедури можна застосовувати у вигляді обтирань, обливань, душа, купань. Спочатку рекомендують використо​вувати воду індиферентної температури (34—36 °С). Надалі її поступово знижують до 12—15 °С. Після водних процедур необхідно розтерти шкіру і відразу одягнутися. Особи, які починають загартування, повинні пам’ятати про необхідність суворого дозування сил природи, як найважливішої умови, що забезпечує позитивний ефект.