2 Принципи, методи, стан і структура сучасної психології

2.1 Принципи психологічної науки

Отримання наукових знань про таке складне явище, яким є психіка, значною мірою залежить від підходу до­слідника до об'єкта пізнання. Цей підхід визначається сис­темою методологічних засад, або принципів.

У дослідженнях Л. С. Виготського, Б. Г. Ананьєва, С. Л. Рубіншейна, Г. С. Костюка, О. М. Леонтьєва, Б. Ф. Ломова, К. К. Платонова, М. Г. Ярошевського були закладені ме­тодологічні основи сучасної наукової психології. Узагаль­нюючи методологічні здобутки цих дослідників, українсь­кий психолог О. М. Ткаченко виділив та об'єднав у цілісну систему основні принципи психологічної науки – принцип де­термінізму, принцип відображення, принцип єдності психіки й діяльності, принцип розвитку психіки, системно-структурний принцип.

Принцип детермінізму розкриває причини виникнення пси­хіки у філогенезі та онтогенезі, закономірну зумовленість психічних явищ, психічної діяльності та психічних властивос­тей людини. Принцип детермінізму має велике значення не лише для пізнання психіки й розробки психологічної теорії, а й для пошуків шляхів передбачення, виховання психічних властивостей людини, керування ними.

Розглядаючи формулювання принципу детермінізму С. Л. Рубіншейном («заломлення зовнішнього через внут­рішнє») та О. М. Леонтьєвим («внутрішнє, суб'єкт діє через зовнішнє і цим себе змінює»), О. М. Ткаченко запропону­вав не протиставляти та не ізолювати їх одне від одного. Дійсними детермінантами психіки є процес і продукт вза­ємодії суб'єкта з об'єктом. У процесі взаємодії представлене у взаємозв'язку заломлення як зовнішнього через внутріш­нє, так і внутрішнього через зовнішнє. Психіка суб'єкта детермінується процесом і продуктами актуальної та постактуальної взаємодії з об'єктом і водночас сама виступає як важлива детермінанта поведінки й діяльності людини.

Є кілька рівнів детермінації в залежності від рівня роз­гляду суб'єкта – як організму, як індивіда і як особистості. На рівні організму суб'єкт підпорядкований біопсихічним детермінантам – спадковим і здобутим, що зумовлюють реактивний характер організації поведінки, єдність суб'єкта на психофізіологічному рівні. Індивід – це суб'єкт суспіль­них відносин у процесі засвоєння соціального досвіду, кот­рий визначається соціопсихічним рівнем детермінації. Осо­бистість – це вищий рівень прояву активності суб'єкта, який утворює особливий «підрівень» соціопсихічної детер­мінації, що характеризує соціально неповторні, оригінальні властивості психіки людини, здатність до творення нового суспільного досвіду та самотворення.

За принципом відображення всі психічні функції (а не лише пізнавальні) за своєю природою є зображувальними. Психічне відображення має сигнальний характер. Воно випереджає фізичний контакт суб'єкта з об'єктом, попереджаючи суб'єкта, сигналізуючи про значущі для нього об'єкти за допомогою нейтральних відносно об'єкта подразників (сиг­налів). Сигнальність – фундаментальна властивість пси­хічного. Вона характеризується високою вибірковістю та випереджуваністю. Психічне відображення в людини є знако­во-опосередкованим. Воно активне на будь-якому рівні. Це або відбір чуттєвих, біологічно значущих сигналів на рівні організму, або розумове пізнання в процесі засвоєння на рівні індивіда, або творення суспільно-історичного досвіду на рівні особистості.

Для організму психічне відображення забезпечує життє­діяльність, для індивіда – дії з метою привласнення і ре­продукції загальноприйнятих зразків суспільного досвіду, а на особистісному рівні – дії, спрямовані на творення но­вих, суспільно значущих продуктів і способів діяльності. Спосіб буття і розвитку особистості є, таким чином, діяль­ність особливого ґатунку – перетворювальна, творча.

Принцип єдності психіки та діяльності конкретизує прин­ципи детермінізму й відображення. За цим принципом психіка і діяльність не тотожні, але й не протилежні. Вони утворюють єдність. Психіка виступає як внутрішній, іде­альний план діяльності. Психічні моделі дійсності дають можливість орієнтуватись у навколишньому середовищі на всіх рівнях детермінації – організму, індивіда й особис­тості, забезпечуючи життєдіяльність, засвоєння і продуку­вання суспільного досвіду. Принцип єдності психіки та ді­яльності дає змогу вивчати «таємниці» психіки через про­цеси і продукти діяльності та поведінки людини, розкри­ваючи об'єктивні закономірності внутрішніх психічних явищ.

У принципі розвитку психіки об'єктивно виявляються й реалізуються детермінація поведінки, зв'язок психіки та діяльності. За цим принципом кожному рівневі детермінації притаманний свій тип розвитку. На рівні організму суб'єкт розвивається в процесі визрівання і формування психо­фізіологічних підструктур, на рівні індивіда – у процесі діяльності присвоєння, а на рівні особистості – у процесі перетворювальної діяльності.

У реальному процесі становлення людської особистості типи розвитку представлені не однозначно послідовно, а інтегрально, з послідовним домінуванням одного з них. Процес розвитку особистості пов'язаний з її творчою діяль­ністю. Особистісні якості закладаються під час ігрової та навчальної діяльності, а досягають повного розквіту у тру­довій, творчій діяльності. При цьому творчість виступає і як процес створення суспільно цінного продукту, і як процес самотворення, саморозвитку, самореалізації, самооб'єктивації особистості – на основі засвоєння суспільно-історич­ного досвіду.

Усі типи розвитку (шляхом визрівання, научіння, при­своєння, творення) в реальному процесі становлення лю­дини як особистості відбуваються не ізольовано: вони діа­лектично переплітаються. Принцип розвитку психіки дає змогу адекватно розуміти психіку, розглядати її не як щось стале, а як результат розвитку й діяльності на різних етапах становлення особистості.

За системно-структурним принципом психіка є складною системою взаємопов'язаних елементів, таких як пам'ять, воля, мислення, уява та інші, котрі розглядаються як скла­дові елементи цілого. Психіка виступає при цьому як особ­лива відкрита система зі зворотними зв'язками. На кожному рівні детермінації психіка ввімкнена у регуляцію взаємодії суб'єкта з ширшою біологічною системою (на рівні орга­нізму), з соціальною системою (на рівні індивіда), із ство­рюваними культурно-історичними цінностями суспільства та предметного світу (на рівні особистості).

Принципи психології використовуються у взаємозв'язку для пояснення будь-яких психічних явищ та в процесі на­укового пізнання. Психічні явища слід розглядати через сис­тему принципів як: а) причиново зумовлені; б) продукт і умову відображення; в) внутрішній план організації по­ведінки та діяльності; г) вияв якісного рівня розвитку пси­хіки суб'єкта; д) особливу систему і водночас елемент іншої, більш широкої природної й суспільної системи. Принципи психології відкривають можливість наукового вивчення психіки за умови-використання спеціальних мето­дів пізнання та формування складної психічної реальності.