МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Експертна записка з дисципліни «Управління фінансами корпорацій» на тему «Вплив приватизації на фінансовий стан ат «Укртелеком»

студентки 5 курсу ЗФН спеціальності «Менеджмент організацій»

Богданової Тетяни Валеріївни

Науковий керівник:

Радзієвська Вікторія Миколаївна

м. Київ 2015 рік

ЗМІСТ

1. ПРИВАТИЗАЦІЯ: ПОНЯТТЯ, РЕГУЛЮВАННЯ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗДІЙСНЕННЯ В УКРАЇНІ.

2. ХАРАКТЕРИСТИКА АТ «УКРТЕЛЕКОМ». ПРИВАТИЗАЦІЯ АТ У 2011 Р.

3. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ АТ «УКРТЕЛЕКОМ» В ДОПРИВАТИЗАЦІЙНИЙ ПЕРІОД 2010-2011 РР.

4. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ АТ «УКРТЕЛЕКОМ» ПІСЛЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ 2012-2014 РР.

5. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗМІН ФІНАНСОВОГО СТАНУ, ЩО ВІДБУЛИСЯ В РЕЗУЛЬТАТІ ПРИВАТИЗАЦІЇ АТ «УКРТЕЛЕКОМ». ЕКСПЕРТНИЙ ОГЛЯД.

1. Приватизація: поняття, регулювання та ефективність здійснення в україні.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизація державного майна (далі приватизація) – це платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об’єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Основними пріоритетами приватизації є підвищення ефективності виробництва та мотивації до праці, прискорення структурної перебудови і розвитку економіки України.

Приватизація здійснюється на основі таких принципів:

• законності;

• державного регулювання та контролю;

• надання громадянам України пріоритетного права на придбання державного майна;

• надання пільг для придбання державного майна членам трудових колективів підприємств, що приватизуються;

• забезпечення соціальної захищеності та рівності прав участі громадян України у процесі приватизації;

• продажу об'єктів приватизації з урахуванням їх індивідуальних особливостей виключно за кошти;

• пріоритетного права трудових колективів на придбання майна своїх підприємств;

• створення сприятливих умов для залучення інвестицій;

• додержання антимонопольного законодавства;

• повного, своєчасного та достовірного інформування громадян про порядок приватизації та відомості про об'єкти приватизації;

• врахування особливостей приватизації об'єктів агропромислового комплексу, гірничодобувної промисловості, незавершеного будівництва, невеликих державних підприємств, підприємств, заснованих на базі об’єднання майна різних форм власності та об'єктів науково-технічної сфери;

• забезпечення конкурентності продажу, якщо інше не визначено Законом.¹

Державну політику у сфері приватизації державної власності в Україні здійснює Фонд державного майна України.

Теоретичні, методичні та практичні проблеми реформування відносин власності та управління державною власністю в умовах ринкових перетворень розроблялися в наукових дослідженнях таких вітчизняних вчених як Биков Р., В. Бесєдін, В. Геєць, В. Голиков, С. Мочерний, Н. Ногінова та ін. Серед російських вчених ці питання досліджували Л. Абалкін, Є. Гайдар С. Меншиков. Із зарубіжних авторів варто відзначити Дж.К. Гелбрейта, К. Ерроу, Дж. Стігліца, М. Фрідмана  та ін.

Аналіз досвіду проведення приватизації в країнах Східної Європи наприкінці ХХ ст. дає змогу виокремити позитивні та негативні наслідки приватизаційних процесів для економіки (табл 1.1).

Таблиця 1.1

Основні позитивні та негативні наслідки приватизаційних процесів для економіки

Позитивні

Негативні

підвищення ефективності функціонування приватного капіталу; модернізація виробництва; впровадження новітніх технологій та видів продукції; запровадження сучасного менеджменту; зростання мотивації до праці; поліпшення фінансово-господарського стану підприємств та підвищення ефективності виробництва; зростання надходжень до бюджету; створення умов для розвитку малого та середнього бізнесу; зростання кількості робочих місць; розвиток ринкових інституцій; прискорення структурної перебудови; поліпшення інвестиційного клімату; створення умов для сталого розвитку економіки та підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

стратифікація та різка поляризація населення за доходами; зниження рівня соціальних гарантій; монополізація ринків; розвиток нелегального бізнесу та зростання тіньового сектору економіки; підвищення рівня корупції та хабарництва

Процеси реформування відносин власності на території України розпочались ще у 80-х рр. ХХ ст. разом із виникненням перших кооперативів. Процес приватизації розпочався в складних економічних та правових умовах. Відсутність базових нормативно-правових актів, програмних документів та загальної стратегії, що визначали б хід приватизації, спричинили розвиток нелегального бізнесу, зростання тіньового сектору економіки, що негативно вплинуло на подальше реформування економічної системи країни, формування багатоукладної, соціально орієнтованої, конкурентоспроможної ринкової економіки.

У жовтні 1991 р. Верховною Радою України була затверджена "Концепція роздержавлення та приватизації майна державних підприємств, житлового фонду та землі", яка визначила головною метою процесу роздержавлення та приватизації державної власності створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки. У березні 1992 р. було прийнято базові нормативно-правові акти у сфері приватизації: закони України "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих державних підприємств", "Про приватизаційні папери", а також Постанову ВРУ "Про Державну програму приватизації майна державних підприємств".² Головними цілями Програми були визначені: зміна відносин власності на засоби виробництва з метою їх якісного відтворення та ефективного використання; створення прошарку недержавних власників як основи багатоукладної соціально орієнтованої економіки; структурну перебудову економіки; стабілізацію економічного становища; розвиток конкуренції та обмеження монополізму; залучення іноземних інвестицій.

Думки вчених, які займалися дослідженням приватизаційних процесів різняться. Кожен з них по своєму трактує їх ефективність в Україні.

Зокрема, Биков Р.Ю. у своїй статті «Ефективність приватизації державного майна в україні» зазначає, що «…процес приватизації має суб′єктивний характер,  оскільки залежить від волі та бажання людей, а отже – за недостатніх обґрунтованості та контрольованості з боку суспільства може тією чи іншою мірою стати ризиком виникнення кризових ситуацій у будь-якій сфері суспільного життя, тобто несе в собі потенціальну загрозу національній (політичній, економічній, соціальній) безпеці»³. Подібну думку має також Н. М. Ногінова, яка у своїй статті «Приватизація в україні: упущення, досягнення і перспективи» вказує, що «аналіз практики приватизаційного процесу в Україні вказує на існування чинників її вразливості, які з одного боку, викликані недосконалістю законодавства, а з іншого – неефективністю державного управління та контролю в цій сфері. Все це створює загрози національній безпеці України в економічній та соціальній сферах»⁴.Таким чином, багато вчених сходяться на думці, що приватизація сама по собі має більше переваг, ніж недоліків, проте в Україні ці процеси, як зазначають дослідники, проходили досить неефективно. На даному етапі розвитку держави приватизаційні процеси продовжуються. Одним із наймасштабніших випадків приватизації за останні роки стала ситуація з АТ «Укртелеком», що було приватизоване у 2011 році. У наступних розділах даної роботи буде розглянуто основні моменти приватизації компанії « Укртелеком» та зроблено порівняльну характеристику фінансового стану компанії до та після приватизації.