Джерела

1. Акты ЮЗР.-СПб, 1861- Т.З.; 1875.- Т.8.

2. Величко С. Літопис..-К., 1991.-Т.1

3. Воссоединение Украины с Россией. Материалы и документы. В 3-х т. -М.,1954.

4. Документы Богдана Хмельницкого. - К., 1961.

5. Документы об освободительной войне украинского народа в 1648-1654 гг. - К., 1965.

6. Історія Русів .- К., 1991.

7. Літопис Самовидця. - К., 1971.

8. Летопись Григория Грабянки. - К., 1854.

9.РеєстрВійська Запорозького 1649 року. - К.,1995.

10.Україна перед визвольною війною 1648-1654 рр. - 36. док. - К., 1946.

11. Універсали Богдана Хмельницького (1648-1657). - К., 1998.

12. Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії або історія козаків-запорожців.-К., 1994.

Література

1. Апанович О.М. Українсько-російський договір 1654 р.: Міфи і реальність. – К., 1994.

3. Богдан Хмельницький та його доба. - К., 1996.

1. Володарі гетьманської булави. - К., 1994.

2. Грабовський С. Що принесла Україні Переяславська Рада ? – К., 2003.

3. Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. – К., 1995.

4. Доба Б.Хмельницького. -К., 1995.

5. Кащенко А. Оповідання про славне Військо Запорозьке низове. – Дніпропетровськ, 1991.

6. Крип'якевич І.П. Богдан Хмельницький. - Львів, 1990.

7. Михайлина П.В. визвольна боротьба трудового населення міст України (1649-1654 рр.).-К, 1974.

8. Мицик Ю. Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу середини ХУІІ ст. - Дніпропетровськ, 1996.

9. Наливайко Д. Християнська козацька республіка. – К., 1992.

10. Національно-визвольна війна українського народу середини XVII століття: політика, ідеологія, військове мистецтво. - К., 1998.

11. Полководці Війська Запорозького. Історичні портрети. - К., 1998.

12. Сергійчук В.І. Іменем війська Запорозького. - К., 1991.

13. Сідак В.С., Степанков В.С. З історії української розвідки та контррозвідки. - К., 1994.

14. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький. - К., 1993.

15. Смолій В.А., Степанков В.С. Українська державна ідея XVII - XVIII ст. -К, 1997.

16. Смолій В.А., Степанков В.С. Національно-визвольна революція. - К., 1999.

17. Стороженко І.С. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво. -Дніпропетровськ, 1996.

18. Чухліб Т. Переяслав 1654 року та проблема міжнародного утвердження Українського гетьманату. – К., 2003.

19. Щербак В. Формування козацького стану в Україні. - К., 1997.

Заняття 6

Розвиток капіталізму в Наддніпрянській Україні в 60-90-х роках ХІХ ст. Національне і суспільно-політичне життя

(2 год.)

План

1. Розвиток сільського господарства в пореформений період.

2. Розвиток капіталізму в промисловості.

3. Зміни в соціальній структурі населення:

• зростання буржуазії та її особливості;

• формування пролетаріату та його становище в 60-90-х рр. ХІХст.

4. Розвиток міст і торгівлі.

5. Громадівський і земський рухи. Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях (народовці, москвофіли, селянський та робітничий рух).

Методичні рекомендації

Аналізуючи модернізаційні процеси, що перетворювали аграрне суспільство на суспільство індустріальне, варто розглянути такі питання, як: міграція та урбанізація населення, його переміщення в нові сектори економіки, технологічні здобутки та систему управління економікою передових розвинутих країн, подальша товаризація економіки та розвиток торгівлі, нагальна необхідність фундації системи масової та професійної освіти тощо.

Слушно вказати на нерівномірність та суперечливість економічної модернізації Наддніпрянщини. За рахунок розвитку нових галузей економіки створювався регіональний та галузевий дисбаланс, який поєднувався з нераціональним і аморальним використанням природних та людських ресурсів регіону.

Аналізуючи економічну модернізацію українського суспільства, треба звернути увагу на такі аспекти: подальшу майнову диференціацію суспільства, формування групи українських підприємців, проникнення іноземного капіталу.

Підсумовуючи тему, варто розглянути вплив модернізації на етносоціальну ситуацію в Наддніпрянщині, зауваживши слабку інтегрованість українців у новітні соціально – економічні умови, за умов збереження національної патріархальності українця-селянина.

Добу другої половини ХІХ ст. у розвитку суспільно – політичних рухів у Європі вважають періодом їхньої трансформації у протопартійні політичні структури. Це визначення може бути використано і для характеристики рухів Наддніпрянщини. Економічна модернізація спричинила поширення ідейного плюралізму та багатопартійності.

Варто звернути увагу на те, що у другій половині ХІХ ст. при збереженні позицій російського та польського опозиційних рухів в Україні, український національний рух поступово переходить на новий рівень – з культурно – просвітницького на політичний. У той же час, ці рухи зберігають характерні для себе риси: мало чисельність, нелегальність. Суттєвим фактором є прихильність національного руху до ідеї федеративного та демократичного майбутнього устрою України.

Аналізуючи перший етап громадівського руху, довести, що загалом їх діяльність мала культурно – просвітницький характер, і полягала у відкритті недільних та щоденних шкіл, організації публічних лекцій і бібліотек, поширенні серед населення творів українських літераторів, видавничій справі. Необхідно усвідомити, що другий етап громадівського руху характеризувався здебільшого науковою і видавничою роботою його членів. Обґрунтувати тезу про неоднорідний характер суспільно – політичних позицій громадівців, більшість з яких займала помірковані позиції, не бажаючи втручатися у політичні справи, між тим як інша частина дотримувалася радикальних, а то і революційних поглядів. Окрему увагу слід приділити висвітленню наукової спадщини, суспільних поглядів та практичної діяльності М.Драгоманова, одного з найвидатніших представників українського суспільного руху.