ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ РАДА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ 1 ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Горбулін В.П., Биченок М.М.

Проблеми захисту інформаційного простору україни

Монографія

Київ

Видавництво «Інтертехнологія» 2009

УДК 004+519.8

ББК 60.56+67.9(4УКР)301

Г67

Схвалено до друку

Вченою радою Інституту проблем національної безпеки (протокол № 5 від 11 листопада 2009року)

Рецензенти: С.К. Полумієнко, доктор фізико-математичних наук; Ю.І. Саєнко, доктор економічних наук; Є.О. Яковлєв, доктор технічних наук.

Горбулін В.П.

Г67 Проблеми захисту інформаційного простору України: монографія / В.П. Горбулін, М.М. Биченок; Ін-тпробл. над. безпеки. — К.: Інтертехно-логія, 2009. - 136 с.

ISBN 978-966-1648-11-0

Із системних позицій досліджуються актуальні проблеми захисту національного інформаційного простору від зовнішніх і внутрішніх загроз. Основна увага приділена захисту від інформаційно-психологічних і комп'ютерно-телекомунікаційних загроз, які в сучасних умовах є найбільшою небезпекою в інформаційному просторі України. Розглянуто також актуальні проблемні питання забезпечення інформаційної безпеки держави, які потребують подальших наукових досліджень і практичного вирішення.

Робота розрахована на працівників органів державної влади та управління, на­уковців, викладачів, аспірантів і широку громадськість.

При повному або частковому використанні матеріалів монографії посилання на публікацію обов'язкове.

УДК 004+519.8 ББК 60.56+67.9(4УКР)301

ISBN 978-966-1648-11-0

ШНБ РНБО України, © В.П. Горбулін, 2009

03186, Україна, м. Київ, © М.М. Биченок, 2009

Чоколівський бульвар, 13 © ШНБ, 2009 www.nbu.gov.ua

ЗМІСТ ВСТУП 5

РОЗДІЛ 1.

ВИХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ, ПОНЯТТЯ І ПЕРЕДУМОВИ 9

1. Інформаційні процеси та загрози 9

2. Передумови для прояву інформаційних загроз 12

3. Наслідки прояву інформаційних загроз 14

4. Проблеми управління інформаційною безпекою 17

Список використаних джерел 21

РОЗДІЛ 2.

ЗАХИСТ ВІД ІНФОРМАЦІЙНО- ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗАГРОЗ 22

1. Джерела загроз в інформаційно-психологічній сфері 22

2. Класифікація інформаційно-психологічних загроз 28

3. Захисні заходи в інформаційно-психологічній сфері 31

4. Проблеми самозахисту

від інформаційно-психологічних загроз 33

Список використаних джерел 35

РОЗДІЛ 3.

ЗАХИСТ ВІД КОМП'ЮТЕРНО- ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ ЗАГРОЗ 36

1. Джерела загроз у комп'ютерно-телекомунікаційній сфері 36

2. Класифікація комп'ютерно-телекомунікаційних загроз 42

3. Захисні заходи в комп'ютерно-телекомунікаційній сфері 44

1. Проблеми моніторингу комп'ютерно-телекомунікаційних загроз 52

Список використаних джерел 64

РОЗДІЛ 4.

ЗАХИСТ ВІД КОМПЛЕКСНИХ

ІНФОРМАЦІЙНИХ ЗАГРОЗ 66

1. Джерела загроз при інформаційному протиборстві 66

2. Класифікація комплексних інформаційних загроз 71

3. Захисні заходи в умовах інформаційного протиборства 73

4. Проблеми оцінювання комплексних інформаційних загроз 77

Список використаних джерел 78

РОЗДІЛ 5.

СИСТЕМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ 89

1. Нормативно-правова база 89

2. Організаційно-адміністративні засоби 97

3. Науково-технічні розробки 106

4. Проблеми інформаційної безпеки

в інформаційному суспільстві 109

Список використаних джерел 115

ВИСНОВКИ 116

ДОДАТКИ:

1. Доктрина інформаційної безпеки України 119

2. Пропозиції щодо побудови єдиної системи інформування

і реагування на надзвичайні ситуації в Україні 128

ВСТУП

Українська держава й суспільство перебувають на перехідному етапі до демократичного устрою. Повільно впроваджуються ринкові реформи. По­літичні й соціальні протистояння породжують перманентні кризи, остання з яких загострилась у зв'язку зі впливом світової фінансово-економічної кризи.

Суспільні трансформації, з одного боку, створюють для громадян якіс­но нові можливості вибору життєвого шляху, прояву ініціативи, а з другого - зумовлюють невизначеність подальшого соціально-економічного розви­тку країни, а нерідко й породжують невпевненість у власних перспекти­вах. Як результат - зростає соціальна напруженість, на тлі якої відбувається подальше руйнування раніше стійких суспільних установок і стереотипів поведінки.

Нині в суспільстві накопичуються негативні емоції з приводу таких процесів, як зростання бідності більшості населення, розриву в доходах між найбагатшими та основною масою людей, які відчужені від власності та нерідко не в змозі відстоювати свої інтереси. Зростають рівень безробіт­тя, криміналізації суспільства, корумпованість чиновників державної вла­ди. Негативні переживання, що наростають, супроводжуються хворобли­вим сприйманням зміни соціального статусу більшої частини населення, поширенням песимістичних очікувань щодо погіршення свого фінансо­вого та побутового становища, нагнітанням страху перед майбутнім, осо­бливо у людей старшого віку.

Вирізняється низка негативних чинників, що призводять до загострен­ня соціальних суперечностей об'єктивного й суб'єктивного характеру, зо­крема:

• незатребуваність з боку держави духовного і фізичного потенціалу населення та, як наслідок, соціальна анемія і депресія;

• відчуття історичної безперспективності країни, усвідомлення безвихідності свого положення й неможливості змінити ситуацію на краще власними зусиллями;

• криміналізація свідомості, що відбивається на життєдіяльності більшості людей, які вважають взаємодію з владою згідно із законами практично неможливою;

• сприйняття держави як ворожої та агресивної сили, що реально загрожує фізичному і психічному здоров'ю й самому життю людини;

• втрата відчуття патріотизму і національної гідності, коли поняття «Батьківщина» зведене до рівня географічного місця, де народився.

Реформування українського суспільства за умов світової фінансово-економічної кризи загострило проблему соціально-психологічної адаптації. Сучасний кризовий період сприяє порушенню збалансованості системи «людина — соціальне середовище», що зумовлене недостатністю матеріальних і духовних ресурсів для задоволення актуальних потреб і ін­тересів. Це призводить до стану, який визначається поняттями «тривога» або «страх». З виникненням цього стану змінюється не тільки поведінка людей, а й механізм соціально-психологічної адаптації. Тривога і страх, як реакція на соціальну напруженість у період кризи, перешкоджають фор­муванню адаптаційної поведінки людей, спричиняють загальну дезоргані­зацію їхньої психіки.

Зростання соціальної напруженості спостерігається на всіх рівнях. По-перше, на психоемоційному рівні, об'єктивною реальністю якого є пси­хічна напруженість у суспільстві. Цей стан є реакцією на взаємодію із со­ціальним середовищем. Психічна напруженість характеризується емоція­ми занепокоєння, стурбованості чи нервозності. Вона може викликатися також суб'єктивним перебільшенням наявних труднощів або потенційних загроз. Наступний рівень — мотиваційний, який визначається станом гро­мадської думки, насамперед суб'єктивними оцінками свого соціального становища, рівня задоволення матеріальних і духовних потреб. Напруже­ність на цьому рівні характеризується настроями незадоволення в різних сферах життєдіяльності (наприклад, зростанням цін, інфляції, забруднен­ня довкілля, злочинності, безробіття). Під впливом зазначених настроїв втрачається довіра до влади, зникає відчуття особистої безпеки, поши­рюються песимістичні оцінки щодо власних перспектив і можливостей, виникає схильність до протесту. Найвищий рівень — поведінковий, коли соціальна напруженість проявляється у масових діях, що є реакцією на за­грозу особистим, груповим чи суспільним інтересам. Прикладами можуть слугувати: мітинги, демонстрації, страйки та інші прояви громадянської непокори; активізація громадсько-політичних організацій, партій і рухів у боротьбі за владу; деструктивна діяльність екстремістських груп та органі­зованої злочинності; вимушена чи добровільна міграція населення.

Сприяє цим явищам сукупність економічних, політичних, психологіч­них та інших чинників, взаємодія яких і призводить до виникнення в сус­пільстві конфліктних ситуацій. Саме на цьому підґрунті відбувається со­ціальна трансформація, розгортаються конкретні події в суспільстві. Ціле­спрямоване загострення конфліктних ситуацій в певному регіоні у визна­чений час реалізується за допомогою негативних інформаційних впливів на суспільні процеси, зокрема впливів з боку засобів масової інформації.

Інформаційне середовище завжди суттєво впливало на психічний стан людей, стереотипи їхньої поведінки в суспільстві й особистому житті, на їхні морально-етичні норми та критерії, духовні цінності. Цей вплив став особливо помітним наприкінці XX століття, коли інформаційноВСТУП

комунікаційні процеси в суспільстві значно посилилися завдяки глобаль­ній інформатизації. Як наслідок, у багато разів збільшилась ефективність використання маніпулятивних інформаційних технологій, що перетвори­лися на одне з основних джерел загроз інформаційно-психологічній без­пеці особистості, окремих соціальних груп і суспільства в цілому.

Маніпулятивні впливи на людську свідомість можуть пригнічувати або руйнувати її емоційно-вольову сферу, призводити до різноманітних психологічних відхилень і розладів. Впровадження у суспільну свідомість негативних стереотипів особливо відчутне в період кризи, коли люди у стані соціальної невизначеності, тривоги і страху найбільше піддаються інформаційно-психологічному маніпулюванню.

Йдеться про розповсюдження через систему масових комунікацій та­кої дезінформації, яка порушує суспільну стабільність, завдає шкоди пси­хічному і фізичному здоров'ю людей, збуджує національну або релігійну ненависть і ворожнечу, провокує насильство, жорстокість та ін. Ці дії, що усвідомлюються чи не усвідомлюються, призводять до розмивання мо­ральних і культурних норм суспільної поведінки, духовної деградації лю­дини й суспільства в цілому.

Для комплексного вирішення проблем захисту національного інфор­маційного простору на сучасному етапі потрібні спільні зусилля не тільки з боку органів влади, а й громадських організацій, бізнесових структур. Забезпечення необхідного рівня інформаційної безпеки вимагає, в пер­шу чергу, системного моніторингу, аналізу і прогнозування соціальних, економічних, політичних та інших змін як усередині країни, так і за кор­доном. Ці зміни постійно призводять до нових інформаційних викликів і загроз, на які необхідно оперативно й адекватно реагувати. Тому другою вимогою є системне регулювання рівня інформаційної безпеки за допомо­гою відповідних ресурсів захисту: нормативно-правових, організаційно-адміністративних, науково-технічних та ін.

Україна знаходиться на перетині потужних світових центрів впливу, насамперед РФ, СІЛА та ЄС. їхні суперечливі інтереси відносно нашої країни зумовлюють зовнішні інформаційні загрози при формуванні та ре­алізації національних інтересів. Внутрішні джерела інформаційного впли­ву пов'язані передусім із загостренням внутрішньополітичної ситуації в Україні внаслідок тривалих конфліктів у відносинах між гілками влади, суб'єктами регіонального управління, партійно-бізнесовими угрупован­нями.

Джерела загроз інформаційній безпеці можуть також породжуватися від свідомого чи несвідомого пошкодження інформаційної інфраструкту­ри, що призводить до викривлення чи спотворення інформації щодо зо­внішніх і внутрішніх інтересів. Тому об'єктами ураження в інформаційній сфері є, по-перше, особисті, суспільні й державні інтереси, а по-друге, такі складові інформаційної інфраструктури, які через пошкодження чи руйнування допускають викривлення або спотворення необхідної інфор­мації. У якості ресурсів захисту цих об'єктів від зовнішніх і внутрішніх за­гроз застосовуються нормативно-правові, організаційно-адміністративні, науково-технічні та інші методи і засоби.

Наукове опрацювання проблем захисту національного інформаційно­го простору перебуває лише на початковій стадії. Досі немає єдиного кон­цептуального погляду на сутність, форми і способи захисту національних інтересів в інформаційній сфері. Відсутні чітко сформульовані національ­ні інтереси і стратегічні цілі у цій сфері. Вітчизняне інформаційне законо­давство характеризується фрагментарністю, неповнотою і несистемністю. Неврегульованість суспільних інформаційних відносин в Україні унемож­ливлює побудову демократичного інформаційного суспільства як необхід­ної умови конкурентоспроможності держави в сучасному світі.

Комплексне вирішення проблем захисту інформаційного просто­ру України значно ускладнюється через різнорідність, розподіленість, багатозв'язність і динамічність джерел загроз, об'єктів ураження і ресур­сів захисту. Тому насамперед необхідно систематизувати, класифікувати і структурувати інформаційні фактори загроз і захисту, які суттєво впливають на забезпечення інформаційної безпеки людини, суспільства і держави.

У даній роботі з системних позицій досліджуються актуальні пробле­ми захисту національного інформаційного простору від зовнішніх і вну­трішніх викликів, загроз і ризиків. Основна увага приділяється захисту від інформаційно-психологічних і комп'ютерно-телекомунікаційних загроз, які в сучасних умовах є найбільшою небезпекою в інформаційному про­сторі України.

РОЗДІЛ 1.

ВИХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ, ПОНЯТТЯ І ПЕРЕДУМОВИ