Орргн Тема 1. Соціальна робота як особливий вид діяльності.
Системний характер соціальної роботи. Об'єкт та суб'єкт соціальної роботи. Функції та методи організації роботи з різними групами населення. Зміст і засоби соціальної роботи. Управління і цілі як структурні елементи соціальної роботи.
Соціальна робота - специфічна діяльність людини, що формально закріплена за фахівцем - соціальним робітником або соціальним педагогом, - за яку він повинен нести відповідальність згідно з чинним законодавством та посадовими інструкціями.
Однак, через те, що по-різному тлумачиться прикметник "соціальна", сьогодні під терміном "соціальна робота" розглядається вся сукупність специфічної діяльності з творення та відтворенні сутнісних сил особистості, яка має певні фізичні або соціальні вади. Тому він, термін, охоплює, на наш погляд, усі інші поняття, які використовуються у спеціальній літературі з цього питання.
При цьому зауважимо, що поняття "соціальна робота" тільки на сучасному етапі поступово набуває теоретично виваженого змісту, а до цього дане явище віддзеркалювалось такими поняттями, як "соціальний захист", "соціальна допомога", "соціальна підтримка", "соціальний патронаж", "соціальна реабілітація", "соціальні послуги", "соціальне обслуговування" та деякими іншими. Інакше кажучи, на наших очах відбувається інтенсивне саморозгортання даного явища.
Соціальна робота як система характеризується сукупністю різних чинників:
динамікою існування установ, зокрема регіональними аспектами прогресу/регресу;
взаємозв'язками установ з органами влади та населенням; формою організації надання послуг;
процедурами, технологією та функціями установ;
фінансово-матеріальним забезпеченням;
кадровим забезпеченням;
ступенем сформованості нормативно-правового поля;
ступенем задоволеності клієнтів соціальних служб, ефективності соціальних послуг.
Термін “соціальна робота” прийнятий у всьому світі і означає вияв гуманного становлення людини до людини.
Порівняльний аналіз визначень поняття “соціальна робота”, які зустрічаються у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі, свідчить про відсутність узагальненого його розуміння. Єдине, в чому збігаються точки зору різних авторів — це визнання соціальної роботи як різновиду діяльності. Більшість їх вважають, що це повинна бути “професійна”, “практична” діяльність. В інших характеристиках цієї діяльності, зокрема в головних, таких як мета, суб'єкт, об'єкт соціальної роботи, підходи різняться.
Представники однієї групи науковців переконані, що метою соціальної роботи є оптимізація здійснення суб'єктивної ролі людей у всіх сферах життя суспільства в процесі життєзабезпечення і діяльності особистості, сім'ї, соціальних та інших груп і спільнот в суспільстві. При цьому здійснюється “керування обставинами”, “організація цих обставин в оптимальну систему, що забезпечує суспільству необхідний виховний ефект”. Як бачимо, у наведених визначеннях соціальна робота має оптимізувати обставини здійснення суб'єктивної ролі людей у всіх сферах діяльності, тобто створювати необхідні умови для освоєння і здійснення соціальних ролей у суспільстві. На наш погляд, у такому занадто широкому розумінні соціальна робота багато в чому перебирає на себе функції таких соціальних інститутів суспільства, як освіта, виховання, культура, політика, сім'я тощо, які мають створювати умови для успішної соціалізації індивідів у всіх сферах суспільства.
Представників другої групи науковців об'єднує розуміння соціальної роботи як своєрідного “інституту допомоги в тій чи іншій сфері”. Соціальна робота покликана допомагати у вирішенні “проблем, що відображають суспільне чи індивідуальне неблагополуччя ”, надавати допомогу “в реалізації соціальних прав громадян і компенсації фізичних, психічних, інтелектуальних, соціальних та інших недоліків, що заважають їх повноцінному функціонуванню. У наведених визначеннях, хоч і неявно, відчувається “присутність” процесу соціалізації. Негаразди і труднощі в тій чи іншій сфері суспільства, що заважають успішній соціалізації (а вона — запорука успішного функціонування) мають бути усунені за допомогою соціальної роботи.
Розуміння соціальної роботи як допомоги поширене і серед зарубіжних дослідників. Так, австрійська академія соціальної роботи пропонує розглядати соціальну роботу як специфічну форму допомоги з боку суспільства у вирішенні соціальних потреб і конфліктів, викликаних індивідуальними або соціальними причинами, розв'язати які люди самі не в змозі.
Найбільш широко серед дослідників соціальної роботи представлене розуміння її сутності у визначенні, яке пропонує Національна асоціація соціальних працівників США. Соціальна робота, за їх розумінням, — це професійна діяльність з надання допомоги індивідам, групам і спільнотам, посилення чи відродження їх здатності до соціального функціонування та створення сприятливих соціальних умов для досягнення цих цілей.
Більшість провідних спеціалістів різних країн світу виступають сьогодні за уточнення поняття «соціальна робота» — в тому розумінні, що забезпечення гарантованої соціальної допомоги людині, задоволення її мінімальних потреб і благодійна допомога тим, хто знаходиться за межею бідності — це не соціальна робота. Це невірне визначення. Соціальна робота повинна полягати в тому, щоб навчити клієнтів активно долучатися до процесу вирішення своїх проблем; саме в цьому полягає основна функці
яз
соціальної роботи як професійного виду діяльності. Отже, мова йде про активізацію власних зусиль у скрутних життєвих ситуаціях. Дослідник М.Фірсов розширює розуміння суті соціальної роботи, включаючи в неї як допомогу, так і взаємодопомогу в системі соціокультурних і психосоціальних взаємодій і відносин різних суб'єктів.
Спробуємо визначити основні підходи до визначення соціальної роботи за ознакою теоретичної та практичної діяльності. Тут існує, як випливає з наукової літератури, більше десятка підходів.
Перший підхід: соціальна робота як дворівневий термін - як відношення людини до людини та система дій, які спрямовані на адаптацію людини у суспільстві.
Другий підхід: визначено в Концепції розвитку соціального
обслуговування населення у Російській Федерації: "...професійна діяльність, що здійснюється професійно підготовленими спеціалістами та їх добровільними помічниками, направлена на надання індивідуальної допомоги людині, сім'ї або групі осіб, що потрапили у складну для них життєву ситуацію, через інформування, діагностику, консультування, пряму натуральну і фінансову допомогу, догляд і обслуговування хворих та одиноких, педагогічну і психологічну підтримку, що орієнтує тих, хто потребує допомоги, на власну активність у вирішенні складних ситуацій, що допомагають їм у цьому."
А.М.Панов висловлює солідарність з даним підходом: "Соціальна робота розуміється перш за все як професійна діяльність у наданні допомоги людині на особистісному рівні в період її кризових станів, в період, коли вона стикається з якимись життєво важливими проблемами."
Російський вчений В.І.Курбатов теж визначає соціальну роботу як професійну діяльність: "соціальна робота - професійна діяльність, що пов'язана з використанням соціологічних, психологічних та педагогічних методів та прийомів для вирішення індивідуальних та соціальних проблем (бідності, безробіття, наркоманії, правопорушень, виховання юнацтва та ін.)."
Третій підхід визначає соціальну роботу як форму державного та недержавного впливу з метою забезпечення культурного, соціального та матеріального рівня життя населення.
Подібний підхід визначає і Концепція діяльності ЦССМ, яка проголошує що соціальна робота - це діяльність уповноважених органів, організацій т; підприємств незалежно від їх підпорядкування та форм власності, окремих громадян, яка спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності, гармонійного та всебічного розвитку дітей, молоді, сім'ї, захист їх конституційна прав та свобод, задоволення культурних та духовних потреб, попередження негативних проявів у молодіжному середовищі.
Четвертий підхід ґрунтується на трьох аспектах соціальної роботи: як діяльність у суспільстві, що визначена у третьому підході, як самостійна наука, зокрема соціальна діяльність з дітьми та молоддю.
П'ятий підхід поєднує четвертий в повній мірі та додає ще один аспект соціальної роботи як суспільного феномену. (Є.І.Холостова). Крім того,
соціальну роботу треба розглядати як форму практичної діяльності. У цьому зв'язку слід відмітити її різні аспекти:
Соціальна робота - діяльність, що здійснюється професійно підготовленими спеціалістами та їх добровільними помічниками, що направлена на надання індивідуальної допомоги людині, сім’ї або групі осіб, що потрапили ускладну для них життєву ситуацію, через інформування, діагностику, консультування, пряму натуральну та фінансову допомогу, догляд та обслуговування хворих та одиноких, педагогічну і психологічну підтримку, що зоорієнтована на тих, хто потребує допомоги, на власну активність з подолання складних ситуацій та підтримку їх у цьому.
Соціальна робота - професійна діяльність, що направлена на
активізацію потенціалу власних можливостей особистості у ході вирішення складних життєвих проблем.
Соціальна робота - професійна діяльність, що має переважно
превентивний характер.
Соціальна робота - професійна діяльність, що націлена, у підсумку, на гармонізацію соціальних відносин у суспільстві.
Соціальна робота - суспільний феномен, базується на різних
гуманітарних та демократичних ідеалах.
В основі її знаходиться п'ять аспектів: соціально-економічний,
національно-географічний, політичний, культурний, духовний.
Національно-географічний аспект. Вся діяльність протікає у середовищі певного народу, у рамках певних кордонів: закладу країни, регіону,
муніципалітету.
Політичний аспект. Кожна країна має свою політичну систему. Ця система визначає умови існування практичної діяльності незалежно від того, є вона ліберальною чи репресивною, соціалістичною, соціал-демократичною чи капіталістичною.
Соціально-економічний аспект. Головними надіями людини є належні умови життя, доступ до трудової діяльності, до систем охорони здоров'я та освіти, до систем соціального забезпечення та соціального обслуговування. Соціальна злагода у кожній групі чи країні залежить у значній мірі від справедливого розподілу наявних ресурсів.
Культурний аспект. Традиції, переконання, очікування та культура окремих осіб, сімей, груп, спільнот та країн повинні поважатись.
Духовний аспект. У кожному суспільстві, де проводиться соціальна робота, існує своя система цінностей. З точки зору соціальної роботи, а також розвитку системи цінностей самих соціальних працівників, дуже важливо враховувати духовний світ, цінності, філософію, етику, а також очікування та ідеали тих, з ким вони працюють."
Шостий підхід базується на тому, що соціальна робота є "комплексом різноманітних видів допомог: соціально-побутової, медико-соцільної,
соціально-правової, соціально-педагогічної тощо."
Сьомий підхід визначається англійськими вченими Ш.Рамон та Т.Шанін і обумовлює соціальну роботу як "організацію особистісної служби допомоги людям: вона заснована на альтруїзмі і спрямована на те, щоб полегшити людям повсякденне життя в умовах особистої та сімейної кризи, а також, за можливістю, кардинально вирішувати їх проблеми."
Восьмий підхід до соціальної роботи визначають шведські спеціалісти Г.Бернер та Л.Юнсон, вони "вважають, що соціальна робота - це одна із форм діяльності, спрямована на досягнення індивідуальних чи суспільних змін.
Дев'ятий підхід трактує соціальну роботу як процес вдосконалення саморозвитку особистості, активізації життєвих сил людини, (В.Г.Бочарова), "сприяння саморозвитку особистості, реалізації її творчого потенціалу, здібностей, задатків, активізації зусиль клієнтів (індивідів, груп, общин) щодо вирішення власних проблем. Головна мета соціальної роботи, - вказує вона, - турбота про добробут та розкриття можливостей особистості, сім'ї та суспільства."
Одинадцятий підхід визначає соціальну роботу як управлінську діяльність та вплив соціальних інститутів на суспільство з метою формування соціальної політики. Даний підхід викладено в навчальному посібнику А.И.Капської "Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю": "Соціальна робота - це вплив професіоналів, громадськості і соціальних інститутів на соціальне суспільство шляхом формування і реалізації соціальної політики, спрямованої на створення сприятливих умов життєдіяльності кожної людини і її сім'ї."
Таке широке тлумачення дозволяє сприймати соціальну роботу як феномен, метою якого є здійснення корекції соціальних відносин, соціальних процесів розвитку і становлення особистості."
Як бачимо, орієнтація допомоги на здійснення, посилення та відродження соціальних функцій індивіда чи групи виступає сутнісною характеристикою соціальної роботи практично в більшості її визначень у літературі: в такому контексті соціальна робота перебирає на себе функцію допомоги у здійсненні процесу соціалізації, який саме і націлений на підготовку людини до реалізації нею соціальних функцій у широкому діапазоні різноманітних сфер соціального життя, (отже, тенденцією є злиття понять соціальна робота - соціально-педагогічна діяльність).
Під сутністю соціальної роботи треба розуміти її внутрішній зміст, що виявляє себе в єдності всіх багатоманітних і суперечливих форм її існування. При цьому соціальна робота - це соціальне явище.
Отже, у філософсько-соціологічний літературі досі немає усталеної точки зору на природу "соціального", її пов'язують із способом життєдіяльності, діяльністю, дією, суспільними відносинами, суспільною та індивідуальною свідомістю, ноосферою, знанням, божественною субстанцією і т. ін. З філософської спадщини К.Маркса і Ф.Енгельса ясно випливає, що "соціальне" постає як, перш за все, "людське відношення людини до людини." Тож, сутність соціальної роботи у будь-якому суспільстві має загальну рису, завдяки якій вона відрізняється від економічної, політичної та геологічної складової у соціальному організмі країни, - це творення і відтворення людини як єдиного джерела соціального світу і головного суб'єкта соціального життя.
Соціальна робота, постає перед нами як органічний відтворювальний процес, що націлений на окрему особу, або у масштабах країни на все населення країни. Тому тенденція розширення об'єкта соціального до межі громадянського суспільства є нормальним явищем, оскільки тільки завдяки соціальній роботі можливе творення та відтворення особистості людини.
Засобами досягнення мети є вивільнення і розвиток ресурсів людини і її соціального оточення, здійснення і корекція необхідних соціальних змін.