4. Мета, функції та принципи юридичної відповідальності

Незважаючи на особливості юридичної відповідальності певних її видів, загальною їх метою є охорона правопорядку за допомогою засобів, встановлених санкціями норм права. Ця мета, залеж­но від характеру правопорушень і їх наслідків, досягається або примусовим поновленням поруше­них прав, або покаранням правопорушників. У процесі притягнення особи до юридичної відпові­дальності у її діяннях мають бути виявлені усі елементи формального складу певного правопору­шення, в результаті чого до правопорушника застосовується адекватна міра відповідальності.

Крім того, виокремлюючи мету юридичної відповідальності на перше місце ставлять саме загальну превенцію правопорушення, на друге — покарання правопорушника, а на тре­тє — вплив на свідомість правопорушника та моральну перебудову його особи³.

Право верховної влади карати за правопорушення засноване на необхідності захи­стити ввірене їй суспільне благо від узурпації його приватними особами... Мета по­карання полягає лише у тому, аби перешкодити винному знову нанести шкоду суспі­льству і утримати інших від скоєння правопорушень. Тому слід застосовувати такі покарання, які б за умови збереження адекватності правопорушенню здійснювали б найбільш могутній і найбільш тривалий вплив на душу людей і були б найменш тяж­кими для тіла порушника... Загалом, суворість покарання...має в мінімальній мірі відображатися на звинуваченому, оскільки суспільство не може називатися право­вим, якщо воно не визнає непорушний принцип: «люди вирішили об'єднатися, аби позбавити себе в максимальній мірі від страждань».

Чезаре Беккаріа (1738—1784)

Метою кримінального покарання відповідно до вимог ст. 50 Кримінального кодексу Украї­ни «є не лише кара» (тобто застосування комплексу обмежень прав і свобод засудженого, які мають забезпечити його виправлення), «а й виправлення засуджених», тобто такі зміни особи­стості засудженого, що свідчать про його позбавлення від негативних рис і зумовлюють готов­ність до суспільно-корисної діяльності. Важливим напрямом мети кримінальної відповідаль­ності є спеціальна превенція, яка спрямована на обмеження можливості винної особи вчинити новий злочин шляхом її ізоляції та загальна превенція, яка полягає в утриманні від вчинення злочинів інших осіб шляхом покарання конкретної особи.

Мета юридичної відповідальності зумовлює відповідні її функції. У функціях юридичної від­повідальності виявляється її основне призначення — забезпечити права і свободи суб'єктів, закон­ність і правопорядок у суспільстві. Виокремлюють наступні функції юридичної відповідальності:

• попереджувальна (превентивна) функція має на меті попередити здійснення нових правопорушень з боку правопорушника (спеціальна превенція); попередити інших осіб (загаль­на превенція);

• репресивна (штрафна, каральна), має на меті відповідну караність вчиненого правопо­рушення;

• компенсаційна функція має на меті компенсувати заподіяний матеріальний або мо­ральний збиток, відновити в колишньому стані майно, права суб'єктів.

Важливим параметром юридичної відповідальності є її принципи — основоположні ідеї, ви­хідні засади, які відображають об'єктивні зв'язки, завдяки яким відбувається функціонування ін­ституту юридичної відповідальності. Оскільки юридична відповідальність — це особливий вид правовідносин між державою і правопорушником, за яким на боці правопорушника знаходяться не лише обов'язки, але і права, а на боці держави — не лише права, але і обов'язки, такі обов'язки найбільш повно відображаються у наступних вихідних засадах, принципах юридич­ної відповідальності. Розрізняють відповідно загальноправові та спеціальні принципи.

Загальноправові принципи характеризують юридичну відповідальність як один із право­вих засобів механізму правового регулювання. Наприклад, за демократичного політичного режиму до найважливіших загальноправових засад юридичної відповідальності відносять принцип справедливості, зміст якого виявляється у тому, що вид і міра юридичної відповідаль­ності мають бути адекватними рівню суспільної небезпечності або суспільної шкідливості, вчиненого правопорушення. Тобто справедливість відповідальності полягає у еквівалентнос­ті міри відповідальності скоєному правопорушенню. Справедливість відповідальності вияв­ляється також у презумпції невинуватості по кримінальним справах. Так, у відповідності до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому обов'язок доведення невинуватості не можна перекладати на підозрюваного й обвинуваченого, тому що обвинувачення, покладене в основу вироку, має бути засноване на доведених, а не можливих фактах, а визнання винно­сті обвинувачуваного підтверджено безперечними й об'єктивними доказами.

Однією із найголовніших загальноправових основ юридичної відповідальності є принцип за­конності, зміст якого виявляється: у можливості притягнення до юридичної відповідальності ли­ше винних, деліктозданих, осудних осіб; у можливості оскарження і спростування незаконних дій та рішень у процесі покладення відповідальності; у можливості недопущення зловживань і поми­лок при застосуванні матеріальних та процесуальних норм права, у забезпеченні права на захист. Забезпечення законності при застосуванні юридичної відповідальності полягає в тому, що відпові­дальність покладається виключно: на підставі закону, що передбачає конкретні заходи відповідаль­ності (юридична обґрунтованість); за наявності юридичного факту (правопорушення), передбаче­ного законом (фактична обґрунтованість); в порядку, встановленому законодавством; лише упов­новаженими на те органами та в межах їх компетенції.

Крім того, зміст принципу законності виявляється у забезпеченні права на захист. Так, процесуальні права підозрюваного, обвинуваченого і підсудного на захист забезпечуються відповідно до вимог ст. 21 Кримінально-процесуального кодксу України. Особа, яка прова­дить дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд зобов'язані до першого допиту підозрюваного, обвинуваченого і підсудного роз'ясняти їм право мати захисника і скласти про це протокол, а також надати підозрюваному, обвинуваченому і підсудному можливість захищатися вста­новленими законом засобами від пред'явленого обвинувачення та забезпечити охорону їх особистих і майнових прав. Згідно з вимогами ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Ще однією вихідною загальноправовою засадою юридичної відповідальності є принцип рівності перед законом, зміст якого означає, що особи, які здійснили правопорушення, рівні перед законом і підлягають відповідальності незалежно від статі, віку, національності, соціаль­ного походження, майнового і посадового положення, місця проживання. З цього принципу є певні виключення, які стосуються осіб, що володіють відповідним імунітетом, тобто недото­рканністю. Так, по відношенню до Президента України, народних депутатів України, судців встановлена більш складна процедура застосування деяких видів юридичної відповідальності. Наприклад, народний депутат України не може бути без згоди Верховної Ради України при­тягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований, (ст. 27 Закону «Про статус народного депутата України» у редакції від 11.06.2009 р.). Щодо цивільно- правової відповідальності виключення із принципу рівності не передбачені.

Спеціальні принципи характеризують юридичну відповідальність як особливе державно- правове явище, самостійний інститут системи права. Практичне значення спеціальних прин­ципів полягає у тому, що вони не лише спрямовують юридичну нормотворчу діяльність що­до вдосконалення законодавства у цій сфері, але й, крім того, визначають порядок регулю­вання охоронних правовідносин, які виникають із правопорушень. Зокрема, за демократично­го політичного режиму до таких принципів, насамперед, відносять: індивідуалізації покаран­ня, невідворотності і своєчасності юридичної відповідальності, неприпустимості подвійної відповідальності за одне правопорушення.

Серед спеціальних принципів юридичної відповідальності особливе значення займає принцип індивідуалізації покарання, реалізація вимог якого зумовлює необхідність персона­льного визначення суб'єктів правопорушення і відповідне нормативне закріплення переліку обставин, які пом'якшують та обтяжують юридичну відповідальність. Зокрема, в процесі призначення покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються: з'явлення із зіз­нанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину; добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди; вчинення злочину неповнолітнім та ін. (ст. 66 Кримінального кодексу України). Обставинами, які обтяжують покарання, визнають­ся: вчинення злочину особою повторно; тяжкі наслідки, завдані злочином; вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного та ін. (ст. 67 Кримінального кодексу України).

Як ключовий спеціальний принцип, невідворотність і своєчасність юридичної відпові­дальності вимагає, щоб будь-яке правопорушення спричиняло юридичну відповідальність. Здійснення цієї вимоги — необхідна умова превентивної дії відповідальності в зміцненні правопорядку, оскільки ефективність покарання не в його жорстокості, а в його невідво­ротності. Тому будь-яка особа незалежно від свого службового чи матеріального стано­вища, інших обставин, підлягає покаранню за скоєне нею правопорушення. При цьому го­ловними факторами, які забезпечують караність кожного факту вчинення правопопору- шення, є не лише досконалість процесуального законодавства, компетеність правоохорон­них органів, але і своєчасність відповідальності. Це означає, що правопорушник має бути притягнутий до відповідальності протягом строку позовної давності — строку, протягом якого здійснюється пошук правопорушника з метою його покарання. Якщо ж винний ви­значається після завершення цього строку, то відповідальність до нього не застосовується. При цьому в деяких випадках законодавством не передбачено строку позовної давності. Зокрема, це стосується особливо небезпечних злочинів проти людини та людства.

Зміст принципу неприпустимості подвійної відповідальності за одне правопорушення полягає у неприпустимості залучення двічі за одне і те ж саме діяння, до однієї і тієї ж міри та виду відповідальності. Це означає, що справа не може бути порушена по факту правопо­рушення, щодо якого набрало чинність рішення компетентного органу чи посадової особи. Проте цей принцип не застосовується у випадках, коли одне й те саме протиправне діяння може бути підставою для застосування різних видів юридичної відповідальності. Так, вчи­нення працівником розкрадання майна роботодавця, яке встановлене вироком суду, що на­брав законної сили, може мати наслідком притягнення працівника, крім того, до матеріальної та дисциплінарної відповідальності одночасно.

Резюме за змістом теми

Правопорушення розглядається як специфічний антипод правомірної поведінки, що характе­ризується сукупністю ознак, які свідчать гро суспільну небезпеку правопорушення або суспільну шкідливість, оскільки відсутність хоча б однієї з них унеможливлює віднесення діяння до право­порушення. Однією із найважливіших таких ознак, передусім, є те, що скоєння правопорушення спричиняє застосування до правопорушника заходів державного примусу та юридичної відповідаль­ності у вигляді позбавлень особистого, організаційного і матеріального характеру.

Терміни та поняття до теми

Правова поведінка — соціально значимі вчинки індивідуальних чи колективних суб'єктів, що контролюються їх свідомістю і волею, передбачені нормами права і тягнуть за собою юридичні наслідки; виділяються такі її види: правомірна поведінка, правопорушення, зловживання правом та об'єктивно протиправна поведінка.

Правомірна поведінка — як основний різновид правової поведінки, це суспільно корис­на, суспільно необхідна, бажана і допустима поведінка осіб, яка відповідає правовим норма­ми і гарантується державою.

Правопорушення — це соціально шкідливі, винні діяння деліктоздатного суб'єкта, які порушують вимоги норм права, і за скоєння яких передбачена юридична відповідальність.

Злочином є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність) вчинене суб'єктом злочину (ст. 11 Кримінального кодексу України).

Проступки — це усі інші правопорушення, які не віднесені до злочинів. Проступок — це суспільно шкідливе, винне діяння, яке суперечить вимогам норм права. Законодавчо визна­чені такі види проступків: адміністративні, дисциплінарні, матеріальні та цивільно-правові.

Зловживання правом — соціально шкідлива поведінка, яка здійснюється в рамках норм права.

Об'єктивно протиправна поведінка — це поведінка, яка не наносить шкоди, але здійснює­ться з порушенням норм права.

Юридична відповідальність — це передбачений правовими нормами обов'язок суб'єкта права перетерпіти негативні для нього наслідки скоєного ним правопорушення.

Позитивна (перспективна) юридична відповідальність — це дотримання приписів правових норм, це позитивний обов'язок, що випливає із соціальної, посадової, службової та іншої ролі суб'єктів.

Негативна (ретроспективна) юридична відповідальність — це особливий вид право­відносин між державою та особою — правопорушником, який виникає на підставі скоєного правопорушення і за яким держава має право застосувати відповідні, встановлені законодав­ством, заходи примусу та відповідальності до суб'єктів правопорушення.

Конституційно-правова відповідальність — це особливий охоронний правовий засіб, основним призначенням якого є захист Конституції України та забезпечення її верховенства.

Кримінальна відповідальність — найбільш суворий охоронний правовий засіб, який за­стосовується до правопорушників за вчинення злочинів, з метою охорони прав і свобод люди­ни і громадянина, власності, громадського порядку, конституційного устрою, виключно у су­довому порядку та на підставах, встановлених чинним кримінальним законодавством, і пе­редбачає найбільш жорсткі негативні юридичні наслідки.

Адміністративна відповідальність — охоронний правовий засіб, який застосовується до фі­зичних та юридичних осіб за вчинення адміністративних правопорушень (проступків) з метою за­безпечення та відновлення порядку управління, шляхом покладання на винних осіб покарання ві­дповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законодавчих актів.

Дисциплінарна відповідальність — охоронний правовий засіб, який застосовується до фізичних осіб за порушення трудової дисципліни (вчинення дисциплінарного проступку) у порядку та на підставах, встановлених чинним законодавством, і передбачає відповідні не­гативні юридичні наслідки.

Матеріальна відповідальність — охоронний правовий засіб, що застосовується за вчи­нення майнового правопорушення (проступку) у порядку та на підставах, встановлених чин­ним законодавством про працю, і передбачає відповідні негативні юридичні наслідки.

Цивільна відповідальність — охоронний правовий засіб, що застосовується до фізичних та юридичних осіб з метою відновлення та компенсації договірних та позадоговірних зо­бов'язань, що полягає у відшкодуванні правопорушником майнової шкоди та поновленні по­рушених майнових та особистих немайнових прав.

Функції юридичної відповідальності являють собою головні напрями впливу юридич­ної відповідальності на суспільство, завдяки яким і досягаються її цілі. Види функцій юри­дичної відповідальності: попереджувальна (превентивна) функція; репресивна (штрафна, ка­ральна) функція; компенсаційна функція.

Принципи юридичної відповідальності — основоположні ідеї, вихідні засади, які відо­бражають об'єктивні зв'язки, завдяки яким відбувається функціонування інституту юридич­ної відповідальності. Розрізняють відповідно загальноправові та спеціальні засади юридич­ної відповідальності. До загально правових засад, насамперед, відносять принцип справедли­вості, принцип законності, принцип рівності, а до спеціальних — індивідуалізації покарання, невідворотності і своєчасності юридичної відповідальності, неприпустимості подвійної від­повідальності за одне правопорушення.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте зміст правопорушення як одного із видів правової поведінки.

2. Поясніть особливості різних видів правової поведінки.

3. Назвіть ознаки правопорушення.

4. Назвіть елементи складу правопорушення.

5. Розкрийте значущість об'єкту правопорушення в процесі визначення соціальної сутно­сті правопорушення.

6. Охарактеризуйте об'єкт та предмет правопорушення.

7. Розкрийте мету юридичної відповідальності.

8. Поясніть специфічні риси позитивної (перспективної) юридичної відповідальності та негативної (ретроспективної) юридичної відповідальності.

9. Розкрийте особливості кримінальної відповідальності в порівнянні з іншими видами юридичної відповідальності.

10. Обгрунтуйте значення функцій та принципів юридичної відповідальності.