1.2.2 Розрахунок та вибір канатів для стропів.

Для підйому монтажних елементів на практиці користуються сталевими дротовими канатами.

Сталеві дротові канати використовують в механізмах, різних монтажних пристосуваннях. Конструкцію каната вибирають залежно від призначення.

При виконанні такелажних робіт, в особливості при підйомі вантажу, дуже важливою та відповідальною операцією є строповка. Особливо ретельно слід ув`язувати великі вузли обладнання великої маси. Всі кути обладнання, по яких проходить дотик стропів, повинні бути округлені спеціальними запопожними підкладками.

Стропами (рис.1) називають відрізки канатів або ланцюгів, з'єднані в кільця або постачені спеціальними підвісними пристосуваннями, що забезпечують швидке, зручне й безпечне закріплення вантажу. Число віток стропа, на яких підвішують вантаж, вибирають залежно від маси вантажу й діаметра каната.

При підйомі обладнання стропами охоплюють безумовно надійні частини вантажу; під гострі крайки роблять підкладки з дерева або м'якого металу. При використанні декількох стропів одночасно їхній натяг повинне бути однаковим.

Рис. 1. Стропи: а – простий, б – з однією петлею; в- з двома петлями; г – універсальний; д – полегшений з петлею; е – полегшений з гаком.

Найбільше допустиме зусилля в канаті визначають з виразу:

,

де Р – розривне зусилля каната, гарантоване паспортом ( чи взяте за ГОСТ для даного типу каната);

k – коефіцієнт запасу міцності.

Рисунок 2 Схема до розрахунку натягу в вітках чалочного каната

При підвішуванні вантажу до гака за допомогою декількох віток стропа натяг в кожній вітці визначається за формулою:

,

де G – вага вантажу;

m – кількість віток;

α – кут нахилу віток до вертикалі;

k_H – коефіцієнт нерівномірності навантаження на вітки стропа.

Якщо вантаж підвішений на двох вітках, то k_H = 1. При кількості віток більше двох k_H = 1,3 – 1,4; для стійкості розподілення рівноваги кут α повинен бити в межах 30⁰ – 80⁰.

Розривне зусилля в сталевому канаті в Н визначається за формулою :

де S - максимальне зусилля в канаті при виконанні такелажної операції в Н; k_з - коефіцієнт запасу міцності, що враховує призначення каната й режим його роботи. Для монтажних робіт k_з = 8.

По знайденому розривному зусиллю, користуючись таблицями ДЕРЖСТАНДАРТУ, підбирають канат і визначають його технічні дані: тип, конструкцію, розривне зусилля, межу міцності на розтягання (тимчасовий опір розриву) і діаметр.

Приклад:

Визначаємо натяг в одній вітці стропа, задаючись кількістю віток m =2 та кутом α=45⁰ до напрямку дії розрахункового зусилля:

Допустиме розривне зусилля:

Приймаємо канат ТЛК-) 6х37 ДСТ 3079-80 з такими характеристиками:

Діаметр каната, мм 15,5

Розривне зусилля, Н 113500

2.3 Фундаменти під обладнання.

Фундаменти призначені для передачі зусиль на ґрунт і зменшен­ня вібрацій машин при експлуатації, їх виконують із бетону у вигляді блоків, розділених деформаційними швами різного призначення (осадкові, усадочні та ін.). Вихідними показниками для проектуван­ня фундаментів є параметри і габаритні розміри базових деталей, схе­ма навантаження фундаменту, дані про геологію, гідрогеологію та фізико-механічні властивості ґрунту, схеми прив'язки фундаменту до будинку і розташування заставних частин, приямків та каналів.

Розрізняють такі види заставних частин: фундаментні болти, тру­бопроводи, деталі облицювання, елементи геодезично­го обґрунтування монтажу.

Для закріплення базових деталей металургійних машин застосо­вують три види фундаментних болтів: заводні, глухі та цангові, їхні розміри залежать від характеру і значень розрахункових зусиль. Схе­ма установки заводних болтів показана на рис. 1.12, а.

У тіло фундаменту перед бетонуванням закладають опорні пли­ти 3, що представляють собою сталеві виливки, і металеві оболон­ки 2. Після вивірки базових деталей у колодязі, утворені металевими оболонками, уводять болти 1. Вільний простір колодязів заповнюють піском або іншими матеріалами, що охороняють деталі від корозії.

Перевага заводних болтів — простота їхнього ремонту при руй­нуванні стержня та пошкодженнях різьби. Однак вони вимагають більших капітальних вкладень на будівництво колодязів.

Глухі болти (рис. 1.12, б) установлюють і вивіряють на металевих кондукторах, жорстко з'єднаних з арматурою фундаменту. Для кра­щого зчеплення з бетоном болти діаметром до 40 мм загинають, а при діаметрах більше 40 мм на обох кінцях стержня роблять різьбу. На нижній частині закріплюють сталеву шайбу.

Глухі болти прості по конструкції, але заміна їх при ремонті або усуненні погрішностей установки неможливі без руйнування бетону. Крім того, різьбові частини стержнів таких болтів виступають над фундаментом і утрудняють переміщення обладнання. Таким чином, для важ­ких металургійних машин більш раціональні заводні болти.

Монтаж обладнання легкого режиму роботи можна спростити, застосу­вавши фундаментні гайки (рис. 1.12, в) або закріпив­ши глухі болти епоксидни­ми смолами і гумовими втулками.

Рис. 2. Види фундаментних кріпильних з'єднань

Цангові кріпильні з'єднання, розподіляються на болти та дюбелі. Перші призначені для закріплення машин, які передають на фундамент статичні і динамічні навантаження, а другі — для фіксації обладнання в горизонтальній площині.

Болти складаються із стержня 1 з конічною частиною, цанги 2 із проточками періодичного профілю на зовнішній поверхні, шайби 3, гайки 4. Вони розрізняються конструкцією цанги, яка може бути виконана у вигляді втулки (рис. 1.12, г), що має в нижній час­тиш чотири поздовжні прорізи, труби з трьома прорізами (рис. 1.12, д) або розрізних кілець (рис. 1.12, е).