3. Правове регулювання та його механізм

Як особливий правовий феномен, правове регулювання — вольова діяльність відповідних компетентних суб 'єктів, у ході якої визначаються моделі суспільних відносин, докладають­ся зусилля до перетворення цих моделей в об 'єктивну правову дійсність суспільного життя та оптимальним здобутком (підсумком) якої є фактичне досягнення модельованих резуль­татів, тобто бажаного стану регульованих відносин.

Тому правове регулювання, відображаючи рух правової дійсності, являє собою певний тривалий процес, що включає відповідні, взаємопов'язані між собою стадії:

І. Формування норми права. Змістом цієї стадії є:

1. Визначення правила поведінки, яке спрямоване на задоволення тих чи інших інтересів, які знаходяться у сфері правового регулювання.

2. Визначення гіпотези норми права (юридичного факту) — відповідних спеціальних умов, за наявності яких настає дія загальних правил і які дозволяють перейти від загальних правил до більш конкретних ситуацій.

3. Визначення юридичного змісту правовідносин — встановлення конкретного юридич­ного зв'язку з чітким розподілом суб'єктів на уповноважених та зобов'язаних.

П. Виникнення суб'єктивних прав та суб'єктивних юридичних обов'язків, що відбу­вається в результаті формування юридичного змісту правовідносин, тобто закріплення пра­вил об'єктивного юридичного права.

Ш. Реалізація суб'єктивних прав та суб'єктивних юридичних обов'язків у фактичних правовідносинах. Змістом цієї стадії є реалізація суб'єктивних грав та юридичних обов'язків, за яких правове регулювання досягає своїх цілей — дозволяє інтересу суб'єкта задовольнитися. Реалі­зація норм права може здійснюватися у трьох формах — дотримання, виконання та використання.

IV. Застосування норм права. На відміну від попередніх, ця стадія вважається факуль­тативною, оскільки вона вступає в дію лише у разі, якщо безперешкодна, безпосередня фор­ма реалізації норм права шляхом звичайної правомірної поведінки неможлива, у зв'язку з чим виникає необхідність у правозастосовчій діяльності.

Так, початковий етап правового регулювання — (це в процесі формування норми права ви­значається її логічна структура — гіпотеза, диспозиція та санкція), спрямований на регламента­цію суспільних відносин — встановлення моделі юридичного зв'язку з певним розподілом суб'єктів на уповноважених та зобов'язаних в юридичній площині правовідносин, (як-то, відпо­відне спрямування потенційних учасників правовідносин на досягнення певних цілей і завдань, попередження про настання як негативних, так і позитивних наслідків їх діянь тощо).

На наступних етапах шляхом реалізації норм права у фактичній площині правовідносин від­бувається індивідуалізація і конкретизація прав і обов'язків, визначених у юридичній площині пра­вовідносин. Це означає, що після настання певних обставин (юридичних фактів), передбачених у гі­потезах норм права, учасники конкретних правовідносин на підставі приписів, (сформульованих на рівні об'єктивних, юридичних норм), використовують суб'єктивні права, виконують суб'єктивні юридичні обов'язки, дотримуються певних заборон на рівні фактичного змісту правовідносин шля­хом відповідних форм реалізації норм права (використання, виконання, дотримання).

На рівні фактичного змісту правовідносин загальна (об'єктивна) модель поведінки конкре­тизується на суб'єктивному рівні — у суб'єктивних правах та суб'єктивних юридичних обо­в'язках. Це відбувається шляхом актів реалізації норм права — фактичної поведінки суб'єктів, що пов'язується із завершенням механізму правового регулювання, оскільки забезпечується той результат, на який було спрямоване волевиялення суб'єктів нормовторчої діяльності.

Проте, якщо на шляху безпосередньої реалізації норм права зустрічаються перешкоди, виникають передумови здійснення правозастосовчої діяльності як особливої форми пра- вореалізації. Акти застосування норм права — це діяльність компетентних суб'єктів, які забезпечують виникнення правовідносин, приводять вимоги норм права в площину фактич­них реалій, гарантують здійснення прав та обов'язків.

Отже, на кожній стадії правового регулювання діють особливі правові засоби, кожен з яких відіграє своєрідне значення в процесі упорядкування суспільних відносин — це нор­ми права, правовідносини, акти реалізації норм права, акти застосування норм права. У сукупності усі ці правові засоби складають механізм правового регулювання.

Норми права — нормативна основа, вихідна юридична база механізму правового регулю­вання. Як його первинний елемент та особливий правовий засіб, спрямований на регулювання і охорону найбільш важливих суспільних відносин, норми права являють собою загальноо­бов'язкові правила, де визначається можливий варіант поведінки суб'єктів, закріплюються: упо­вноважуючі, зобов'язуючі, забороняючі приписи; умови за наявності яких настає їх дія; певні санкції у разі невиконання, неналежного виконання та/або недотримання юридичних обов'язків і заборон. Тому певна «програма» поведінки, яка закладається в нормах права, у подальшому впливає на інші складові механізму правового регулювання. Так, наприклад, залежно від характе­ру диспозиції норми права (уповноважуюча, зобов 'язуюча, забороняюча) визначається відповід­но спосіб правового регулювання (дозвіл, зобов 'язанння, заборона), що зумовлює характер пове­дінки суб'єктів правовідносин у площині правореалізації, тобто певну безпосередню форму реа­лізації норм права (ідотримання, використання, виконання).

Особливо тісним є взаємозв'язок норм права з правовідносинами, оскільки саме у нормах права визначається юридичний зміст правовідносин — встановлюється конкретний юридичний зв'язок з чітким розподілом суб'єктів на уповноважених та зобов'язаних. Тобто правовідносини як невід'ємний елемент механізму правового регулювання — це правовий засіб, завдяки якому на рів­ні їх юридичного змісту відбувається виникнення суб 'єктивних прав і обов 'язків. Водночас здійс­нити функціональне призначення норм права (регулювання та охорона суспільних відносин) мож­ливо лише в результаті реалізації їх приписів на практиці. Тому правовідносини — це як раз такий засіб, завдяки якому на рівні їх фактичного змісту відбувається безпосереднє втілення загальних моделей поведінки правової норми {реалізація суб 'єктивних прав і обов 'язків).

Від повід но характер повед інки суб 'єктів правовідносин у сфері реалізації правових приписів зу­мовлює певні акт безпосередньої реалізації норм права як фактичні правомірні діяння цих суб'єктів у формі активних дій (використання права, виконання обов'язків) або утримання від таких дій (дотримання заборон). Акти безпосередньої реалізації у формах використання наданих нормами права можливостей, виконання зобов'язуючого правового припису, додержання правових заборон займають особливо важливе місце у механізмі правового регулювання, оскільки являють його мету.

Крім того, вплив норм права виявляється також і в процесі правозастосовчої діяльності, оскіль­ки прийняття актів застосування норм права здійснюється органами держави, їх посадовими особами, іншими уповноваженими суб'єктами на підставі, в порядку та у випадках, встановле­них чинним законодавством. Зокрема, до них відносять випадки: коли самі норми права перед­бачають, що індивідуалізація прав і обов'язків здійснюється уповноваженими суб'єктами, а не учасниками правовідносин (наприклад, набуття правосуб'єктності підприємця особами, які ма­ють намір займатися підприємницькою діяльністю тощо); коли актом застосування норм права індивідуалізується юридична відповідальність, передбачена нормами права за їх порушення, тобто встановлюється персональна відповідальність правопорушників.

Тобто, механізм правового регулювання — це система усіх правових засобів, які забез­печують упорядкування суспільних відносин. Як об'єктивне відображення руху правової дій­сності, перетворення моделей поведінки в об'єктивні правові реалії суспільного життя, меха­нізм правового регулювання виявляє глибинний взаємозв 'язок між юридичною нормотворчі- стю, юридичним правом, правовідносинами та правореалізацією.

Зміст механізму правового регулювання передбачає наявність певної мети правового регулю­вання, досягнення якої здійснюється за допомогою системи правових засобів, що передбачає від­повідне поєднання певних методів, способів та типів правового регулювання (правового режиму), які в сукупності спрямовані на забезпечення ефективності правової регуляції. Тому об'єктивна необхідність існування механізму правового регулювання виявляється, передусім, у тому, аби сис­тема правових засобів сприяла безперешкодному досягненню мети, цілей правового регулювання, задоволенню позитивних інтересів і потреб відповідних суб 'єктів. Це, крім того, означає, що ме­ханізм правового регулювання являє собою злагоджену систему правових засобів (норм права, правовідносин, актів реалізації прав та обов'язків, актів застосування норм права), які знаходяться у тісному взаємозв'язку між собою, виконуючи гри цьому своєрідне призначення. Приміром, від­сутність одного із таких засобів може гальмувати процес правового регулювання. Зокрема, у разі, якщо юридичні обов'язки суб'єктів визначені без урахування відповідних прав, це може призвести до неефективності процесу правового регулювання тощо.

Таким чином, правове регулювання — це процес поетапного перетворення вимог право­вих приписів у площину упорядкованості суспільних відносин, що здійснюється з метою за­безпечення соціального компромісу за допомогою системи взаємодіючих між собою право­вих засобів, цілісна система яких утворює особливий механізм. Тобто правове регулювання здійснюється за допомогою відповідного механізму правового регулювання. Значущість ме­ханізму правового регулювання зумовлена саме тим, що за його допомогою відбувається вза­ємозв 'язок норм права, закріплених у тих чи інших формах права, та реалій життя, тобто взаємозв'язок між об'єктивними настановами і суб'єктивними можливостями. Результа­том механізму правового регулювання є встановлення відповідного правопорядку.

Резюме за змістом теми

Загальнотеоретичне уявлення про механізм правового регулювання не лише допомагає відобразити глибинний взаємозв'язок між окремими складовими частинами правової систе­ми (юридичним нормотворенням, юридичним правом, правовідносинами, правореалізацією), але й виявити «зв 'язуючу ланку» (правові, юридичні засоби) між метою правового регулю­вання та реалізацією норм права і її наслідками як між ідеальною моделлю норми права та матеріальними правовими реаліями.

Терміни та поняття до теми

Правовий вплив — це структурно оформлена система юридичних та інших соціальних засобів впливу правового характеру на суспільну життєдіяльність з метою упорядкування суспільних відносин та досягнення соціального компромісу.

Правове регулювання — це процес поетапного перетворення вимог правових приписів у площину упорядкованості суспільних відносин, що здійснюється за допомогою системи взаємо­діючих між собою правових засобів, сукупність яких складає механізм правового регулювання.

Правові засоби — це правові явища, які відображаються в інструментах (установленнях) та діяннях (технологіях), за допомогою яких задовольняються інтереси суб'єктів права.

Методи правового регулювання — це засоби правового впливу на суспільні відносини в залежності від їх характеру. Існує два головних метода правового регулювання: імператив­ний та диспозитивний.

Механізм правового регулювання — це система усіх правових засобів, які забезпечу­ють упорядкування суспільних відносин.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте співвідношення правового впливу та правового регулювання.

2. Проаналізуйте особливості загальнодозвільного типу правового регулювання в порів­нянні із спеціально-дозвільним.

3. Поясніть особливості способів та методів правового регулювання.

   5. Обґрунтуйте значення правових засобів на кожній стадії процесу правового регулювання.

   6. Назвіть елементи механізму правового регулювання.