1.2.8 Забезпечення безпеки в інформаційній сфері

Стрімке зростання інформаційних технологій призвело до поча­тку перерозподілу у суспільстві реальної влади від традиційних стру­ктур до центрів управління інформаційними потоками. Інформацій­ні технології знаходять усе ширше застосування у таких сферах, як фінансовий обіг і ринок цінних паперів, зв'язку, транспорті, висо-котехнологічних виробництвах (особливо атомних, хімічних тощо), державних системах управління і т.ін. Будь-яка диверсія у наведених сферах життєдіяльності держави й суспільства може призвести до тяжких наслідків, паралізувати як ординарні, так і складні, "високі" системи управління, збройні сили і спеціальні служби, спровокувати руйнівні аварії на екологонебезпечних об'єктах.

Не слід залишати без уваги й вплив таких безпосередніх носіїв інформації, як творчі колективи телебачення й радіомовлення, газет і журналів, інформаційних агентств, які влучно називають "четвер­тою владою".

Особливого значення вирішення проблеми інформаційної безпеки набувають у сучасних умовах глобалізації інформаційних процесів, а також; в умовах бажання ряду розвинених держав досягти доміну­вання у світі.

Забезпечення безпеки в інформаційній сфері передбачає:

• ужиття комплексних заходів щодо захисту свого інформаційного простору та входження України у світовий інформаційний простір;

• виявлення та усунення причин інформаційної дискримінації України;

• усунення негативних чинників порушення інформаційного простору, інформаційної експансії з боку інших держав;

• розробка й упровадження необхідних засобів та режимів отримання, зберігання, поширення й використання суспільне значущої інформації, створення розвиненої інфраструктури в інформаційній сфері.

29

Розділ 1 Основи національної безпеки держави

ви.

В Україні правову основу забезпечення національної безпеки ста­новлять Конституція України, Закон України "Про національну без­пеку України", інші закони і нормативно-правові акти, а також; ви­знані Україною міжнародні договори та угоди.

Діяльність щодо забезпечення національної безпеки має бути до­ступною для контролю відповідно до законодавства України.

1.3.2 Функції системи забезпечення національної безпеки

Основними функціями системи забезпечення національної безпе­ки в усіх сферах її діяльності є:

• створення й підтримка в готовності сил та засобів забезпечення національної безпеки;

• управління діяльністю системи забезпечення національної безпеки;

• здійснення планової та оперативної діяльності щодо забезпечення національної безпеки;

• участь у міжнародних системах безпеки.

Створення й підтримка в готовності сил та засобів забезпечення національної безпеки включає:

• створення правових засад для побудови, розвитку та функціонування системи;

• формування організаційної структури системи та державних органів забезпечення національної безпеки, що входять до її складу, розподіл їхніх функцій;

• комплексне забезпечення життєдіяльності складових частин (структурних елементів) системи:

• кадрове, фінансове, матеріальне, технічне, інформаційне тощо;

• підготовку сил та засобів системи до застосування згідно з призначенням.

Управління діяльністю системи забезпечення національної безпе­ки включає:

• вироблення стратегії й планування конкретних заходів щодо забезпечення національної безпеки організацію і безпосереднє керівництво системою та її структурними елементами;

• оцінку результативності дій, витрат на проведення заходів щодо забезпечення національної безпеки та їхніх наслідків;

31

Частина, І Сучасні основи інформаційної безпеки держави

Здійснення планової та оперативної діяльності щодо забезпечен­ня національної безпеки включає:

• визначення національних інтересів та їхніх пріоритетів;

• прогнозування, виявлення та оцінку можливих загроз, дестабілізуючих чинників та конфліктів, причин виникнення, а також; наслідків прояву загроз;

• запобігання та усунення впливу загроз та дестабілізуючих чинників на національні інтереси;

• локалізацію, деескалацію та розв'язання конфліктів;

• ліквідацію наслідків конфліктів або впливу дестабілізуючих чинників.

Участь у міжнародних системах безпеки включає:

• входження в існуючі та утворення нових систем безпеки;

• утворення та участь у роботі двосторонніх і багатосторонніх керівних, виконавчих та забезпечуючих органів (політичних, економічних, воєнних тощо);

• розробку відповідної нормативно-правової бази, що регулювала б відносини між; державами та взаємодію їх у галузі безпеки;

• спільне проведення планових та оперативних заходів у рамках міжнародних систем безпеки.