2 Історичні типи держави

Загалом, типологія — це вчення про типи — великі групи тих чи інших об'єктів, які во­лодіють набором загальних, характерних для кожного типу, ознак.

Типологія може розглядатися як різновид класифікації, яка включає в себе дослідження підстав поділу на типи та характеристику самих типів. Класифікація є не лише способом упорядкування, систематизації результатів наукових досліджень, але і могутнім засобом отримання нового знання: вона дозволяє передбачити існування невідомих раніше об'єктів (характерний приклад — таблиця хімічних елементів Менделєєва) або розкрити нові зв'язки між вже відомими явищами.

3 Енгельс Ф. Походження сім'ї, приватної власності і держави. С. — 153.

1Общая теория государства и права: Академический курс в 3-х томах. Т. 1. — С. 183.

2Сухонос В. В. Теорія держави і права: Навчальний посібник. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. — С. 294—325.

1 Маркс К„ Енгельс Ф. Твори. — К„ 1963. — С. 6—7.

2Шевченко О. О. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник для студентів юрид. вузів та факуль­тетів. — К.: Вентурі, 1994. — С. 7.

3 Общая теория государства и права: Академический курс в 3-х томах. Изд. 2-е, перераб. и доп. Отв. ред. проф. М. Н. Марченко. Том I. — М.: ИКД «Зерцало-М»,2002. — С. 186.

1 Там само. — С. 222.

1^г Шульженко Ф. ТІ. Соціально-правова держава в Україні: проблеми становлення та модернізації: Монографія. —

К.: КНЕУ, 2007. — С. 22.

1 Шульженко Ф. ТІ. Соціально-правова держава в Україні: проблеми становлення та модернізації: Монографія. — К.: КНЕУ, 2007. — С. 24.

1 Шульженко Ф. ТІ. Соціально-правова держава в Україні: проблеми становлення та модернізації: Монографія. — К.: КНЕУ, 2007. — С. 24.

1 Теория государства и права. — J1: Издательство Ленинградского университета, 1982. — С. 200—201.

2Аристотель. Политика // Історія вчень про право і державу: Хрестоматія дія юридичних вузів і факультетів / Уклад., заг. ред. — проф., д-р істор. наук Г. Г. Демиденко. 2-е вид., доп. і змін. — Харків: Легас, 2002. — С. 54.

3 Маккіавеллі Н. Рассуждения о первой декаде Тита Ливия І І Історія вчень про право і державу: Хрестоматія для юридичних вузів і факультетів/ Уклад., заг. ред. — проф., д-р істор. наук Г. Г. Демиденко. 2-е вид., доп. і змін. — Харків: Легас, 2002. — С. 138.

4Шарль Монтескье. О духе законов // Історія вчень про право і державу: Хрестоматія для юридичних вузів і факуль­тетів/ Уклад., заг. ред. — проф., д-р істор. наук Г. Г. Демиденко. 2-е вид., доп. і змін. — Харків: Легас, 2002. — С. 251.

1Шарль Монтескье. О духе законов. — С. 251.

1 Опришко В. Ф. Сутність та основні напрями державно-правової реформи як умови модернізації суспільства і держави// Теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвит­ку суспільства і держави: Монографія/В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, О. О. Гайдулін та ін.; За заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка. — К.: КНЕУ, 2006. — С. 291.

2 Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком Інте£, 2006. — С. 140.

3Общая теория государства и права: Академический курс в 3-х томах. Изд. 2-е, перераб. и доп. Отв. ред. проф. М. Н. Марченко. Том I. — М. : ИКД «Зерцало-М», 2002. — С. 301.

4 Котюк В. О. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник. — К.: Атіка, 2005. — С. 176.

1Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К. : Юрінком Інтер, 2006. — С. 213; Теорія держави і права: Навч. посіб./А. М. Колодій, В. В. Копейчиков, С. JI. Лисенков та ін.; за заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копейчикова. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — С. 48.

2 Котюк В. О. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник. — К.: Атіка, 2005. — С. 176.

3 Там само. — С. 177.

1 Шаповал В. Феномен державного органу (органу держави) або органу державної влади: теоретико-правовий і конституційний аспекти // Право України. — 2003. — № 8 С. 27—28.

1 Общая теория государства и права: Академический курс в 3-х томах. — Т. 1. — С. 260.

127

1 Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К: Юрінком Інтер, 2006. — С. 70; Теорія держави і права: Навч. посіб./А. М. Колодій, В. В. Копейчиков, С. JI. Лисенков та ін.; за заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копейчикова — К.: Юрінком Інтер, 2002. — С. 83; Сухонос В. В. Теорія держави і права: Навчаль­ний посібник. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. — С. 177.

1Общая теория государства и права: Академический курс в 3-х томах. — Т. 1. — С. 338.

1 Чезаре Беккаріа. О преступлениях и наказаних // Історія вчень про право і державу. — С. 275—278.

1 Общая теория государства и права: Академический курс в 3-х томах. — Т. 1. — С. 338.

2Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи/ За ред. Ю. С. Шемшученка. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. — С. 91.

1 Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком Інтер, 2006. —С. 155.

1 Аристотель. Политика І І Історія вчень про право і державу. — С. 52.

1 Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. Том I. — С. 504.

2 Там само. — С. 506.

3 Котюк В. О. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник. — К.: Атіка, 2005. — С. 157.

4 Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. Том I. — С. 499—500.

1Теория государства и права: Курс лекций/ Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. — 2-е изд., перераб. й доп. М.: Юристь, 2001. — С. 118—119.

2 Deutsch К. Politics and Government. How People deside Their Fate. Boston, 1976. — P. 14.

1 Конституционное право зарубежных стран: Изд. 2-е исправ. й доп. — М.: Изд-во БЕК. — С. 448.

142

2 Общая теория государства и права: Академический курс в 3-х томах. Том I. — С. 517.

1Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник/За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком Інте£, 2006. — С. 214.

2Котюк В. О. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник. — К.: Атіка, 2005. — С. 157.

1 Грушевський М. Ілюстрована історія України. —Київ-Львів., 1913. —Репринтне відтворення видання 1913 р. — С. 39.

1Яків Козельський. Философические предложения // Історія вчень про право і державу: Хрестоматія для юридич­них вузів і факультетів/ Уклад., заг.ред. — проф.., д-р істор. наук Г. Г. Демиденко. 2-е вид., доп. І змін. — Харків: Ле­гас, 2002. — С. 349—358.

2Аристотель. Политика// Історія вчень про право і державу: Хрестоматія для юридичних вузів і факультетів/ Уклад., заг. ред. — проф., д-р істор. наук Г. Г. Демиденко. 2-е вид., доп. І змін. — Харків: Легас, 2002. — С. 57—61.

1 Драгоманов М. П. Вибране. — К., 1991. — С. 469.

1 Общая теория государства и права: Академический курс в 3-х томах. Том I. — С. 504.

146

1 Общая теория государства и права: Академический курс в 3-х томах. Изд. 2-е, перераб. и доп. Отв. ред. проф. М. Н. Марченко. Том I. — М.: ИКД «Зерцало-М»,2002. — С. 506.

2Там само.

1 Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком Інтер, 2006. —С. 213.

1 Крупчан О. Референдум: світовий досвід і сьогодення України // Право України, 2003, № 8. — С. 35.

2 Там само. — С. 32.

3 Там само. — С. 32—33.

1 Розкрийте структуру політичної системи у широкому й у вузькому значенні цього поняття.

2 Розкрийте співвідношення політичної влади та державної влади.

1 Охарактеризуйте значущість безпосередніх суб'єктів політичної системи в процесі ре­алізації політичної влади.

2 Цицерон Марк Туллій. О государстве // Історія вчень про право і державу: Хрестоматія для юридичних вузів і факультетів/ Уклад., заг.ред. — проф., д-р істор. наук Г. Г. Демиденко. 2-е вид., доп. і змін. — Харків: Легас, 2002. — С. 70—71.

1 Шульженко Ф. ТІ. Соціально-правова держава в Україні: проблеми становлення та модернізації: Монографія. — К.: КНЕУ, 2007. — С. 56.

1 Раціоналізм — це одна із найбільш впливових течій у філософії XVII — початку XVIII ст.; історично першою його формою вважається антична натурфілософія; зокрема, у Платона настанови пріорітету розуму виявилися в об­ґрунтуванні античної геометрії як дедуктивної побудови; антична геометрія мала значний вплив на вирішення бага­тьох проблем в астрономії, що призвело до створення однієї із найбільш універсальних систем опису світу Птолемея. Гносеологічно раціоналізм був заснований на тій ідеї, що почуття здатні зраджувати людину; і тому істинні основи криються лише в мисленні, яке, своєю чергою, потребує певної культури (Парменід). У середньовіковій філософії ця традиція реалізувалась у системі дедуктивних знань. У новоєвропейській історії традиція раціоналізму представлена іменами Р. Декарта, Б. Спінози та ін.

2Шульженко Ф.П. Історія політичних і правових вчень: Підручник / Ф. П. Шульженко. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — С. 429.

3Теорія держави і права: Академічний курс: Підручник / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком Інтер, 2006. Т.1— С. 227; Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. — Т. 1. — С. 50.

4Кант И. Собрание починений: В 8 т. — М., 1994. — Т.7. — С. 14—35.

1 Шульженко Ф. ТІ. Історія політичних і правових вчень: Підручник / Ф. П. Шульженко. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — С. 430.

2 Там само. — С. 451.

3Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К: Юрінком Тнтер, 2006. — С. 56; Общая теория государства и права: Академический курс в 3-х томах. — Т. 1. — С. 56—57.

1 Иеринг Р. Борьба за право. — М., 1991 — С. З—64.

1 відповідні юридичні «позиції» та статуси суб'єктів права); у період ранньо-феодальної монархії у Франції вищий стан представляли герцоги і графи, які були васалами короля; нижче за них знаходилися барони, які одержували зем­лю від герцогів і графів; ще нижче — дрібні дворяни-лицарі; феодально залежне селянство Франції поділялося на сервів і вілланів. Повинності сервів не були точно визначені, їх можна було продавати із землею та без землі; серви мали сплачувати «талью» — невизначену подать — та відбувати панщину, тобто за юридичним статусом це були кріпаки.

2^г Шевченко О. О. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч.посібник для студентів юрид.вузів та факульте­тів. — К.: Вентурі, 1994. — С. 82.

3Шульженко Ф.П. Історія політичних і правових вчень: Підручник / Ф. П. Шульженко. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — С. 432.

1 Огюст Конт. Система позитивной политики І І Історія вчень про право і державу. — С. 462.

2Остін Джон. Определение области юриспруденции // Історія вчень про право і державу. — С. 464.

1 Иеринг Р. Борьба за право. — М., 1991. — С. З—64.

1 Соціальні норми додержанного суспільства не можуть бути зараховані ані до категорії правових, ані до кате­горії моральних норм; це — мононорми, що забезпечувалися всім колективом громади, а не спеціальним апаратом примусу, який був відсутній у первісному суспільстві.

1 Общая теория государства и права: Академический курс в 3-х томах. Изд. 2-е, перераб. и доп. Отв. ред. проф. М. Н. Марченко. — Т.2. — С. 95.

1 Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави: Вид. 5-те, зі змінами. Навч. посібник. — К.: Атіка. — 2001. — С. Общая теория государства и права: Академический курс в 3-х томах. Изд. 2-е, перераб. и доп. Отв. ред. про(|. М. Н. Марченко. — T.2. — С. 314—319.

2ЕллинекГ. Соціально-зтическое значение права, неправды и наказания (1878)// Історія вчень про право і державу: Хрестоматія дія юридичних вузів і факультетів/ Уклад., заг. ред. — проф., д-р істор. наук Г. Г. Демиденко. 2-е вид., доп. I змін. — Харків: Jlerac, 2002. — С. 485.

1 Гуго Г. Учебник по курсу цивилистики (1823). Учение о праве как таковом и его отличие от учения о нрав­ственности // Історія вчень про право і державу: Хрестоматія для юридичних вузів і факультетів/ Уклад., заг. ред. — проф., д-р істор. наук Г. Г. Демиденко. 437.

1 Підопригора О. А. Основи римського приватного права: підручник для студентів юрид.вузів та факультетів. — К.: Вентурі, 1997. — С. 3.

1 Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави: Видання 5-те, зі змінами / Навчальний посібник. — К.: Атіка. — 2001. — С. 125.

2Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник/За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — С. 767.

1 Общая теория государства и права: Академический курс в 3-х томах. Изд. 2-е, перераб. и доп.; Отв. ред. проф. М. Н. Марченко. — С. 255.

2 Там смо. — С. 255.

3 Теорія держави і права: Академічний курс: Підручник/ За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — С. 355—356.

1Ієрінг Р. Боротьба за право. — М. — С. З—64.

Алексееве С. С., Ігнатенко Г. В. и др. Теория государства и права: Учебник для юридических фузов и факульте­тов, 3-е изд. — М.: Норма. — 2009,— С. 284—286.

1 В цьому місці і у подальшому — в процесі розгляду питань даної теми — мова йде про юридичну нормотворчу діяльність виключно j широкому розумінні цього поняття.

2 Рабінович П. М. Основи загальної теорії держави та права. — К.: Атіка, 2001. — С. 103.

1 Ющик О. І. Законодавчі акти в системі законодавства України / Парламентська реформа: теорія та практика. — К„ 2001. — С. 160.

1Юлдашев О. Методологічні засади нормотворчої діяльності органів державного управління в сфері економіки // Право України. — 2007. — № 2. — С. 99.

1 У світовій державно-правовій практиці формою безпосередньої демократії є також інститут народної законо­давчої ініціативи.

Вперше народна законодавча ініціатива була запроваджена в XIX ст. в окремих штатах СІЛА. На сьогодні цей ін­ститут закріплений також конституціями ряду європейських держав — Румунії, Литви, Латвії, Македонії, Словенії та інших. Зокрема, в Італії народна законодавча ініціатива здійснюється шляхом внесення до парламенту постатейно ро­зробленого законопроекту від імені не менш, ніж 50 тис. виборців. В Австрії кожна пропозиція, що надійшла до центральної виборчої комісії від імені 100 тис. виборців, або від однієї шостої частини громадян у трьох землях, які наділені виборчими правами, передається на обговорення до парламенту. Така пропозиція повинна мати форму зако­нопроекту.

1 Нормативно-правові акти міністерств та інших органів державної влади набувають юридичну силу через 10 днів після їх реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Однією із особливостей набрання чинності нормативно-правовими актами міністерств та інших органів держав­ної виконавчої влади є їх обов'язкова державна реєстрація, яка здійснюється відповідно до вимог Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» у ре­дакції від 21.05.98 р. та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших орга­нів виконавчої влади, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731.

2 Абз. 4 п. 3.1. Рішення Конституційного Суду України від 06.10.2010 р. № 21-рп (справа про корупційні право­порушення та введення в дію антикорупційних законів).

1 Келъман М. С., Мурашин О. Г. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тестами): Підручник. — К.: Кон­дор, 2002. — С. 61;

2 Теорія держави і права: Навч. посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копейчиков, С. JI. Лисенков та ін.; за заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копейчикова. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — С. 192.

1 Підопригора О. А. Основи римського приватного права: підручник для студентів юрид.вузів та факультетів. — К.: Вентурі, 1997 — С. 26—27;

1 Общая теория государства и права: Академический курс в 3-х томах. Т. 3. — С. 48.

2 Теория государства и права: Курс лекцій/ Под ред. Н. И. Матузова і А. В. Малько. — С. 165.

3 Там само. — С. 375.

1 Кельман М. С., Мурашин О. Г. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тестами): Підручник. — К.: Кон­дор, 2002. — С. 61.

2Гайдулін О. О. Європейське контрактне право (загальна частина): курс лекцій/ О.О.Гайдулін. — К. : КНЕУ, 2008. — С. 86.

1 Шевчук С. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод: практика застосування та прин­ципи тлумачення у контексті сучасного українського праворозуміння // Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. — 1999. — № 2. — С. 225.

2Селіванов А. О. Право тлумачити закони та юридичні наслідки застосування офіційної інтерпретації // Вісник Верховного Суду України. — 2006. — № 7. — С. 2.

1Общая теория государства и права: Академический курс в 3-х томах. Т. 2. — С. 250.

1Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. Т. 2. — С. 179.

2Гайдулін О. О. Європейське контрактне право (загальна частина): курс лекцій/ О. О. Гайдулін. — К.: КНЕУ, 2008. — С. 90, 93—94.

1 Мова йде про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, що здійснюється відповідно до Указу Президента України від 03.01.92 р. «Про державну реєстрацію нормативно- правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади».

1 Ющик О. І. Законодавчі акти в системі законодавства України /Парламентська реформа: теорія та практика. — К„ 2001. — С. 160.

1 Теория государства и права: Курс лекцій/ Под ред. Н. И. Матузова і А. В. Малько. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Юристь, 2001. — С. 394. Одним із визначальних критеріїв виділення тих чи інших правових систем, (а, отже, і правових сімей) є особливості їх центральних елементів, тобто особливі риси системи права.

2 Теорія держави і права: Навч. посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копейчиков, С. JI. Лисенков та ін.; за заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копейчикова. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — С. 118.

3 Там само. — С. 199.

4Міжнародне право не входить до внутрішньодержавної системи права і регулює відносини між суб'єктами різ­ної державної належності.

1КелъманМ. С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права (з схемами, кросфордами, текстами): Підручник. — К.: Кондор, 2002. — С. 104.

1 Предметом конституційного права є права і свободи людини і громадянина, взаємозв'язки у системі «держава і громадянин», основи державного і суспільного ладу, особливості співвідношення та взаємозв'язку вищих органів державної влади, територіальний устрій).

2Сухонос В. В. Теорія держави і права: Навчальний посібник. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2005.— С. 392.

1 Завданням Кримінального права є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, у нормах даної галузі визначається, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили; тобто особливістю норм Кримінального права є те, що вони забороняють певні діяння людей під загрозою застосування особливих заходів державного примусу; (зокрема, за заподіяння насильницького донорства передбачено покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох ро­ків або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, з штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого).

2Серед особистих немайнових прав, які є предметом Цивільного права є права, що забезпечують природне існування фізичної особи. У нормах Цивільного права закріплюється право особи на захист, яке вона здійснює на свій розсуд; так, серед прав, які забезпечують природне існування фізичної особи, закріплено зокрема і право на донор­ство; при цьому захистити це право особа може на свій розсуд; приміром, перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом передбачає відшкодування збитків, припинення дії, яка порушує право та ін.). Розпорядження своїм правом на захист — це уповноважуюча норма цивільного права, яка полягає у наділенні особи, яка вважає свої права порушеними, невизнаними чи оспореними, можливості застосувати заходи захисту законом чи договором.

3Сухонос В. В. Теорія держави і права: Навчальний посібник. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2005.— С. 386.

Кельман М. С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права (з схемами, кросфордами, текстами): Підручник. — К.: Кондор, 2002. — С. 104.

1 Шемшученко Ю. С. Галузь права // Юридична енциклопедія. — К., 1998. — T. 1. — С. 549.

1 Кравченко В. В. Конституційне право України: Навчальний посібник / Друге вид., доповнене. — К.: Атіка, 2002. — С. 149—150.

1 Монтескье Ш. О духе законов І І Історія вчень про право і державу: Хрестоматія для юридичних вузів і факуль­тетів/ Уклад., заг. ред. проф., д-р істор. наук Г. Г. Демиденко. 2-е вид., доп. І змін. — Харків: Jlerac, 2002. — С. 248.

1 Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К: Юрінком Інтер, 2006. — С. 445.

1 Сухонос В. В. Теорія держави і права: Навчальний посібник. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. — С. 490.

1Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник/За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком Інте£, 2006. — С. 436.

2Гайдулін О. О. Теорія держави і права: Автодидактичний комплекс. — К.: ПІ 111, 2003. — С. 122.

3 Серед юридичних діянь, які здійснюються на підставі волевиявлення їх суб'єктів виділяють, крім правомірних діянь, також і неправомірні діяння — правопорушення.

4Общая теория государства и права: Академический курс в 3-х томах. Ч. 3. — С. 431.

1Гайдулін О. О. Теорія держави і права: Автодидактичний комплекс. — К.: ППП, 2003. — 240 с. — С. 496; Кель- манМ.С., МурашинО.Г. Загальна теорія права (з схемами, кросфордами, текстами): Підручник. — К.:Кондор, 2002. — С. 131; Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави: Видання 5-те, зі змінами / Навчальний посібник. — К.: Атіка. — 2001. — С. 85.

1 Зокрема, це сталося з так зв. «Конституцією Пилипа Орлика»; український учений, професор Київського універ­ситету ім. Св. Володимира В. Антонович, наголошуючи на тому, що «принцип демократизму» «проходив червоною стрічкою крізь усю історію України», вказував — «не однаково легко кожну провідну ідею завести в життє, труднійш за все ту, що стоїть найближче до вселюдського ідеалу — демократичний принцип»; при цьому В. Антонович серед найважливіших чинників такого гальмування виділяв також і не достатньо розвинутий рівень політичної свідомості.

2^г Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник/ За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком Інте£, 2006. — С. 355—356.

3Алексеев С. С., Ігнатенко Г. В. и др. Теория государства и права. Учебник для юридических фузов и факульте­тов, 3-е изд. — М.: Норма. — 2009. — С. 284—286.

1 Враховуючи особливу значущість даного виду юридичної діяльності, питанням тлумачення норм права присвя­чена окрема тема даного підручника.

1Враховуючи значущість цього акту, його особливості грунтовно розкриваються в наступному питанні даної теми.

1 Приводом дія розгляду справи стало конституційне звернення ВАТ «Лубнифарм». Підставою для розгляду справи стала наявність неоднозначного застосування положень частини другої статті 6 Закону Української РСР «Про зовнішньое­кономічну діяльність» Вищим арбітражним судом України і Генеральною прокуратурою України, що на думку суб'єкта права на конституційне звернення, призвело до порушення його конституційних прав.

2 У ч.2. ст.6 Закону Української РСР «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 p., закріплено: «Зовнішньое­кономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом».

3 Громадянин 1.1. Слободянюк звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлума­чення положення пункту 12 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (надалі — ЦПК), посилаючись на те, що в одних випадках суди України розглядали в апеляційному порядку скарги на ухвали про від­мову в роз'ясненні рішення, а в інших — відмовляли у прийнятті до розгляду таких скарг, (тобто мало місце неодно­значне застосування вказаної норми ЦПК).

1Громадянин О. І. Гулеватий звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлума­чення частини другої статті 164 Кримінального Кодексу України для з'ясування питання, чи можна вважати керівни­ків та інших службових осіб підприємств, установ, організацій, в тому числі — комерційних банків, заснованих з 1991 р. на приватній та колективній формах власності, суб'єктами службових злочинів у період до внесення змін до статті 164 КК 1960 p.; Громадянин О. І. Гулеватий вважав, що «слідчі та судові органи неоднозначно тлумачать закон про визначення поняття службової особи, яка може бути суб'єктом службового злочину за станом на 1991—1994 ро­ки». Результатом цієї неоднозначності, зазначає автор звернення, стало безпідставне визнання його суб'єктом служ­бових злочинів, що призвело до незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності.

2 Указ Президії Верховної Ради Української РСР «Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу Української РСР» від 12.01.1983 р. № 4571-Х у редакції від 01.09.2001 р.

3 Закон України «Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів Укра­їни та Кодексу України про адміністративні правопорушення від 28.01.1994 р. № 3888-ХІІ у редакції від 01.09.2001 р.

4 Указ Президії Верховної Ради Української РСР «Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу Української РСР» від 12.01.1983 р. № 4571-Х у редакції від 01.09.2001 р.

1Опришко В. Ф. Проблеми конституційної реформи//Правове регулювання економіки: 36. наук, праць. Вип. 4 / Головаредкол. В. Ф. Опришко. — К.: КНЕУ, 2003. — С. 8.

1 Закон України «Про міжнародне приватне право» у редакції від 16.02.2010 р. // Відомості Верховної Ради Укра­їни, — 2005, — № 32 — Ст. 442. — Ст. 4.

2Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01.11.96 року за № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

1 Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави: Видання 5-те, зі змінами / Навчальний посібник. — К.: Атіка. — 2001. — С. 128.

1 Иншаков С. М. Зарубежная криминология: Учеб. пособие для вузов. — 2-е изд. — М., 2003. — С. 135.

254

1 Наприклад, Президент Росії Д. Медведев звільнив Ю. Лужкова з посади мера м.Москви «у зв'язку з втратою до­віри». Втрата довіри — це особлива підстава для звільнення з посади мера.

1 «Верховна Рада України за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів України від її конститу­ційного складу може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України».

2^г «Президент України може достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо протягом три­дцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися».

3КельманМ. С., Мурашин О. Г. Загальна теорія права (з схемами, кросфордами, текстами): Підручник. — К.: Кондор, 2002. — С. 200.

1 Теорія государства и права: Курс лекцій/ Под ред. Н. И. Матузова і А. В. Малько. — 2-е изд., перераб. и доп. —. М.: Юристь, 2001. — С. 550.

2Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. — 3 — С. 160.

3 Там само. — С. 160.

1 Общая теория государства и права: Академический курс / в 3-х томах. T.3 — С. 160.

275

1 Еллинек Г. Социально-этическое значение права, неправды и наказания// Історія вчень про право і державу: Хрестоматія для юридичних вузів і факультетів/ Уклад., заг. ред. — проф., д-р істор. наук Г. Г. Демиденко. 2-е вид., доп. і змін. — Харків: Легас, 2002. — С. 490.

2Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник/ За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенка. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — С. 544.

1 Теорія государства и права: Курс лекцій/ Под ред. Н. И. Матузова і А. В. Малько. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Юристь, 2001. — С. 568.

1 Соловьев В. С. Право и нравственность. Очерки из прикладной этики. — СПб., 1899., — С. 36.

2^г Гегель Г. Ф. Философия права/ Пер. с нем. — М., 1990. — с. 365.

3Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник/За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком Інтер, 2006,— с. 554.

1Кельман М. С. Мурашин О. Г. Загальна теорія права. — С. 233.

1 Общая теория государства и права: Академический курс в 3-х томах. Изд. 2-е, перераб. и доп. Отв. ред. проф. М. Н. Марченко. Том 3. — М.: ИКД «Зерцало-М», 2002. — С. 306.

Єллінек Г. Соціально-зтическое значение права, неправды и наказания // Історія вчень право і державу. — С. 490.

1 Теорія держави і права: Академічний курс: Підручник/За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — С. 566.

1 Єллінек Г. Вказана праця. С. 490.

Там само.

1 Козюбра М. І. Конституційний ідеалізм та конституційний нігілізм як прояви дефіциту правової культури // На­укові записки. Національний університет «Києво-Могилянська Академія». — Т.5 3: Юридичні науки/Заг. ред- кол.:В. С. Брюховецький та ін.; НаУКМА. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія»,2006. — С. З—7.

2 Алексееве С. С., Ігнатенко Г. В. и др. Теория государства и права: Учебник для юридических фузов и факульте­тов, 3-е изд. — М.: Норма. — 2009. — С. 284—286.

1Скуратівський А. Взаємозв'язок правової культури і соціального буття в процесі суспільної трансформації // Право України. — 2004. — № 1. — С. 168.

2Поняття «правова система» або «національна правова система» охоплює усі правові явища, які існують у суспі­льстві — правосвідомість, норми права, система права, система законодавства, правореалізація, правозастосування, правовідносини, законність, правопорядок тощо.

1 Общая теория государства и права: Академический курс в 3-х томах. Изд. 2-е, перераб. и доп. / Отв. ред. проф. М. Н. Марченко. Том 3. — М.: ИКД «Зерцало-М», 2002. — Т. 3. — С. 371.

1 Общая теория государства и права: Академический курс в 3-х томах. Изд. 2-е, перераб. и доп. Отв. ред. проф. М. Н. Марченко. Том 3. — М.: ИКД «Зерцало-М»,2002. — Т. 3. — С. 322.

1 Там само. — С. 326.

1 Монтескье Ш. О духе законов // Історія вчень про право і державу: Хрестоматія для юридичних вузів і факуль­тетів/ Уклад., заг. ред. — проф., д-р істор. наук Г. Г. Демиденко. 2-е вид., доп. і змін. — Харків: Легас, 2002. — С. 251—252.

2Селіванов В. Державна влада як елемент державноупорядженого суспільства // Право України. — 2006. — № 9. — С. 10.

1 Демидов А. И.,Малько А. В. Политология в вопросах и ответах. — М.: Юристь, 1998. — С. 43—44.

2 Райт Г. Державне управління /Перекл. З англійської В. Твашка, О. Коваленко, С. Соколик. — К: Основи, 1994. — С. 20.

3 Теория государства и права: Курс лекцій/ Под ред. Н. И. Матузова і А. В. Малько. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Юристь, 2001. — С. 320.

1 Общая теория государства и права: Академический курс в 3-х томах. T.3 — С. 90.

2Сухонос В. В. Теорія держави і права: Навчальний посібник. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. — С. 518.

1 Мамутов В. К., Хахулина К. С. Общеправовые конструкции// Юридический вестник. — 2001. — № 4 — С. 105.

2 Алексеев С. С. Теория права. — М., 1995. — С. 218.

¹ Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования/ Пер. с англ. — М., 1994. — С. 8.

1 Шундиков В. К. Инструментальная теория права — перспективное направление научного исследования // Пра­

2воведение. — 2002. — № 2. — С. 17.

3Бобровник С. В. Правове регулювання суспільних відносин та реалізація права// Правова держава. — Вип. 7. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 1996. — С. 103—108.

1 Гегель Г. Философия права. — М., 1990. — С. 202.

1 Теория государства и права: Курс лекцій/Под ред. Н. Матузова и А. Малько. — М.: Юристь, 2001. — С. 502—505.

304

1 Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник/ За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком Інте£, 2006. — С. 675.

Юлдашев О. Методологічні засади нормотворчої діяльності органів державного управління в сфері економіки// Право України. — 2007. — № 2. — С. 99.

1 Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник/За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К.:Юрінком Ін­тер, 2006,— с. 577—578, 585—586.

2 Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник/За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — С. 586. Мірошниченко М. Системно-інформаційний підхід у дослідженні правової системи // Право України. — 2006. —

3№ 8. — С. 35—38.

1 Марченко М. Н. Правовые системы современного мира. Учебное пособие. — М.: ИКД «Зерцало — М», 2001. — С. 13—24; Сухонос В. В. Теорія держави і права: Навчальний посібник. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. — С. 268.

2Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник/За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — С. 450, 585—586.