Тема 20. Механізм правового регулювання: поняття

ТА ОСОБЛИВОСТІ

1. Правове регулювання як особлива форма правового впливу.

2. Правові засоби та правовий режим.

3. Правове регулювання та його механізм.

Перелік знань та вмінь, яких набуде студент після опанування матеріалів теми

У результаті вивчення даної теми студенти мають опанувати: специфічні риси правового регулювання як складового елемента системи соціального регулювання та особливої форми правового впливу; значущість правових засобів у формуванні правового режиму, уяснивши їх вплив на ефективність правового регулювання та зміст його стадій.

1. Правове регулювання як особлива форма правового впливу

Правове регулювання — це упорядкування суспільних відносин за допомогою системи пра­вових засобів, що є проявом спеціально-юридичного впливу права на суспільне та державне життя. Правовий вплив — процес впливу права на свідомість і поведінку індивідів, суспільне та державне життя, загалом. Тому правовий вплив і правове регулювання співвідносяться між собою як ціле і його частина, оскільки право, крім спеціально-юридичного, здійснює ще виховний та інформаційно-мотиваційний вплив на свідомість людей.

Правове регулювання розглядається як одна із форм системи соціального регулювання, зумовлена своєрідними особливостями становлення та розвитку певної соціальної системи сукупність взаємопов'язаних між собою засобів соціального регулювання (морально-етичних, політичних, економічних, правових та ін.), які діють з метою упорядкування, стабільності та розвитку суспільних відносин. Серед рис, які споріднюють усі сфери соціального регулю­вання виділяється те, що воно здійснюється за допомогою відповідних засобів. Наприклад, у політичній сфері такими засобами є політичні норми, цінності, декларації, а також певні ді­яння (мітинги, пікети тощо), які впливають на досягнення певних політичних цілей¹; в етич­ній сфері — це норми етики та етичні принципи поведінки людей у буденному житті, відпо­відні загальні аспекти професійної етики тощо.

Крім того, серед ознак, які споріднюють зміст усіх сфер соціальної регуляції є визначен­ня відповідно до її цілей меж дозволеної і забороненої поведінки соціальних суб 'єктів, вста­новлення ідеальних моделей їхніх стосунків у певних життєвих ситуаціях, а також стиму­лювання фактичного дотримання ними даних установлень. Наприклад, у Етичному кодексі лікаря визначено, що лікар своєю поведінкою не може пропагувати звичок, шкідливих для здоров'я людини (вживати алкоголь, палити) і т.ін. У Загальних моральних принципах про­фесійної діяльності працівників державної контрольно-ревізійної служби (Кодексі етики ДКРС) закріплено, що працівник має враховувати, що його зовнішній вигляд впливає на те, як громадськість та об'єкти контролю сприймають органи ДКРС, оскільки офіційний діловий стиль одягу сприяє створенню позитивного іміджу та авторитету ДКРС тощо.

Усі сфери суспільного регулювання є своєрідними проявами культури певного народу і віддзеркалюють «моделі завченої поведінки, характерні для членів даного суспільства, а та­кож оцінки, ставлення та способи сприйняття, які ці моделі поведінки виявляють»². У зв'язку з цим кожне суспільство характеризується домінуванням тих чи інших засобів соціального регулювання, що зумовлено своєрідними особливостями його становлення та розвитку³. Зок­рема, існують соціальні системи, у яких звернення до норм права розглядається як остання спроба вирішення життєвих ситуацій (наприклад, Японія), і, навпаки, є спільноти, де будь- які за своїм характером спірні ситуації звикли вирішувати за допомогою правових засобів шляхом звернення до суду (наприклад, — США).

Особливу значущість у системі соціального регулювання будь-якого соціального органі­зму має правове регулювання. Це зумовлено його специфічним призначенням і тими своєрід­ними рисами, якими воно наділене, в порівнянні з іншими соціальними регуляторами.

Найважливішою ознакою правового регулювання є його тісний зв'язок з державою. Саме держава в особі її уповноважених органів, виходячи із об'єктивних потреб суспільного життя, шляхом правових форм закріплює загальні засади та основні засоби правового регулювання. Зав­дяки державі та її органам правове регулювання набуває таких специфічних рис, як усезагаль- ність, обов'язковість, системність, цілеспрямованість, результативність та забезпеченість.

Особливо слід звернути увагу на його системну природу, оскільки правове регулювання діє за допомогою взаємоузгоджених між собою правових засобів: норм права, правових від­носин, актів реалізації норм права, актів правозастосування. Тому воно є результатом сукуп­ного динамічного поєднання усіх цих засобів як єдиного цілісного комплексу. Так, норми права, де закріплені права і обов'язки суб'єктів, приймаються з метою упорядкування, регу­лювання та охорони суспільних відносин. Суспільні відносини, на які спрямований регуля­тивний вплив норм права, набувають правового характеру і перетворюються у правовідноси­ни. Якщо ж реалізація норм права не може бути здійснена за тих чи інших причин шляхом звичайної правомірної поведінки, формуються передумови для здійснення правозастосовчої діяльності. В результаті видаються відповідні індивідуальні акти застосування норм права, на підставі яких суб'єкти реалізують певні права, обов'язки та заборони тощо.

Крім того, правове регулювання вирізняється серед інших форм соціальної регуляції своєю цілеспрямованістю, що виявляється в орієнтації правового регулювання на досягнення чітко ви­значеного в нормах права соціального результату, а також у широкому діапазоні існуючих для цього способів регуляції (починаючи зі стимулювання бажаної поведінки суб'єктів через надан­ня певних прав, пільг, заохочень і закінчуючи можливістю встановлення певних обмежень, обов'язків, заборон), які дозволяють ефективно вирішувати поставлені цілі.

Тісний зв'язок правового регулювання з державою зумовлює особливості його предме­та — сукупності найбільш важливих для життєдіяльності суспільства та держави відносин, які потребують упорядкування за допомогою відповідного комплексу правових засобів. При чому необхідність правового регулювання в тих чи інших суспільних сферах зумовлена як об'єктивними, так і суб'єктивними факторами. Так, юридична регламентація об'єктивно не може поширюватися на відносини, належна упорядкованість і розвиток яких забезпечується за рахунок інших соціальних регуляторів (звичаїв, норм моралі, релігійних норм та ін.). Крім того, правове регулювання не придатне для особистих стосунків людей (як-то, дружба) або до тих сфер суспільного буття, які не піддаються зовнішньому контролю (думки людини, її внутрішня позиція з будь-яких питань тощо). До суб 'єктивних факторів, що впливають на процес правового регулювання, передусім, відносять стан загальної і правової культури на­селення, ефективність юридичної практики тощо.

Тісний взаємозв'язок правового регулювання з державою зумовлює такі його риси, як загаль­ність, обов язковість та забезпеченість, що зумовлено, насамперед, характером тих специфічних правових засобів (норм права, правовідносин, актів реалізації, застосування норм права), за допо­могою яких воно здійснюється. Так, норми права визначаються основою, вихідною «юридичною базою» правової регуляції. Як загальнообов'язкові, формально-визначені правила поведінки, вони закріплюють юридичну модель правових зв'язків між суб'єктами правовідносин, їх права та обов'язки. Невиконання чи неналежне виконання приписів норм права тягне за собою юридичну відповідальність. В актах реалізації прав та обов 'язків забезпечується та фактична, реальна пра­вомірна поведінка суб'єктів у площині фактичних правовідносин, той результат, на який було спрямоване волевиялвення суб'єктів нормовторчої діяльності. Своєю чергою, якщо на шляху без­посередньої реалізації норм права зустрічаються перешкоди, акти застосування норм права за­безпечують виникнення правовідносин, гарантують здійснення прав та обов 'язків.

Функціональне призначення норм права, правовідносин, актів реалізації та застосування норм права зумовлює функціональне призначення правового регулювання загалом. У зв'язку з цим пра­вове регулювання розглядається як особлива форма правового впливу на суспільні відносини.

Тобто правове регулювання — це лише одна із форм впливу права на суспільні зв'язки. Предмет правового регулювання є вужчим за предмет правового впливу, оскільки право поряд із спеціально- юридичним, здійснює ще виховний та інформаційно-мотиваційний вплив на свідомість людей.

«...вплив права полягає, по-перше у формуванні або усуненні мотивів до різних дій чи бездіяльності (мотиваційний або імпульсивний вплив права), по-друге, у зміцненні і розвитку одних схильностей і рис людського характеру, у послабленні і викоріненні інших, загалом, у вихованні народної психіки у відповідному до характеру і змісту чинних правових норм напрямі (педагогічний вплив права)».

Я Петражицький (1867—1931)

Так, виховний аспект полягає у загальному впливі усієї правової дійсності на особу, соціаль­ну групу та спільноту в цілому. Інформаційно-мотиваційний аспект характеризується впливом правової інформації на формування певних мотивів суб'єктів здійснювати певні дії чи утриму­ватися від їх здійснення тощо.

У зв'язку з цим правовий вплив і правове регулювання співвідносяться між собою, як ціле і його частина: термін «регулювання» означає упорядкування у відповідності до чогось; термін «вплив» має більш розширений зміст. У системі соціального регулювання правовий вплив є одним із найважливіших організаційних факторів, спрямованих на забезпечення ефективності практичної діяльності людей¹ як «результативний, нормативно-організаційний вплив на суспіль­ні відносини за допомогою власне правових, юридичних засобів (норм права, правовідносин, актів застосування права) та інших явищ правового характеру (правосвідомості, правової куль­тури, правових принципів)»². Тому, опановуючи структуру правового впливу за допомогою комплексного підходу, різні елементи правового регулювання (норми права, правовідносини, акти реалізації норм права, акти застосування норм права) мають розглядатися у взаємозв 'язку з особливостями правосвідомості, правової культури тощо. Зокрема, специфічні риси логіки правового мислення здійснюють відповідний вплив на формування визначальних особливос­тей норм права у структурі певного механізму правового регулювання стає одним із вихідних критеріїв у процесі класифікації правових систем.

Таким чином, оскільки право, крім спеціально-регулятивного, здійснює ще виховний, ін­формаційно-мотиваційний вплив на свідомість людей, правове регулювання як об 'єктивне перетворення моделей поведінки в правову дійсність суспільного життя розглядається як одна із форм правового впливу.