Плани семінарських занять

МОДУЛЬ І

ІСТОРІЯ ТА КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В ДАВНЮ ДОБУ І ДОБУ РАННЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Заняття 1

Україна – європейська держава (2год)

План

1. Географічне положення України. Історико-етнографічне районування. Демографічна ситуація.

2. Конституційний лад. Національна символіка.

3. Україна у світовому співтоваристві. Українська діаспора.

Заняття 2

Історичний розвиток людського суспільства на території України

в період кам’яного віку та добу палеометалів (2год)

План

1. Культурно-історичні процеси на території України в добу кам’яного віку.

2. Племена трипільської культури в Україні:

а) походження, розселення, історична доля;

б) господарство, побут, суспільний устрій;

в) культура та духовний світ.

3. Господарство, суспільний устрій, духовна культура племен бронзового віку на території України. Етнічний склад населення України доби бронзи.

Методичні рекомендації

У вивченні первісної історії України методологічно важливим питанням є визначення її періодизації. Слід мати на увазі, що у зв’язку з новітніми археологічними дослідженнями з’являються нові підходи до встановлення хронологічних рамок окремих періодів, виникає значне розмаїття систем періодизації. Появу перших людських колективів на території України датують близько 1 млн. років тому (стоянка Королеве у Закарпатті). Найбільш вживаною на сьогоднішній день є така хронологічна шкала давньої історії України:

1. Кам’яний вік, в рамках якого виділяються: палеоліт - давній кам’яний вік (1 млн. р. тому – ХІ тис. до н.е.) - , мезоліт - середній кам’яний вік (Х – VI тис. до н.е.) і неоліт - новий кам’яний вік ( VI – IV тис. до н.е.).

2. Мідно-кам’яний вік або енеоліт (V – поч.ІІІ тис. до н.е.).

3. Бронзовий вік (поч. ІІ – поч. І тис. до н.е.).

4. Ранній залізний вік ( початок І тис. до н.е. – середина І тис. н.е.).

Протягом цих історичних періодів відбувалися значні трансформації фізичного типу людини, матеріальної культури людських громад, системи суспільних відносин. Тож, висвітлюючи питання розвитку людських спільнот, протягом конкретних хронологічних періодів, слід звернути увагу на еволюцію господарської діяльності: види занять, зміни у технології обробки каменю, вдосконалення знарядь праці та спосіб користування ними. Зверніть увагу на вплив природних умов того чи іншого періоду на життя людей. Покажіть на карті найбільші стоянки первісної людини на території України.

Крім того, необхідно прослідкувати особливості соціальної організації людей: від прагромади («людського стада») періоду раннього палеоліту до родової общини пізнього палеоліту та утвердження родо-племінної структури за неоліту. Основним змістом первісних суспільних відносин був колективізм, тому первісне суспільство називають егалітарним (колективістським).

Духовна культура населення доби кам’яного віку знайшла вираження у формі релігійних вірувань (тотемізм, магія, анімізм) та у яскравому первісному мистецтві – танцях, співах, наскальному живописі, різьбі на кістках тварин, ліпленні різних фігур тощо.

Трипільська культура (V – поч. ІІІ тис. до н.е.) – частина складного археологічного та культурно-історичного явища доби енеоліту – Трипільсько-Кукутенської історичної спільності, що охоплювала величезну територію Південно-Східної Європи. Сформувалася трипільська культура в результаті пересування племен з території Східного Середземномор’я та Балкан. Безсумнівно, що на території України мали місце і контакти цього населення з місцевими неолітичними племенами. Але основний масив населення трипільської культури належав до середземноморської раси. Таким чином, трипільці не були індоєвропейцями, а, отже, їх не можна вважати предками слов’ян і українців.

При висвітленні першого питання необхідно визначити ареал поширення Трипільської культури на території України, висвітлити господарське життя та побут трипільських племен, охарактеризувати суспільні відносини, що на думку вчених відповідають періоду розквіту родо-племінного ладу. Особливу увагу слід приділити аналізу релігійних вірувань трипільців та феномену трипільського мистецтва. Питання про причини зникнення трипільської культури є на сьогодні дискусійним, але, на думку вчених, значну роль у цьому відіграло вторгнення степових індоєвропейських племен.

Історичні процеси на теренах України доби бронзи характеризуються початком назрівання кризи родо-племінного ладу, що археологічно проявилася у появі аристократичних поховань, накопиченню скарбів тощо. Поділ території України на дві природно-господарські зони призвів до формування двох окремих укладів життя – кочового скотарства та осілого землеробства, появи обміну та військових конфліктів. Зростання продуктивності праці стало підґрунтям майнової диференціації, зміцнюється племінна структура суспільства, що переростає у вождівства, виділяється племінна аристократія. Але основні засади родо-племінного ладу (колективне володіння землею, спільне вирішення важливих питань) зберігаються і на етапі бронзового віку.

Цікавим є питання про етнічний склад населення України доби бронзи. Але виділення окремих етносів ускладнюється відсутністю писемних свідчень про народи, що населяли цю територію. Нині більшість дослідників (мовознавці та археологи) виділяють на теренах України такі великі етнічні утворення бронзового віку: протослов’яни, фіно-угри, індоіранці. Зафіксовані і менші етнічні утворення: протобалти і фракійці.

Література

1. Археологія Української РСР. У 3 – х тт. – К.,1971.-Т.1.

2. Бунятян К.П. Про періодизацію історії первісного суспільства // Археологія. – 1989. – №1.

3. Бутинов Н.А. Первобытнообщинный строй: Основные этапы и локальные варианты // Проблемы истории докапиталистических обществ. – М., 1969. – Кн І.

4. Бунятян К.П., Мурзін В.Ю., Симоненко О.В. На світанку історії // Україна крізь віки. Т.1. – К.,1998.

5. Винокур О. Трубчанінов С. Давня і середньовічна історія України.-К.,1996.

6. Давня історія України (Під ред. П.П.Толочка). – К., 1994. – Кн. І.

7. Давня історія України. У 3-х томах.-К.,1997.-Т.1.

8. Даниленко В.Н. Неолит Украины. – К., 1969.

9. Духовная культура древних обществ.-К.,1953.

10. Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України.-К.,1994.

11. Залізняк Л.Л. Первісна історія України. – К.,1999.

12. Мезолит СССР. – М.,1989.

13. Нариси стародавньої історії Української РСР. – К.,1957.

14. Обряды и верования древнего населения Украины. – К.,1990.

15. Рудинський М.Я. Кам’яна могила. – К., 1959.

16. Станко В.Н., Гладких М.І., Сегеда С.П. Історія первісного суспільства.-К.,1999.

17. Степанчук В. Льодовики, мамонти та первісні люди: Україна мільйон років тому. – К.,2007.

18. Телегін Д.Я. Мезолітичні пам’ятки України.-К.,1981.

19. Телегін Д.Я. Вартові тисячоліть : Монументальна та антропоморфна скульптура далеких епох. – К.,1991.

20. Чмихов М.О. Давня культура.-К.,1994.

21. Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков Т.Г. Археологія і стародавня історія України. Курс лекцій.-К.,1992.

Заняття 3

Античні міста-держави Північного Причорномор’я (2год)

План

1. Історія, господарство, соціальний і державний лад античних міст:

а) Ольвія;

б) Тіра;

в) Херсонес.

2. Боспорське царство.

3. Культура та релігія грецьких колоній у Північному Причорномор’ї.

Методичні рекомендації

Історія України з УІ ст. н.е. пов’язана з процесами „великої грецької колонізації”. Поява античних центрів у Північному Причорномор’ї була викликана низкою причин, що спонукали греків до переселення на нові території: проблема перенаселення, нестача вільних земель, придатних для аграрного виробництва, пошук нової сировинної бази для розвитку ремесла, внутрішня політична боротьба, етнічні конфлікти, спустошливі війни, що тривали на території Греції.

Слід охарактеризувати найяскравіші античні пам’ятки Північного Причорномор’я – Ольвію, Тіру, Херсонес. Аналізуючи особливості розвитку грецьких колоній на узбережжі Чорного моря УІ ст. до н.е. – ІУ ст. н.е., необхідно висвітлити політичний устрій цих міст, організацію органів влади та управління, розвиток економіки, суспільне життя. Зверніть увагу, що основу публічного життя цих міст становив демократичний устрій, де законодавча влада зосереджувалась в руках народних зборів, а виконавча – у ради міста, яка обиралась повноправними громадянами. Грецькі міста називають рабовласницькими республіками, оскільки у виробничій сфері та в побуті широко використовувалась праця рабів. Раби, іноземці та жінки були позбавлені права голосу.

Особливу увагу слід приділили державі, що виникла в V ст. до н.е. в результаті об’єднання кількох грецьких міст на Керченському та Таманському півостровах – Боспорському царству. За формою правління ця країна була монархією. Члени царського роду та представники вищої аристократії зосереджували в своїх руках виконавчу владу. Найвищого розквіту ця держава досягла у ІУ – ІІІ ст. до н.е. Майте на увазі, що Боспорське царство найбільше з усіх античних держав зазнало впливів з боку варварського населення – скіфів, сарматів, меотів.

Проаналізуйте культурний розвиток античних держав за такими галузями: освіта, наука, музика, театр, архітектура. Значне місце в громадському житті займав спорт. Цікавим є питання про релігійні культи, що були поширені у грецьких містах. Покровителем колоністів вважався Аполлон, вшановували також Артеміду, Діоніса. Популярним був культ Афродіти. Вченими встановлено, що на фінальному етапі існування грецьких колоній, в ІІІ – ІУ ст. н.е. тут з’являються перші ознаки поширення християнства.

Першоджерела

1. Страбон про грецькі колонії на узбережжі Чорного моря //

• Хрестоматія 1959. -С.14-16.

• Матеріали... - с.5,6.

Література

1. Античные древности Северного Причерноморья.-К.,1988.

2. Античные памятники Крыма. – К.,2004.

3. Археологія Української РСР. У 3 – т. – К.,1971 – 1975.- Т.2.

4. Блаватский В.Д. Пантикапей. Очерки истории столицы Боспора.-М.,1964.

5. Гайдукевич В.Ф. Античные города Боспора. Мирмекий. – Л.,1987.

6. Давня історія України (Під ред. П.П.Толочка). – К., 1994. – Кн. 1.

7. Давня історія України ( За ред П.П.Толочка).-Т.2. Скіфо-антична доба.-К.,1998.

8. Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України.-К.,1994.

9. Зубар В.М., Ліньова Є.А., Сон Н.О. Античний світ Північного Причорномор’я: Нариси історії та соціально-економічного розвитку. К.,1999.

10. Кадеев В.И. Херсонес Таврический в первых веках нашей эры. – Х., 1983.

11. Кадеев В.И., Сорочан С.Б. Экономические связи античных городов Северного Причерноморья в І в. до н.э. – У в. н.э. – Харьков,1989.

12. Карышковский П.О., Клейман И.Б. Древний город Тира. – К., 1985.

13. Крапивина В.В. Ольвия первых веков нашей эры.-К.,1993.

14. Крыжицкий С., Лейпунская Н. Ольвия – память тысячелетий. – Одесса, 1982.

15. Крыжицкий С.Д. Архитектура античных государств Северного Причерноморья. – К.,1993.

16. Крижицький С.Д., Зубар В.М., Русяєва А.С. Античні держави Північного Причорномор’я // Україна крізь віки.-Т.2.-К.1998.

17. Масленников А.А. Население Боспорского государства в первых веках н.э. – М.,1990.

18. Мурзин В.Ю., Павленко Ю.В. Формирование раннеклассового общества на территории Украины. – К., 1989.

19. Русяева А.С. Религия и культы античной Ольвии. – К.,1992.

20. Самойлова Т.Л. Тира в УІ - І вв. до н.э. – К.,1988.

21. Сон Н.О. Тира римского времени. – К.,1993.

22. Цветаева Г.А. Боспор и Рим.-М.,1979.

23. Якобсон А.А. Раннесредневековый Херсонес // Материалы и исследования по археологии СССР.-М.,1959.

МОДУЛЬ ІІ

УКРАЇНА В ДОБУ ПІЗНЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Заняття 4

Галицько-Волинське князівство. (2 год)

План

1. Утворення Галицько-Волинського князівства. Роман Мстиславич.

2. «Боярська смута». Князювання Данила Романовича.

1. Занепад Галицько-Волинського князівства у другій половині ХІІІ – першій половині ХІV ст.

2. Боротьба Литви, Польщі та Угорщини за Галицько-Волинську спадщину.

МОДУЛЬ 3

НОВА ДОБА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

Заняття 5

Національно-визвольна війна під проводом Б.Хмельницького

(1648-1654 рр.). (2 год.)

План

1. Підготовка і початок повстання. Б.Хмельницький. Успіхи повстанців у першій половині 1648р.

2. Воєнна кампанія 1649 р. Зборівська угода та її наслідки.

3. Політичне становище України в 1650-1651 рр. Білоцерківський договір.

4. Успіхи української армії в 1652-1653 рр.

5. Переяславська рада 1654 р. "Березневі статті".

Методичні рекомендації

Вивчаючи це питання, студенти мають з’ясувати, що головним чинником, який спричинив початок національно-визвольної війни, була специфічна форма політичного правління в Польщі. Магнатсько-шляхетська фронда за умов шляхетської республіки стала вирішальним фактором політичної слабкості польського короля, його нездатності надати реєстровим козакам чільне місце в соціальній структурі Речі Посполитої, щоб, спираючись на них, забезпечити собі надійну соціальну опору. Саме це стало визначальною причиною як національно-визвольної війни, викликаної практично неконтрольованою сваволею польських магнатсько-шляхетських угруповань, так і майбутнього зникнення Речі Посполитої з політичної карти Європи. Необхідно акцентувати увагу студентів на вкрай сприятливій для початку повстання міжнародній ситуації.

При висвітленні другого питання варто звернути увагу на те, що саме завдяки таємним інструкціям короля Володислава IV запорозьким козакам, які опинилися в руках Б. Хмельницького йому вдалось схилити на свій бік Запорізьку Січ, нейтралізувавши розташовану там польську залогу. Привілей Володислава IV був також майстерно використаний Б. Хмельницьким і при заключення договору з Кримським ханством, яке наважилось надати гетьманові 4 – тисячний загін кінноти очолюваний Тугай-беєм в умовах миру з Річчю Посполитою. Саме татарська орда відігнала польські сторожові загони до Черкас і Білої Церкви, що дало можливість повстанцям завершити приготування до початку воєнних дій.

Розглядаючи воєнну кампанію 1649 р. варто наголосити на двох спробах польського уряду вбити клин в козацько-селянський союз. В результаті перемоги козаків в битві під Зборовом і заключення однойменного договору вперше було утворено козацько-гетьманську державу в межах Київського, Чернігівського та Переяславського воєводств.

Аналізуючи політичне становище України в 1650 – 1651 рр. слід зазначити, що весь 1650 р. пройшов під знаком дипломатичних успіхів Б. Хмельницького на шляху формування ним антипольскої коаліції. Призначення на посаду коронного канцлера після смерті в середині 1650 р. Оссолінського представника магнатсько-шляхетських угруповань біскупа А. Лещинського призвело до загострення українсько-польських відносин, що завершилось поразкою козаків в битві під Берестечком і заключення Білоцерківської мирної угоди. Необхідно зазначити , що після відходу кварцяного війська короля в Польщу на вимогу великопольських магнатів через загрозу виникнення там селянських повстань, 70-тисячна польсько-литовська армія сама опинилась в оточенні 100-тисячної української армії і татар. В цих умовах зменшення вдвічі реєстру і обмеження дії козацької юрисдикції лише Київським воєводством в результаті заключення Білоцерківського перемир’я призвело до сплеску селянських повстань.

Розглядаючи питання про Переяславську раду 1654 р. слід звернути увагу на те, що завдання Б. Хмельницького і його адміністрації полягало в тому, щоб головним чином, використати воєнно-економічний потенціал Росії для війни з Польщею і протидії набігам татар. Російський же уряд з самого початку розглядав українську суверенність як те, що заважає приєднанню України до Росії. Бутурліну російський уряд навіть заборонив цілувати хрест від імені царя. Отже, „березневі статті” 1654 р. визначали на певний час державно-правове становище України у складі Росії, однак вони ніколи не були для російського уряду твердим законом і їх міняли у зв’язку зі зміною політичної кон’юнктури. Це добре розумів Б. Хмельницький, який і сам не дуже додержувався цих „статей”, зокрема в питаннях збору данини з українського населення царськими урядниками і прийнятті іноземних послів. Таким чином, можна констатувати, що ілюзія єдності України і Росії ґрунтувалась в той час не стільки на „березневих статтях”, скільки на авторитеті гетьмана Б. Хмельницького.