Захист від інформаційно-психолопчних загроз

Поведінка будь-якої людини при здійсненні тих чи інших вчинків вмотивовується і скеровується її потребами. Людську поведінку можна представити як причинно-наслідковий ряд елементарних актів. Кожний такий акт починається з порушення рівноваги між новими потребами й наявними можливостями в досягненні значущої для індивіда мети, а за­кінчується відновленням рівноваги, тобто досягненням чи зміною бажаної мети. У разі незадоволення своїх потреб у людини виникає внутрішній або зовнішній конфлікт.

Будь-яке втручання або обставина, що створюють перешкоду в про­суванні до бажаної мети, примушують людину переоцінити ситуацію, прийняти рішення щодо постановки нової цілі та сформувати відповідний план дій. Зустріч із непереборним ускладненням при реалізації своїх по­треб призводить до фрустрації, яка характеризується напруженням і не­задоволенням, що переростають у роздратування і злість. Реакція на фру­страцію може розвиватися по одному з двох напрямів:

1) відступ - це уникнення фрустрації шляхом короткочасної або довготривалої відмови від задоволення певної потреби. Відступ може бути двох видів:

• заборона - перехід у стан, при якому відбувається відмова від поставленої цілі із страху;

• придушення - відхід від реалізації поставленої цілі під впливом зовнішнього примушення, коли фрустрація заганяється углиб і може в будь-який момент вийти назовні у формі агресії;

2) агресія - спрямовується на іншу людину або групу людей, якщо вони є причиною фрустрації. Це проявляється станами гніву, ненависті, ворожнечі. Агресивні дії однієї сторони викликають агресивну реакцію у відповідь, і з цього моменту починається безпосередньо деструктивний конфлікт.

Зауважимо, що деструктивний конфлікт може спричинятися також втратою чи викривленням інформації не тільки при спілкуванні опонен­тів, а й у самому їхньому сприйнятті навколишньої дійсності.

Процес розвитку будь-якого деструктивного конфлікту відбувається за трьома основними стадіями [1]:

1. передконфліктна стадія - це період, упродовж якого конфліктуючі сторони оцінюють свої ресурси, перш ніж зважитися на агресивні дії або відступити. Спочатку кожна із сторін шукає шляхи уникнення фрустрації без прямого впливу на супротивника, а також формує варіанти стратегій подальшого протиборства;

2. безпосередньо конфлікт — це активна, діяльна стадія протиборства. Вона починається з інциденту, тобто приводу у вигляді реальної або вигаданої події, що використовується для подальших дій супротивників. Розрізняються дві характерні групи цих дій. До першої групи відносяться від­криті дії: словесні дебати, економічні санкції, фізичний вплив, політична боротьба і т. п. Другу групу становлять таємні дії, основним інструментом яких є рефлексивне управління - безпосереднє прийняття рішення пере­дається однією з дійових осіб іншій (наприклад, один із супротивників на­магається впровадити в свідомість іншого певну інформацію, яка приму­шує його діяти так, як вигідно тому, хто впроваджує цю інформацію);

3) вирішення конфлікту — ця стадія можлива лише при усуненні про­тиріч та узгодженні інтересів, що призвели до конфліктної ситуації. При­пинивши активну конфліктну взаємодію, супротивники продовжують шукати його першопричину і загаслий конфлікт може спалахнути знову. Тому потрібне не тимчасове припинення конфлікту, а усунення його без­посередньої причини.

Серед негативних інформаційно-психологічних впливів, що проявля­ються під час деструктивних конфліктів, вирізняються:

• впливи на свідомість супротивника - це маніпулятивні впливи на емоційно-вольову сферу особи чи на групову або масову свідомість з метою спонукання до дій у власних інтересах;

• впливи через свідомість супротивника на його інформаційну інфраструктуру - призводять до витоку, спотворення чи знищення інформації, що спричиняє матеріальні, моральні та інші збитки.

Для реалізації негативних інформаційно-психологічних впливів викорис­товується весь спектр засобів масової комунікації: телебачення і радіомовлен­ня, комп'ютерно-телекомунікаційні мережі; друковані мас-медіа; телефон, телеграф, пошта; кіно- і відеопродукція; видавництва і книгарні; бібліотеки та архіви; музеї та експозиції; реклама та листівки; виставки та ярмарки.

Комплексне застосування цих засобів забезпечує ефективну реаліза­цію відомих методів негативного інформаційно-психологічного впливу, а саме: дезінформування; маніпулювання; пропаганда; шантаж; поши­рення чуток; компрометація; дискредитація; навіювання; провокації; кризове управління.

Інформаційно-психологічним загрозам притаманний комплексний характер, оскільки інформаційна складова у вигляді певних елементів комунікаційної інфраструктури та індивідуальної, колективної і масової свідомості присутня в усіх сферах життєдіяльності. Це дає змогу впливати через інформаційну сферу (процеси збору, передачі, збереження, обробки й надання інформації) на політичну, економічну, соціальну та інші життє­во важливі сфери.

Вирішальна роль у виникненні та нейтралізації загроз в інформаційно-психологічній сфері належить друкованим і електронним мас-медіа. В су­часних умовах вони є потужним інструментом не лише державного, а й корпоративного та приватного впливу на масову свідомість і формування суспільної думки. Серед головних причин і передумов негативних впливів з боку мас-медіа слід відзначити:

• недосконалість законодавства, що регулює відносини в медіа-просторі, дозволяє ухилятися від відповідальності за розповсюдження інформаційних матеріалів, що мають по суті руйнівний для суспільства і держави характер;

• постійна протидія з боку так званого експертного співтовариства, сформованого за іноземною підтримкою, прийняттю законодавчих актів в інтересах вітчизняних виробників і споживачів інформаційної медіа-продукції;

• дезорганізація процесів державного контролю щодо присутності в інформаційній сфері іноземних компаній і громадян як засновників вітчизняних мас-медіа, а також фінансової (грантової) і технічної їхньої підтримки з-за кордону;

• гальмування (опір) реалізації в мас-медіа державної мовної політики при відсутності законодавче оформленої відповідальності за такі порушення.

Принципово нові можливості для людського співіснування надають сучасні методи і засоби збору, передачі та обробки інформації, що ви­значаються об'єднанням національних інформаційних систем і телеко­мунікаційних мереж у глобальну інформаційно-комунікаційну інфра­структуру. Таким чином формується нова світова спільнота — глобальне інформаційне суспільство.

Сучасні інформаційні технології є могутнім засобом пізнання і пере­творення світу й самої людини, але водночас і значною загрозою. Впрова­дження цих технологій практично в усі сфери суспільного життя істотно підвищило залежність безпеки кожної людини й суспільства в цілому від надійності функціонування інформаційно-комунікаційної інфраструкту­ри, достовірності використовуваної інформації, її захищеності від несанк­ціонованої модифікації, а також протиправного доступу до неї. Людство стало заручником надмірної складності цих технологій і потребує під­вищення їхньої безпеки, зокрема захисту від негативних інформаційних впливів з їхнього боку на індивідуальну, колективну і масову свідомість.

Серед практично значущих інформаційно-психологічних факторів ризику вирізняються:

• неповна або недостовірна інформація, що поступає через засоби масових комунікацій;

• надмірний об'єм і безсистемність циркулюючої в суспільстві інформації, що пригнічує людські бажання до активного пізнання і покращення умов своєї життєдіяльності;

• продукування спотвореної інформації з боку посадових осіб, що займаються інформуванням населення;

• несвідомі або свідомі помилки фахівців, що забезпечують введення, зберігання та обробку даних в інформаційних системах;

• штучне чи природне спотворення інформації в процесі її відбору, аналізу й надання для прийняття відповідальних рішень;

• недостатнє врахування психологічних настроїв і пріоритетних інтересів різних прошарків населення щодо теле- і радіопередач;

• низька якість засобів масових комунікацій для забезпечення повсякденної життєдіяльності людей.

До основних причин зазначених недоліків можна віднести:

• низький рівень духовного, культурного і морального розвитку значної частини українського суспільства;

• недостатній розвиток вітчизняного інформаційного ринку і брак кваліфікованих фахівців, які займаються належним інформуванням населення всередині країни і поза її межами;

• кризова соціально-політична ситуація в країні, що допускає монополізоване володіння об'єктивною і актуальною інформацією, а також маніпулювання громадською думкою без урахування загальнодержавних інтересів.

Особливе місце в інформаційному просторі займає людська свідо­мість, оскільки в сучасних умовах вона все більше піддається негативним інформаційно-психологічним впливам [5-7]. Це призводить до значних збитків психічному і фізичному здоров'ю громадян, руйнує морально-етичні норми суспільного життя, дестабілізує соціально-політичну об­становку в країні.

Основним об'єктом забезпечення інформаційно-психологічної безпеки у сфері індивідуальної свідомості є здатність людини адекватно сприймати навколишню дійсність і своє місце в зовнішньому світі, формувати відпо­відно до свого життєвого досвіду певні переконання і приймати ефективні рішення.

Головною загрозою для індивідуальної свідомості є порушення цієї здатності шляхом застосування до людини (як правило, без її згоди) ме­тодів і засобів впливу на підсвідомому і свідомому рівнях. Ця загроза може проявлятись у вигляді цілеспрямованих і неусвідомлюваних люди­ною негативних інформаційних впливів, здійснюваних ззовні на психіч­ні структури людської свідомості, відкриваючи можливість для насиль­ницької зміни її психічних реакцій і поведінки. Серед актуальних джерел інформаційних загроз індивідуальній свідомості українських громадян, які знаходяться за межею бідності і не мають достатніх коштів для іс­нування, є, наприклад, реклама дорогих товарів, що нав'язує установки на матеріальне збагачення будь-яким способом. Це не може не сприяти зростанню озлобленості та злочинності, залученню в кримінальний світ молоді. Певною загрозою для індивідуальної свідомості в Україні є також численні релігійні секти і групи, що проповідують фанатизм та екстре­мізм. Здійснювані в цих сектах і групах ритуали, як правило, спрямова­ні на те, що суперечить нормам суспільної моралі: зміну мотиваційних установок їхніх членів, формування стереотипів асоціальної поведінки, небезпечну корекцію психіки тощо.

Основними об'єктами інформаційно-психологічних загроз у сфе­рі групової свідомості є спільні інтереси соціальної групи, що прийняті й усвідомлені її членами та відображені в їхній індивідуальній свідомості як правила поведінки, а також механізми задоволення цих інтересів і протидії загрозам для них. Загрози груповій свідомості можуть проявлятись у ви­гляді протиправних інформаційних впливів з боку недержавних або дер­жавних організацій з метою руйнування спільності інтересів групи, ство­рення труднощів на шляху реалізації цих інтересів, дискредитації членів групи чи будь-якого тиску на них.

Серед основних об'єктів інформаційно-психологічних загроз у сфері масової свідомості вирізняються:

• спільні інтереси великих мас громадян (соціальних груп або національних утворень, населення країни в цілому), які можна назвати груповими асоціаціями;

• сповідувані груповими асоціаціями культурні, духовні й моральні цінності, що історично сформувалися і становлять суспільне допустимі правила поведінки, які відображені в індивідуальній і груповій свідомості складових елементів цих асоціацій;

• готовність групових асоціацій до протидії загрозам щодо їхніх інтересів і цінностей.

Загрози для масової свідомості реалізуються у вигляді насильницького нав'язування невластивих для даної асоціації інтересів і цінностей. Наслід­ком їхнього прояву може бути руйнування морально-етичного здоров'я асоціації, сталих суспільних відносин або її розпад як єдиного цілого. Ці загрози проявляються передусім через спотворення інформації про акту­альні події, маніпулювання інформацією з метою формування необхід­ної емоційної оцінки певних подій. У результаті порушується адекватне сприйняття навколишньої дійсності. Залежно від сталих стереотипів по­ведінки в даній асоціації неадекватність навколишнього сприйняття може виявлятися у формі соціальної апатії або агресивності по відношенню до оточуючого середовища.

Джерелами загроз масовій свідомості в умовах фінансово-економічної кризи й нерозвиненості громадянського суспільства є невизначеність морально-етичних норм і цінностей, які має захищати держава, неузго­дженість дій органів державної влади і громадських організацій у даній сфері, відсутність поступу у проведенні економічних і політичних пере­творень, що повинні мати соціальну спрямованість.

Слід відзначити, що маніпулятивні установки можуть мати не тільки негативне, а й позитивне значення. В останньому випадку здійснюється вплив на свідомість людини з метою впровадження бажаних позитивних установок. Це може бути використано, зокрема, в системі освіти чи в про­паганді і, що найголовніше, для нейтралізації у свідомості закладених туди раніше негативних наслідків маніпулятивних установок.