2. Мета, функції та сутність правової діяльності

Правова діяльність — це складне правове явище, розкрити природу якого можливо, на­самперед, за допомогою опанування специфічних рис її мети, функцій та сутності.

Особливе місце в процесі характеристики особливостей будь-якої діяльності, займає її мета. Саме мета є тим інтеграційним фактором діяльності, що об'єднує усі інші її елементи. Завдяки ме­ті діяльність набуває системного характеру. У структурі діяльності можуть змінитися майже усі її елементи, проте, якщо зміниться мета, як інтегруючий їх фактор, то ця діяльність змінює свою якість та набуває іншу мету, а, отже і іншу сутність. Так, виробнича діяльність спрямована на за­безпечення економічних потреб, політична діяльність — на забезпечення відповідних індивідуаль­них, групових та загальносоціальних інтересів суб'єктів політичної системи тощо.

Правова діяльність як один із найважливіших видів суспільної діяльності здійснюється уповноваженими суб 'єктами з метою врегулювання найважливіших суспільних відносин ві­дповідно до вимог права, узгодження спірних правових ситуацій та задоволення на цій осно­ві індивідуальних, групових і загальносоціальних потреб та інтересів.

Мета правової діяльності зумовлює відповідні її завдання — ті конкретні пріоритети, які ставлять перед собою її провідні суб'єкти задля задоволення певних потреб.

Так, необхідність підтримання нормальної життєдіяльності найважливіших суспільних відносин, обумовлює відповідні завдання нормотворчої діяльності — розроблення, обгово­рення та прийняття нормативно-правових актів, інших юридичних джерел, внесення змін та доповнень до чинних норм права тощо.

Необхідність виконання та додержання нормативно-правових приписів, зумовлює відповідні завдання правозастосовчої діяльності — вирішення конкретних юридичних справ, застосування заходів державного примусу та юридичної відповідальності до правопорушників тощо.

Завдання правової діяльності обумовлюють певні напрями її впливу на суспільне та дер­жавне життя (функції), головними серед яких є регулятивна та охоронна¹. Тобто саме ці функції правової діяльності розкривають реальне призначення та сутність правової діяльності, виявляють, що в цій діяльності є головним.

Так, функціональне призначення правової діяльності в процесі нормотворення визначається регулятивною функцією, яка виявляється у діяльності щодо розробки, обговорення, прийняття та введення в дію норм права тощо. Функціональне призначення правової діяльності в процесі засто­сування норм права зумовлено охоронною функцією, що виявляється у таких напрямах юридичної діяльності, як правозабезпечувальна, превентивна, правовідновлююча, компенсаційна, каральна.

Оскільки правова діяльність — це цілісний правовий феномен, прояв взаємозв 'язків юри­дичного нормотворення та застосування норм права як єдиного процесу правоутворення на­очно виявляється саме на рівні допоміжних функцій правової діяльності.

Приміром, у процесі нормотворчої діяльності особливе значення відіграє правоспря- мовуюча функція юридичної діяльності. Так, бажаючи досягти поставленої мети правово­го регулювання суб'єкти нормотворення прагнуть, аби норми права набули найбільшої ефективності. Досягти бажаного результату суб'єкту нормотворення, спрямовуючи шляхи формування, зміни та розвитку права відповідним чином з метою врегулювання нових суспільних відносин, заповнення прогалин, усунення існуючих суперечностей тощо, до­помагає саме аналіз юридичної практики правозастосування у площині фактичних право­відносин тощо.

Своєю чергою, в процесі реалізації норм права особливе значення відіграють правотворча та правотлумачна функції юридичної діяльності. Враховуючи те, що відносини у суспільстві розви­ваються досить динамічно, а законодавцю та іншим уповноваженим суб'єктам нормотворчої діяль­ності далеко не завжди вдається вчасно і ефективно реагувати на ці об'єктивні зміни, внаслідок чого виникають численні правові прогалини і колізії, юридична практика, приймаючи персоні фі- ковані правові рішення, створює прецеденти, які врегульовують суспільні відносини, нерегламен- товані правовими нормами. Крім того, внаслідок абстрактного характеру норм права, досить складним уявляється з'ясування змісту норм права. Юридична практика, створюючи моделі тлу­мачення норм права, забезпечує таким чином правильне та однакове розуміння їх змісту, внаслі­док чого формуються передумови для правильної та ефективної реалізації норм права.

Таким чином, сутність правової діяльності як специфічного правового феномену полягає у регламентації, забезпеченні та охороні прав і законних інтересів учасників правовідносин.