ВСТУП

Забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва вима­гає радикальних перетворень економічних відносин, прискорення науково-технічного прогресу та соціальної перебудови села. Ни­ні вже здійснюється поступовий перехід підприємств різних форм власності та видів господарювання до інноваційно-інвестиційного розвитку, що є основою збільшення виробництва сільськогоспо­дарської продукції та поліпшення її якості.

Інтенсивний розвиток аграрного виробництва об'єктивно зу­мовлює зростання вкладень у виробництво, що передбачає зміц­нення матеріально-технічної бази підприємств, широке викорис­тання прогресивних технологій та формування конкурентоспро­можних господарських структур.

Зростання розмірів власного капіталу аграрних підприємств є важливим фактором підвищення економічної ефективності вироб­ництва, що забезпечує розвиток сільських територій та поліпшен­ня добробуту населення. У цьому зв'язку слід зазначити, що ефек­тивність інвестицій у аграрне виробництво безпосередньо зале­жить від обґрунтованості і компетентності рішень про напрями і методи їхньої реалізації.

Наукові знання про найновіші технології аграрного виробництва, прогнозування попиту на продукцію та ринкової кон'юнктури мають першорядне значення у вирішен­ні проблем розвитку аграрного сектора економіки. Компетент­ність, рівень кваліфікації, знань і вмінь керівників і спеціаліс­тів сільського господарства відіграють велику роль у зростанні продуктивності праці, збільшенні обсягів виробництва.

Тому кожен із вас повинен мати найсучасні­ші знання про умови виробництва на основі інноваційної діяльнос­ті, передбачати перспективи розвитку матеріально-технічної бази підприємств, обґрунтовувати необхідність та ефективність впрова­дження прогресивних технологій, раціональних форм організації і оплати праці. Адже з розвитком підприємництва і конкуренції тільки висококваліфіковані спеціалісти в змозі забезпечити інтенсивний розвиток аграрного виробництва, високу рентабель­ність і конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції. Реалізація цих завдань, в кінцевому випадку, сприятиме соціально-економічному розвитку сільських територій, що є основою збільшення виробництва і поліпшення якості продукції, більш повного задоволення потреб населення в продовольстві і промисловості в сировині.

Саме формуванню спеціаліста сільського господарства з економічним мисленням, комерційним підходом до розв’язання виробничих завдань, підприємницькими рисами характеру сприятиме вивчення предмета «Економіка аграрного виробництва».

Завдання предмета – розкрити студентам систему економічних відносин в даній галузі, основні напрямки вдосконалення цих взаємовідносин та допомогти набути практичні навички і вміння з розрахунку системи виробничих та економічних показників, дати оцінку діяльності сільськогосподарських підприємств в умовах ринкових відносин.

В результаті вивчення предмета студент повинен знати: суть ринкової економіки, суб’єкти і об’єкти ринкових відносин, механізм і регулятори в ринковій економіці; ознаки високорозвинутої ринкової економіки, концепцію переходу України до ринкових відносин; види ринку та інфраструктуру ринку; шляхи і способи вдосконалення економічних методів господарювання в умовах ринкових відносин, раціонального використання землі, матеріально-технічних і грошових ресурсів; напрямки інтенсифікації аграрного виробництва, питання інтенсифікації і екології в аграрному виробництві; показники витрат виробництва і собівартості продукції; показники ефективності аграрного виробництва в цілому, окремих його галузей та видів продукції; шляхи і фактори підвищення ефективності аграрного виробництва.

Студент повинен вміти: визначати виробничі та економічні показники використання землі і ефективність заходів щодо її поліпшення, забезпеченість фондами, енергоресурсами та ефективність використання фондів і капітальних вкладень, використання трудових ресурсів, продуктивність праці; показники інтенсифікації; розрахувати середню ціну реалізації та її залежність від якості продукції; рентабельність виробництва, величину валового, чистого і розрахункового доходу, прибутку, ефективність конкретних агротехнічних заходів, виявляти резерви та шляхи підвищення ефективності виробництва.

МОДУЛЬ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ

ЕКОНОМІКИ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА ТА

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЙОГО РЕСУРСІВ

Тема 1. Предмет, метод і завдання

НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«ЕКОНОМІКА АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА»

1.1.Теоретична суть терміну «економіка»

1.2. Предмет і завдання науки

1.3. Методологія і методи досліджень

1.1. Теоретична суть терміну «економіка»

Спочатку давайте розберемося в термінах «виробництво» і «економіка».

Виробництво - процес створення матеріальних і суспільних благ, необхідних для існування і розвитку суспільства. Створюючи певні блага люди вступають у зв'язки і взаємодію – виробничі відносини. Тому виробництво є завжди суспільним. Специфіка аграрного виробництва буде розглянута в 3 темі.

Для забезпечення життєдіяльності людині необхідні продукти харчування, одяг, різні послуги, тобто товари. У нашому розумінні товар - це річ, виготовлена для обміну-продажу. В окремих підручниках під товаром розуміється те, що може задовольнити споживача.

Розрізняють два типи товарів: вільний та обмежений.

Товар вільний, якщо його стільки, скільки хочуть взяти його люди за нульовою ціною (задарма), наприклад, вода в гірському потоці.

Товар обмежений, якщо його недостатньо, щоб кожен міг мати його, скільки завгодно, за нульовою ціною (кава, автомашини, одяг, взуття і под.).

Проблем із забезпеченням і розподілом вільних товарів не має, проте із забезпеченням обмеженими - вони існують. Оскільки обмежені товари виготовляються, тобто на них затрачаються ресурси та праця, вони є економічним товаром. Отже, економіка пов'язана лише з обмеженими товарами, їх виробництвом, розподілом, використанням і споживанням, у тому числі з матеріальними товарами та послугами.

Головна проблема економіки - нестача і вибір товару чи послуг. Тому, якщо йдеться про економіку як науку загалом, то це - суспільна наука, що вивчає вибір, який люди здійснюють, використовуючи обмежені ресурси для задоволення власних бажань.

Оскільки еко (лат.) означає дім, домогосподарство, a nomos (лат.) - закон, то в найширшому розумінні термін «економіка» означає закони господарювання, закони ведення господарства. Тобто, економіка вивчає, як краще використати ресурси для того, щоб виробити більше товарів і надати більше послуг для задоволення обмежених людських потреб.

Термін «економіка» використовується дуже широко. Найчастіше трапляються такі випадки його вживання:

- економіка ладу, суспільства - сукупність виробничих відносин і продуктивних сил певного ладу, суспільства, котрі розвиваються під впливом системи об'єктивних економічних законів;

- економіка країни, регіону - сукупність виробничих відносин і продуктивних сил країни (регіону), що відображають, певною мірою, і її політичний уклад;

- економіка об'єкта, підприємства, галузі - сукупність виробничих відносин і продуктивних сил цих об'єктів.

Найвужче і зрозуміле визначення економіки висвітлює такі важливі аспекти:

- обмежені ресурси;

- товари та послуги, вироблені з ресурсів;

- людські потреби, що частково задовольняються через споживання вироблених товарів і послуг.

Загалом же під економікою варто розуміти комплекс засобів, які дають нам змогу використати наявні ресурси найефективніше і результатом цього є підвищення рівня життя та добробуту населення (рис. 1.1.1).

Рис. 1.1.1. Завдання економіки на задоволення потреб