Визначення міцності на стиск пресом псу-10

1 2 1 – прес; 2 – зразок до руйнування;

3 3 – зразок після руйнування

Напруження при передачі навантажень повинно зростати з постійною швидкістю 6 ± 2 кгс/см² за 1 сек. до руйнування зразка. Максимальне зусилля, досягнуте у процесі випробувань, приймається за величину руйнуючого навантаження.

При випробуванні зміщення центральної опорної грані зразка відносно центра плити преса не повинно перевищувати 1 % довжини ребра і повинно бути не більше 1 мм.

Випробувальні машини, преса та установки повинні мати захисні пристрої (козирки, екрани та ін.), що захищають оператора від уламків, які можуть розлітатись при руйнуванні зразка.

Обробка результатів

Величини руйнуючих навантажень та площу робочих перерізів зразків записують у журнал випробувань. Робочу площу перерізу зразків знаходять з результатів вимірів як середнє арифметичне значення площ двох протилежних граней. Міцність бетону для кожного зразка вираховують по формулі:

де R – міцність бетону на стик;

А – середня площа робочого переріза зразка, м²;

Р – руйнуюче навантаження кн.;

α – масштабний коефіцієнт міцності бетону для зразків базового розміру, значення з таблиці 2 або експериментально;

k_w – коефіцієнт, який враховує вологість бетонів, зразків із ніздрюватого бетону, визначаємо з таблиці 3. Для інших бетонів К_w = 1;

η – коефіцієнт, що враховує відношення висоти циліндра до його діаметру, знаходимо з таблиці 4.

Таблиця 2

Форма та розміри зразків, мм	Куби з ребрами					Діаметри циліндрів
	70	100	150	200	300		70	100	150	200	300
Масштабний коефіцієнт	0,85	0,95	1,00	1,05	1,10		1,16	1,16	1,20	1,24	1,28

Таблиця 3

Вологість ноздрюватого бетону по масі у 10% відношенні	Кw	Вологість ніздрюватого бетону по масі у момент випробування	Кw
0 5 10	0,8 0,9 1,0	15 20 25 > 25	1,05 1,10 1,15 1,15

Таблиця 4

Һ/d	1	1,2	1,4	1,6	1,8	2,0
Η	0,920	0,935	0,950	0,965	0,980	1,000

Експериментальні масштабні коефіцієнти визначають окремо для кожного класу (марки) та виду бетону, для кожного випробування та комплекту форм використовують для виготовлення зразків небазового розміру. Для встановлення чисельних значень масштабу коефіцієнт випробовують по 8 серій зразків базового та небазового розміру.

Зразки базового та небазового розміру виготовляють з однієї проби бетонної суміші і витримують в однакових умовах. Після закінчення твердіння всі зразки випробовують в одному віці. Середня щільність бетону у кожній серії зразків не повинна відрізнятися більш ніж 2 %. Для кожної пари серій враховують середнє частинне чи часткове значення масштабного коефіцієнту:

, - середнє значення міцності бетону у серії зразків базового та небазового розмірів.

Якщо заповнювач бетону має крупність > 70 мм, можна визначати масштабний коефіцієнт шляхом випробування зразків 300×300×300 мм, або циліндрів діаметром 300 мм та зразків кубів 200×200×200 мм.

Перед перемішуванням бетонної суміші для формування цих зразків найбільш крупні зерна можна вилучити.

Масштабний коефіцієнт:

;

За усіма 8 серіями масштабний коефіцієнт дорівнюватиме:

;

Середньоквадратичне відхилення:

;

.

Коли t > 1,4 - приймаємо К (експериментально);

Коли t  1,4 - приймаємо табличний коефіцієнт, табл.2;

Коли t = 1,4 - приймаємо масштабний коефіцієнт = α.

Перевірку експериментальних значень масштабного коефіцієнта необхідно проводити не рідше одного разу у 2 роки. Якщо відбувається заміна пресів, форм, машин – знову потрібно перевірити масштабні коефіцієнти. За викладеною методикою допускається визначення коефіцієнта переходу від міцності при даному виді випробувань, до міцності при іншому виді.

Міцність бетону у серії визначають як середньоарифметичне значення:

• міцності двох зразків, якщо серія складається із двох зразків;

• міцності двох найбільш міцних зразків у серії із трьох зразків;

• міцності чотирьох найбільших по міцності зразків, якщо серія складається із шести зразків.

У журналі, в який записують результати випробувань, повинні бути такі графи:

1. Маркування зразків.

2. Дата виготовлення, вік, умови твердіння зразків.

3. Дата випробувань.

4. Тип випробувальної машини та вибрана шкала силовимірювача.

5. Розміри зразків.

6. Середня робоча площа зразка, м².

7. Об’єм зразка, м³.

8. Маса зразка, м³.

9. Щільність бетону у момент випробування, кг/м³.

10. Вологість зразка, % (для пористих та ніздрюватих бетонів).

11. Величина руйнуючого навантаження.

12. Значення масштабного коефіцієнта.

13. Міцність бетону окремих зразків.

14. Розмір максимальної міцності бетону серії зразків.

15. Середня міцність бетону у серії зразків.

16. Примітки.

17. Підписи осіб, що виготовляли та випробовували зразки.

В примітках вказуються дефекти зразків, що виявлені перед випробуванням та при випробуванні раковини, сторонні включення та місця їх розташування, особливий характер руйнування зразка, підстави відбракування та ін.