2. Принципи побудови єдиної системи інформування і реагування на надзвичайні ситуації

Єдина система має надавати можливість надходити від джерел мо­ніторингу та окремих громадян безпосередньо будь-яких інформацій­них повідомлень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій до оперативно-диспетчерських центрів «Служби 112». При цьому вона по­винна автоматично визначати рівень загрози чи небезпеки зафіксованої події, повідомляти про це чергового оператора та надавати можливість од-

129

ДОДАТКИ

ночасно спостерігати за всіма подіями на різних рівнях. Це забезпечить своєчасне прийняття рішень для інформування та реагування передусім на нижньому рівні незалежно від статусу події, а в подальшому, в разі необхід­ності, на вищих рівнях управління.

Оперативне і якісне інформаційне забезпечення рішень на всіх рівнях управління в надзвичайних ситуаціях є принциповою вимогою з огляду на соціальні, економічні, політичні та інші їхні наслідки. Більшість таких рі­шень приймається в умовах неповної визначеності і ризику за результатами колективного обговорення можливих варіантів розвитку подій. Остаточне рішення залишається за першим керівником - відповідальною особою, яка враховує різні погляди й оцінки учасників обговорення. Комплексну оперативну прогнозно-аналітичну підтримку цих рішень мають забезпе­чити ситуаційні центри.

Стрижнем єдиної системи має бути ієрархія взаємодіючих ситуаційних центрів державного, територіального і відомчого рівнів. На найвищому рівні цієї ієрархії має функціонувати Антикризовий центр, робота якого спрямовується на інформаційну підтримку рішень політичного керівни­цтва України щодо стратегічних, тактичних та оперативних завдань для центральних і місцевих органів.

У ситуаційних центрах взаємодоповнюються та об'єднуються люд­ський інтелект, сучасні методи математичного моделювання й експертних оцінок, комп'ютерно-телекомунікаційні засоби й геоінформаційні техно­логії. Це суттєво підвищує якість та оперативність підготовки, прийняття і контролю виконання рішень на різних рівнях управління, і передусім, на найвищому рівні — в Антикризовому центрі.

Залежно від складності й відповідальності виконуваних завдань, си­туаційні центри можуть відрізнятися за рівнем модельно-алгоритмічного, інформаційно-програмного та організаційно-технологічного забезпечен­ня. До складу кожного ситуаційного центру з типовою організаційною структурою мають входити:

• експерти з питань надзвичайних ситуацій;

• фахівці з підготовки та оцінювання варіантів рішень;

• спеціалісти з розробки рекомендацій для особи, яка приймає рішення.

Зазначені фахівці мають використовувати відповідні бази картографіч­них, предметних і ситуативних даних, а також програмно-технічні засоби для оперативної та надійної реалізації процесів збору, обробки й надання необхідної інформації. Ефективна людино-машинна взаємодія в ситуа­ційних центрах здійснюється за допомогою спеціального оснащення, що включає:

- багатовіконний інтерфейс для паралельного відображення на відео- термінальних пристроях (широкоформатних екранах) усіх фрагментів

130

ДОДАТКИ

складної обстановки у зручному для колективного сприйняття вигляді (картографічному, табличному, графічному та ін.) з необхідними кількіс­ними та якісними характеристиками;

• систему відео-конференц-зв'язку для динамічної візуальної та звукової взаємодії віддалених суб'єктів управління у реальному масштабі часу (зокрема, за допомогою засобів кабельного і супутникового телебачення);

• вузол комутації каналів і сповіщень (так званий контакт-центр) для оперативного й надійного багатоканального зв'язку з територіальне розподіленими джерелами і споживачами інформації (пристрої контролю та пости спостереження, окремі громадяни, формування та їхні угруповання, інші ситуаційні центри і т. д.).