Література
Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: Навч. посібник.
К.: Центр навч. літ., 2003. — 134 с.
Капська А.Й. Соціальна робота: Навч. посібник. — К.: Центр навч. літ., 2005.-328 с.
Кочубей А., Умарова Н. Визит в семью или практика работьі с семьями: Учеб. пособие. - Псков: ПОИПКРО, 2002. - 118 с.
Максимович О.М., Постовий В.Г. Особливості виховання дітей із роз лучених сімей: Навч.-метод. посібник. — К.: ДЦССМ, 2004. — 140 с.
Социальная педагогика: Курс лекций / Под общей ред. М.А.Галагузовой. — М.: Гуманитарный изд. центр ВЛАДОС, 2000. — 416 с.
Трубавіна І.М. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім'єю: Навч. посібник. - К.: ДЦССМ, 2002. - 132 с.
Список літератури для самостійного опрацювання
1.Запобігання і протидія насильству в сім'ї: Метод, рекомендації для соціальних працівників. — К.: ДЦССМ, 2004. — 192 с.
Методика й технологии работьі социального педагога: Учеб. пособие для студентов внеш. учебн. заведений / Б.Н.Алмазов, М.А. Беляева, Н.Н.Бессонова й др.; Под ред. М.А. Галагузовой, Л.В. Мардахаева. — М.: Академия, 2002. - 192 с.
Соціальна педагогіка: Підручник / За ред. А.Й.Капської. — К.: Центр навч. літ., 2006. - 468 с.
Харченко С.Я., Краснова Н.П., Харченко Л.П. Соціально-педагогічні технології: Навч.-метод. посібник для студентів вищих навч. закладів. — Луганськ: Альма-матер, 2005. — 552 с.
Шакурова М.В. Методика й технология работьі социального педагога: Учеб. пособие для студентов внеш. пед. учеб. заведений. — 2-е изд., стереотип. — М.: Академия, 2004. — 272 с.Існує безліч дефініцій поняття “сім’я”. Усі вони відбивають той стан у теорії соціальної роботи, коли предметом її вивчення стає сім’я як соціальний інститут, мала група й система взаємовідносин.
Наведемо деякі відомі визначення поняття “сім’я”.
Сім ’я - це соціальний інститут, тобто стійка форма взаємовідносин між людьми, у межах якої здійснюється основна частина повсякденного життя людей: сексуальні стосунки, дітонародження й первинна соціалізація дітей, значна частина побутового догляду, освітнього й медичного обслуговування, особливо у ставленні до дітей та осіб похилого віку.
Сім’я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства та виконує в ньому такі функції:
господарсько-економічну - планування сімейного бюджету, організація споживчої діяльності по веденню домашнього господарства та організації побуту в сім’ї;
репродуктивну - продовження людського роду;
комунікативну - створення сприятливого сімейного мікроклімату, організація внутрішньосімейного спілкування;
виховну - передача дорослими членами сім’ї соціального досвіду дітям;
рекреативну - організація вільного часу та відпочинку сім’ї, розвиток інтересів і потреб її членів;
психотерапевтичну - психологічна підтримка членів сім’ї в різних життєвих ситуаціях, створення доброзичливого емоційного клімату в сім’ї з метою відновлення фізичних і психічних сил членів родини, витрачених у різних стресових ситуаціях.
=Сім’я виступає насамперед провідним важливим чинником соціалізації особистості на мікрорівні. її основні соцалізуючі функції полягають у забезпеченні фізичного та емоційного розвитку індивіда, формуванні статевої ідентифікації дитини, ї розумового розвитку, а також розвитку здібностей і потенційних можливостей, забезпеченні дитині почуття захищеності; формуванні ціннісних орієнтацій особистості; оволодінні дитиною основними соціальними нормами.
Виходячи із парадигми розуміння сім’ї як соціальної групи, її можна визначити як динамічну малу соціальну групу людей, поєднаних спільністю проживання (чи тимчасовою відсутністю) і родинними взаєминами (шлюбу, кровної спорідненості, усиновлення, опіки, свояцтва), спільністю формування й задоволення соціально-економічних і біологічних потреб, любов’ю, взаємною моральною відповідальністю.
Сім’я виступає насамперед провідним важливим чинником соціалізації особистості на мікрорівні. Її основні соціалізуючі функції полягають у забезпеченні фізичного та емоційного розвитку індивіда, формуванні статевої ідентифікації дитини, її розумового розвитку, а також розвитку здібностей і потенційних можливостей, забезпеченні дитині почуття захищеності; формуванні ціннісних орієнтацій особистості; оволодінні дитиною основними соціальними нормами.
Деякі фахівці роблять спроби дати визначення сім’ї на основі системного підходу з урахуванням того, що вона несе в собі одночасно ознаки і соціального інституту, і малої групи, і системи стосунків.
А саме: сім’я - це “соціально-педагогічний інститут та особлива соціальна система, яка є підсистемою суспільства і включає в себе інші підсистеми (членів сім’ї);
це мала соціальна група, первинний контактний колектив. Усе це дозволяє говорити про такі її ознаки, як шлюбні, міжпоколінні, кровні, встановлені зв’язки між членами сім’ї; родинні почуття, почуття безпеки, захищеності, любові, поваги; спільний побут і проживання членів сім’ї; наявність певних функцій у суспільстві (видів життєдіяльності сім’ї), прав сім’ї в суспільстві й прав членів сім’ї в родині, обов’язків членів сім’ї стосовно один одного та відповідальність перед суспільством за своїх членів”.
З удосконаленням суспільних відносин змінюються такі функції сім’ї, як потреба чоловіка і жінки в шлюбі, батьківстві та материнстві, вихованні й соціальній адаптації дітей. А економічна і господарсько-побутова функція дедалі більше наповнюється новим змістом. Сучасні вимоги обумовлюють значно більшу потребу в духовній, емоційно-психологічній єдності членів сім’ї, задоволенні потреб у спілкуванні тощо. Родина, не втрачаючи своєї автономності характеру замкнутої авторитарної системи, в нових умовах набуває рис та ознак внутрішньої демократичності у взаємовідносинах, що будуються і розвиваються на засадах рівності всіх прав і свобод чоловіка і жінки, інших повнолітніх її членів. Значний внесок зроблено державою для удосконалення шлюбно-сімейного законодавства. Приведено у відповідність основні його статі з міжнародними документами, особливо ті, що стосуються прав людини, сім’ї та захисту дітей.
Нинішні зміни характеризуються зрушеннями у житті як нашого народу, так і держави, оновленням їх економічної та соціальної структури. Це стосується й окремих подій - складних катаклізмів, що серйозно деформували і без того не завжди послідовний процес модернізації. З одного боку, інститут сім’ї, як і все суспільство, зазнав значних змін, що відбувалися у родинному середовищі, сім’я зіткнулася з новими проблемами, отже, втратила здатність виконувати життєво необхідні для людства функції.
Педагогічне середовище розвитку дитини створюється в процесі сімейного виховання, залежить від типу сім’ї. Розуміння цього педагогами сприяє поглибленню зв’язків з нею, пошуку можливостей щодо корекції сімейного виховання, підвищення педагогічної культури батьків, захисту дитини від несприятливого впливу неблагополучної сім’ї.
Становище ринкової економіки змінило джерела забезпечення дітей. Відповідальність за їх утримання і виховання зараз покладено значно більшою мірою на батьків, аніж на державу, як це було раніше. Зростає роль сім’ї у вихованні, лікуванні, здобутті освіти.
Серйозну тривогу в суспільстві викликає і проблема житла для сім’ї. У цьому аспекті найменш захищеним захищається молоде подружжя. Здебільшого, не маючи ні коштів на придбання квартири, ні інших можливостей поліпшити житлові умови, молодята, як правило, проживають з батьками, в гуртожитку або ж наймають кімнату.
Ще більше проблем виникає в сім’ях, де батьки алкоголіки, наркомани - ведуть аморальний спосіб життя. У таких сім’ях формування дитини спотворюється. Вона народжується слабкою, хворобливою, страждає на нервово-психічні захворювання, росте без турботи, опіки, не має найнеобхіднішого.
Не є ні для кого секретом, що сім’ї часто руйнуються внаслідок різноманітних соціально-економічних та психологічних причин. Внаслідок цього часто дітиз
залишаються тільки з одним із батьків. Здебільшого це молоді жінки, які розривають шлюб, або ж ніколи не перебували в офіційному шлюбі, але мають позашлюбних дітей. Держава хоч і надає певну матеріальну допомогу, проте матеріально вона є недостатньою, а соціально й психологічно батьків практично не може замінити жоден суспільний інститут.
Отже, є над чим працювати державним діячам, політикам, педагогам, психологам і батькам, соціальним працівникам, які зайняті сімейною проблематикою, аби докорінно поліпшити ситуацію, в якій опинилася українська родина .